18 серпня 2011 р.Справа № 2а-3533/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі № 2а-3533/11/2070
за позовом Красноградського комунального підприємства «Водоканал» < Список > < Текст >
до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Красноградське комунальне підприємство «Водоканал» (далі - Красноградське КП «Водоканал»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення - рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області від 09.12.2010 року за № 0004421500/0 про сплату штрафу у розмірі 50% у сумі 25694 грн. 03 коп. за платежем податку на додану вартість.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, порушено норми матеріального і процесуального права.
Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечували в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції.
Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, Красноградське КП «Водоканал», є унітарним комунальним підприємством, яке засноване на спільній власності територіальних громад міста, сіл та селищ Красноградського району, що підтверджується п. 1.2 Статуту підприємства.
Згідно довідки серії АБ № 126383 з Єдигного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності Красноградське КП «Водоканал» є збирання, очищення та розподілення води; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; збирання і оброблення стічних вод, яке зареєстроване Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області 18.02.1992 року за № 14631200000000044 та взято на облік, як платника податків у Красноградській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області 28.05.1992 року за № 63-764.
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області було проведено перевірку Красноградського КП «Водоканал» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 31.03.2010 року по 09.12.2010 року.
Результати перевірки оформлені актом від 09.12.2010 року за № 1447/15-209/05466186, в якому відображені порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004421500/0 від 09.12.2010 року, відповідно до якого Красноградському комунальному підприємству «Водоканал»було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 % у сумі 25 694 грн. 03 коп.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0004421500/0 від 09.12.2010 року, позивач позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
При цьому, скарги позивача на податкове повідомлення -рішення № 0004421500/0 від 09.12.2010 року були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.
Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0004421500/0 від 09.12.2010 року колегія суддів відзначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом органом встановлено, що позивач допустив затримку строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з 31.03.2010 року по 09.12.2010 року, визначене у податковій декларації за лютий 2010 року у сумі 51388 грн. по строку сплати 30 березня 2010 року, яке фактично сплачене позивачем у період з 26 жовтня 2010 року по 17 листопада 2010 року.
При цьому, Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області враховано те, що у період з 26 жовтня 2010 року по 17 листопада 2010 року позивач здійснював оплату податків і ці суми зараховувались податковою інспекцією на погашення існуючої заборгованості. Такий висновок відповідач обґрунтовує, посилаючись на приписи п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Щодо наведеного висновку контролюючого органу колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України» від 17.03.2001р. №110, зареєстрованим Мін'юстом України 23.03.2001р. за №268/5459 (Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податковогозобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, штраф застосовується у випадках не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки та нараховується після погашення такого податкового боргу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що на момент проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення № 0004421500/0 від 09.12.2010 року податкове зобов'язання позивача мало статус узгодженого, але платіжними дорученнями, які дослідженні в процесі перевірки та містяться в матеріалах справи, були сплачені поточні податкові зобов'язання, про що свідчить зазначене в платіжних дорученнях призначення платежу (а.с. 36-64).
Відповідач стверджує, що незалежно від призначення платежу, кошти, які надійшли на сплату податкових зобов'язань спрямовуються на погашення платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.
Встановлено, що позивач зазначеними платіжними дорученнями здійснив оплату поточних податкових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права скерувати зазначені у сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Вказаний пункт Закону не дає податковому органу права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при його сплаті
Отже, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується, контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає порядок здійснення погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Ця норма не встановлює право чи обов'язок контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.
Тобто на момент проведення перевірки податковий борг не був сплачений, сума штрафних санкцій повинна нараховуватись, виходячи з наявності об'єкта обчислення суми штрафу.
Таким чином, обчислюючи суму штрафу, податковий орган неправомірно взяв до уваги дату перерахування позивачем коштів з іншим цільовим призначенням, а не дату сплати платником суми податкового боргу (як це передбачено пп.17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону №2181).
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів, погоджується з правовим обґрунтуванням висновків суду першої інстанції і вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. прийнята у відповідності з нормами матеріального права, з дотриманням приписів процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього не спростували, а тому колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. по справі № 2а-3533/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 23.08.2011 р.