16 серпня 2011 р. Справа № 2а-1870/1623/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Боришполець Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі № 2а-1870/1623/11
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання рішення недійсним,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (Лебединського відділення), в якому просив визнати нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 листопада 2010 року №0010082302 на суму 65114,80 грн., як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства України.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 листопада 2010 року №001008302 в частині затосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 63835,30 грн.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, порушені норми матеріального і процесуального права.
Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи і обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та в поясненнях представника в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 16.07.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_1 (а.с. 7), та взято на облік в Лебединському відділенні Сумській МДПІ. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
У період з 30.09.2010 року по 27.10.2010 року Сумською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р.
Результати перевірки оформлені актом №22/17-2665003-490 від 01.11.2010 р. (а.с. 8-21).
На підставі даного акту Сумською МДПІ прийнято рішення №0010082302 від 11.11.2010 р., яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 65114,80 грн. (а.с. 22).
Перевіряючи рішення №0010082302 від 11.11.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на відповідність вимогам ч.3. ст. 2 КАС України колегія суддів зазначає наступне.
З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки №22/17-2665003-490 від 01.11.2010 р встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення слугували наступні обставини.
Перевіркою встановлено, що за даними обліку в період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала такі види господарської діяльності як роздрібна та оптова торгівля пальним. Підприємницьку діяльність позивач здійснювала на загальній системі оподаткування.
Посадовими особами Сумської МДПІ під час проведення перевірки здійснено аналіз залишків товарно-матеріальних цінностей за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р., для чого було проведено інвентаризацію товарних запасів на АЗС «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 Згідно даних інвентаризації та книги обліку доходів і витрат відповідачем було визначено фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей та встановлено нестачу бензину марки А-76 - 2121 л., А-92 - 559 л., А-95 - 1663 л. У зв'язку з цим Сумською МДПІ згідно розрахунку фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 було застосовано фінансові санкції у розмірі 65114,80 грн. на підставі рішення №0010082302 від 11.11.2010 р.
Позивач оскаржив зазначене рішенням відповідача до Лебединського відділення Сумської МДПІ, Державної податкової адміністрації в Сумській області та до Державної податкової адміністрації України, рішеннями яких рішення Сумської МДПІ №0010082302 від 11.11.2010 р. було залишено без змін, а скарги - без задоволення.
Згідно вимог п.п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (чинного на момені виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівкові формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані зокрема: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства. оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованим товарів (наданих послуг); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведение розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Щодо визначеного в п. 12 ст. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», обов'язку суб'єкта господарювання вести облік товарних запасів, слід відзначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення перевірки 30.09.2010 року проведена інвентаризація товарних запасів на АЗС «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка належить ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, про що складено акт №431717-НОМЕР_2 і 30.09.2010 р. (а.с. 51). Акт підписаний оператором АЗС ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 та працівниками Сумської МДПІ.
За даними інвентаризації та книги обліку доходів та витрат посадовими особам податкового органу шляхом обрахування було визначено фактичні залишки товарів та матеріальних цінностей, в результаті чогоі встановлено нестачу бензину марки А-76 - 2121 л., А-92 - 559 л., А-95 - 1663 л.
Станом на 30.06.2010 р. ціна реалізації становила: бензину А-76 - 7,10 грн. за 1 літр; А-92 - 7.40 грн. за 1 літр, А-95 - 7,65 грн. за 1 літр.
Відповідно до зробленого Сумською МДПІ розрахунку фінансових санкцій, загальна сума розбіжності по обліку бензину за місцем реалізації та зберігання склала 31917,65 грн. На підставі даного розрахунку до ФОП ОСОБА_1 рішенням Сумської МДПІ від 11.11.2010 р. №0010082302 застосовані штрафні санкції у розмірі 65114,80 грн., у тому числі, 1279,50 грн. (255.9 грн. х 5) за невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій, 63835,30 грн. (31917,65 грн. х 2) за порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації ні зберігання.
Колегія суддів відзначає, що доводи позивача, прийняті судом першої інстанції, як належний та допустимий доказ, на те, що дані, які наведені в акті інвентаризації товарно- матеріальних цінностей за №431/17-НОМЕР_2 від 30.09.2010 р. відображають лише дані відносно палива, яке знаходиться в резервуарах і не відображають дані щодо палива, яке знаходилось в технічних трубопроводах, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Згідно статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово- господарську діяльність.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані вести облік товарних запасів шляхом заповнення відповідних граф Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64, оскільки саме ці графи надають інформацію щодо залишків продукції.
Абзацем 1 частин 4 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період). Дані в декларацію вносяться на підставі даних книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював продаж нафтопродуктів.
Слід відзначити, що вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетик. Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 № 281/171/578/155 (далі по тексту - Інструкція), є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Інструкція передбачає порядок приймання, відпуск на автозаправних станціях нафтопродуктів. Пунктом 10.2.10 Інструкції передбачено, що на підставі товарно- транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.
Матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи, (п.16.1 Інструкції).
З даних, відображених в акті перевірки контролюючого органу, вбачається, що позивачем під час перевірки не надавалось обов'язкових для ведення журналів обліку руху нафтопродуктів.
Окрім того, на запит податкового органу, одержаний позивачем 11.10.2010 року, журнали надходження і оприбуткування ПММ на АЗС не надавались.
Названі журнали обліку не надані позивачем і суду першої та апеляційної інстанції.
Фіскальний звітний чек також не може бути належним доказом надходження палива, оскільки відповідно до законодавства підтверджує обсяг реалізованого товару.
Відповідно до п. 3.2. Технічних вимог до електронних контрольно-касових апаратів, затверджених рішенням Державної міжвідомчої експертної комісії з електронних контрольно- касових апаратів, протокол N 2 від 6 липня 1995 року ЕККА повинен забезпечувати щоденний друк та видачу фіскального звітного чеку (квитанції), всі назви і літерні скорочення якого виконані державною мовою, і який є бухгалтерським документом підприємства. Він містить: ідентифікаційний (заводський) номер ЕККА; реєстраційний номер ЕККА; коди та ставки ПДВ (у відсотках); суми денних оборотів з реалізації товарів (надання послуг) по кожній ставці ПДВ окремо; суми ПДВ по кожній ставці ПДВ окремо; суму денного обороту з реалізації товарів (надання послуг), яка не підлягає оподаткуванню; загальну суму денного обороту з реалізації товарів (надання послуг); кількість касових чеків (квитанцій), виданих за день, або номер останнього касового чеку (квитанції) дату і час видачі фіскального чеку (квитанції).
Щодо визначеного п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" обов'язку суб'єкта господарювання забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій слід відзначитинаступне.
Під час перевірки інспекторам були надані для перевірки денні Z-звіти за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., в яких були відображені дані щодо залишків палива на початок кожного дня, надходження та реалізації палива за кожний день, а також палива на кінець кожного дня. У даних звітах було виявлено невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 255,90 грн. За зазначене порушення застосована штрафна санкція в сумі 1279,50 грн.
Слід відзначити, що позивач в суді першої інстанції не заперечував, що дане порушення мало місце, заперечень щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 в сумі 1279,50 грн. Окрім того, постанову суду першої інстанції в цій частині позивач не оскаржував.
З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів
Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі №2-а-1870/1623/11 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11 листопада 2010 року №001008302 в частині затосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 63835,30 грн. з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > п. 3 ст. 198, < Список > ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі №2-а-1870/1623/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання рішення недійсним в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФОП ОСОБА_1 у сумі 63835,30 грн. від 11 листопада 2010 року №001008302-скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі №2-а-1870/1623/11-залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
< Звіт про виконання >
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 22.08.2011 р.