м. Київ
23 грудня 2011 року Справа № 2а-4448/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:
представника позивача -Рубан Л.П.,
представника відповідача -Заріцького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
до
про Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 № 0000592301.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення, на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 23 грудня 2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(ідентифікаційний код 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) зареєстроване державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 13.06.1996 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 820512 (т. 1 а.с. 35) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (т. 1 а.с. 40-41).
Позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами для тварин, виробництвом продуктів борошномельно -круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів. Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці відділу статистики у Миронівському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 361244 (т. 1 а.с. 15).
Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області.
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, на підставі статті 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011.
За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось, зокрема, у завищенні валових витрат за II квартал 2010 року на суму 5503236 грн. 44 коп., у зв'язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на прибуток підприємства за II квартал 2010 року у розмірі 1375809 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.09.2011 № 0000592301, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства у загальному розмірі 1719761 грн. 24 коп., з яких: 1375809 грн. 00 коп. - за основним платежем; 343952 грн. 24 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємства визначалось Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон України № 334/94-ВР).
Так, згідно з приписами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Пунктом 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на прибуток підприємства за II квартал 2010 року у розмірі 1375809 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача -ТОВ «Аквілон - Юг», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товарів (послуг).
Відповідач зазначає, що ТОВ «Аквілон - Юг»має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність вказаного суб'єкта господарювання та його контрагентів, у тому числі позивача, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.
Так, згідно з інформацією, отриманою Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області від Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, на податковому обліку якої перебуває ТОВ «Аквілон - Юг», декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року зазначеною юридичною особою до податкового органу не подано, підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, свідоцтво ТОВ «Аквілон - Юг»про реєстрацію платником податку на додану вартість 14.05.2010 анульовано.
Крім того, з аналізу реєстраційних, звітних та інших документів ТОВ «Аквілон - Юг»вбачається, що контрагент позивача не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності.
Відповідно до даних акта документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Аквілон - Юг»податкового законодавства, надісланого відповідачу Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва, жодних первинних документів, які свідчать про відвантаження, транспортування та отримання вказаним суб'єктом господарювання товарів (послуг) від інших юридичних осіб, посадовими особами ТОВ «Аквілон - Юг»під час перевірки не надано.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Аквілон - Юг» є суб'єктом господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючими суб'єктами та вигодонабувачами, а відтак його правочини були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням (наданням) податкової преференції, зокрема, з метою зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства на користь позивача.
Відтак, на думку податкового органу, правочин, вчинений ТОВ «Аквілон - Юг»з позивачем, не спричинив реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що до валових витрат за ІІ квартал 2010 року позивачем віднесено витрати на придбання у ТОВ «Аквілон - Юг»товарів на суму 5503236 грн. 44 коп. за правочином, що фактично не здійснювався, а відтак позивач не мав на меті використовувати вказані матеріальні активи в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано валові витрати за II квартал 2010 року, а тому податкове зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з податку на прибуток підприємства за вказаний звітний період підлягає коригуванню у сторону збільшення.
Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств за II квартал 2010 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.
Судом встановлено, що у квітні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Аквілон - Юг»товар, а саме: сільськогосподарську культуру - соняшник. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались ТОВ «Аквілон - Юг».
У період з 02.04.2010 по 28.04.2010 ТОВ «Аквілон - Юг»виставило позивачу для оплати видаткові накладні на загальну суму 6499927 грн. 85 коп., у тому числі ПДВ -1083321 грн. 31 коп.
На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Аквілон - Юг» виписано податкові накладні № 198 від 02.04.2010 на суму 54097 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -9016 грн. 18 коп., № 199 від 03.04.2010 на суму 51123 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ -8520 грн. 58 коп., № 205 від 07.04.2010 на суму 54869 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ -9144 грн. 92 коп., № 206 від 08.04.2010 на суму 112505 грн. 35 коп., у тому числі ПДВ -18750 грн. 89 коп., № 216 від 09.04.2010 на суму 129762 грн. 25 коп., у тому числі ПДВ -21627 грн. 04 коп., № 217 від 10.04.2010 на суму 115466 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ -19244 грн. 46 коп., № 222 від 12.04.2010 на суму 160070 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -26678 грн. 35 коп., № 226 від 13.04.2010 на суму 73172 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -12195 грн. 40 коп., № 228 від 14.04.2010 на суму 108558 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ -18093 грн. 15 коп., № 233 від 15.04.2010 на суму 345631 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -57605 грн. 23 коп., № 235 від 16.04.2010 на суму 347413 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ -57902 грн. 32 коп., № 236 від 17.04.2010 на суму 108128 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -18021 грн. 33 коп., № 237 від 17.04.2010 на суму 631522 грн. 70 коп., у тому числі ПДВ -105253 грн. 78 коп., № 238 від 18.04.2010 на суму 951142 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -158523 грн. 67 коп., № 243 від 19.04.2010 на суму 502844 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ -83807 грн. 47 коп., № 246 від 20.04.2010 на суму 456792 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -76132 грн. 07 коп., № 247 від 21.04.2010 на суму 490921 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ -81820 грн. 32 коп., № 249 від 22.04.2010 на суму 593862 грн. 45 коп., у тому числі ПДВ -98977 грн. 08 коп., № 262 від 22.04.2010 на суму 36809 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -6134 грн. 90 коп., № 253 від 23.04.2010 на суму 306129 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -51021 грн. 50 коп., № 254 від 23.04.2010 на суму 28976 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ -4829 грн. 47 коп., № 255 від 24.04.2010 на суму 61272 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -10212 грн. 00 коп., № 257 від 25.04.2010 на суму 313641 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -52273 грн. 50 коп., № 259 від 26.04.2010 на суму 346749 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -57791 грн. 50 коп., № 266 від 27.04.2010 на суму 50196 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -8366 грн. 02 коп. та № 267 від 28.04.2010 на суму 68268 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ -11378 грн. 15 коп.
Поставка і транспортування товару здійснювались ТОВ «Аквілон - Юг»на склади позивача, що оформлювалось відповідними товарно -транспортними накладними (т. 2 а.с. 89-198).
У подальшому, ТОВ «Аквілон - Юг»та позивачем відкориговано ціну поставлених товарів у сторону збільшення на загальну суму 103955 грн. 88 коп., у тому числі ПДВ -17325 грн. 98 коп., та, на виконання приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до вказаних вище податкових накладних (т. 3 а.с. 58 -81).
Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію у загальному розмірі 6603883 грн. 73 коп. здійснена позивачем у період з 08.04.2010 по 07.05.2010 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Аквілон - Юг», про що свідчить наявна у матеріалах справи картка банківського рахунку позивача (т. 2 а.с. 210- 230, т. 3 а.с. 22-33).
Витрати у розмірі 5503236 грн. 44 коп., понесені Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»на придбання товару, поставленого ТОВ «Аквілон - Юг», включені позивачем до валових витрат підприємства за II квартал 2010 року.
Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Аквілон - Юг» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, видаткові накладні, рахунки - фактури, оборотно -сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.
В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника товару.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товару за господарською операцією з придбання у ТОВ «Аквілон - Юг»сільськогосподарської продукції, за результатами здійснення якої позивачем збільшено валові витрати на суму 5503236 грн. 44 коп.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт поставки позивачу товару з боку ТОВ «Аквілон - Юг»та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на включення до складу валових витрат виробництва та обігу витрат на придбання у ТОВ «Аквілон - Юг»сільськогосподарської продукції посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.
Крім того, про отримання позивачем товару від ТОВ «Аквілон - Юг»свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.
Так, у матеріалах справи наявні витяги з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, загального звіту по основним засобам, книги кількісно -якісного обліку товару за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, загальний звіт по основним засобам, накладні на відпуск зерна на переробку, виробничий звіт по переробці соняшника, товарно -транспортні накладні, складені уповноваженими особами автотранспортних підприємств про рух товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Аквілон - Юг»до позивача.
Вказані вище первинні документи свідчать про облік позивачем матеріальних активів, отриманих від ТОВ «Аквілон - Юг»з метою їх використання в процесі виробництва або постачання, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з поставки позивачу сільськогосподарської продукції його контрагентом.
Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно -круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів.
Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 539025 (т. 1 а.с. 38 - 39), до видів діяльності ТОВ «Аквілон - Юг»за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, посередництво у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.
Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Аквілон - Юг»сільськогосподарської продукції (соняшника) з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Аквілон - Юг», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.
Посилання відповідача як на підставу для донарахування позивачу податкового зобов'язання на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Аквілон - Юг»з іншими суб'єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.
Суд звертає увагу відповідача на те, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не тягне за собою недійсність всіх угод та інших документів та не позбавляє правового значення виданих за такими операціями податкових накладних.
Враховуючи, що анулювання реєстрації ТОВ «Аквілон - Юг»відбулось лише 14.05.2010, контрагент позивача у квітні 2010 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Таким чином, у квітні 2010 року позивачем правомірно включено за вказаними вище господарськими операціями понесені ним витрати, що відображені у належним чином оформлених первинних документах, до валових витрат виробництва та обігу.
Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат, понесених підприємством у II кварталі 2010 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 № 0000592301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства у розмірі 1375809 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 343952 грн. 24 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 року № 0000592301, - визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Харченко
Постанову складено у повному обсязі 28 грудня 2011 року.