м. Київ
13 грудня 2011 року Справа № 2а-4748/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:
представника позивача -Рубан Л.П.,
представника відповідача -Заріцького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
до
про Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 № 0000712353.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення, на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 13 грудня 2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(ідентифікаційний код 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) зареєстроване державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 13.06.1996 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 820512 (а.с. 34) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с. 35-36).
Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами для тварин, виробництвом продуктів борошномельно -круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів.
Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 10.05.2011 № 802 (а.с. 37) та довідці відділу статистики у Миронівському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 361244 (а.с. 15).
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, на підставі статті 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011.
За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось, зокрема, у завищенні податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 14485 грн. 00 коп., у зв'язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 14485 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2011 № 0000712353, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 14485 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість та повернення сум податку з Державного бюджету України визначалось Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон України № 168/97-ВР).
Так, Закон України № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Пунктом 1.8 зазначеної статті встановлено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97-ВР).
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для вирахування відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 14485 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару -сільськогосподарської культури (кукурузи), який придбано та реалізовано Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплачену у складі його ціни, податковий кредит за вересень 2010 року.
Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що сільськогосподарську продукцію придбано позивачем у ТОВ «Агроконтинент», з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин ПП «Імперія Гів».
Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Агроконтинент»з ПП «Імперія Гів»ставляться податковим органом під сумнів, оскільки ПП «Імперія Гів»має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність ТОВ «Агроконтинент»спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.
Так, з інформації, отриманої Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області від Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області, на податковому обліку якої перебуває ТОВ «Агроконтинент», вбачається невідповідність (відхилення) між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «Агроконтинент», що сформований за рахунок правочинів з придбання товарів (послуг) у ПП «Імперія Гів», та сумами податкових зобов'язань ПП «Імперія Гів».
Крім того, за даними податкового органу ПП «Імперія Гів»не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.
Відповідно до даних акта документальної невиїзної перевірки з питань дотримання ПП «Імперія Гів»податкового законодавства, що проведена Державною податковою інспекцією у м. Херсоні, жодних первинних документів, які свідчать про відвантаження, транспортування та отримання ТОВ «Агроконтинент»товарів (послуг) від ПП «Імперія Гів», посадовими особами ПП «Імперія Гів»під час перевірки не надано.
Враховуючи, що податковий кредит ТОВ «Агроконтинент»формувався за рахунок господарських операцій з ПП «Імперія Гів», яке у свою чергу не надавало йому будь -яких послуг та матеріальних цінностей, діяльність ТОВ «Агроконтинент», на думку податкового органу, була спрямована виключно на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, у тому числі позивача.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Агроконтинент»була спрямована виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені «ПП «Імперія Гів»»з ТОВ «Агроконтинент», не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.
За таких обставин, на думку посадових осіб податкового органу, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між ТОВ «Агроконтинент»та позивачем.
Відтак, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за вересень 2010 року у сумі 14485 грн. 00 коп. на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «Агроконтинент», а тому податковий кредит позивача підлягає коригуванню у сторону зменшення.
Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за вересень 2010 року, суд виходить з наступного.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що у вересні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Агроконтинент» товар, а саме: сільськогосподарську культуру -кукурузу. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаного ТОВ «Агроконтинент»рахунку-фактури від 14.09.2010 № СФ-0000046 (а.с. 46).
14.09.2010 ТОВ «Агроконтинент»виставило позивачу для оплати видаткову накладну № PH-0000039 від 14.09.2010 (а.с. 40) на загальну суму 86912 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -14485 грн. 33 коп.
На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Агроконтинент» виписано податкову накладну № 60 від 14.09.2010 (а.с. 42) на загальну суму 86912 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -14485 грн. 33 коп.
Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію у загальному розмірі 86912 грн. 00 коп. здійснена позивачем 16.09.2010 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Агроконтинент», про що свідчить наявна у матеріалах справи картка банківського рахунку позивача (а.с. 44).
Поставка і транспортування товару здійснювались ТОВ «Агроконтинент»на склади Таврійської філії Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що оформлювалось товарно -транспортними накладними від 14.09.2010 № 0152 та № 0153 (а.с. 50-51).
Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Агроконтинент» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкова накладна, видаткова накладна, рахунок - фактура, товарно -транспортні накладні, оборотно -сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.
В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника товару.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товару за господарською операцією з придбання у ТОВ «Агроконтинент»сільськогосподарської продукції, за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт поставки позивачу товару з боку ТОВ «Агроконтинент»та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.
Крім того, про отримання позивачем товару від ТОВ «Агроконтинент»свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації.
Так, у матеріалах справи наявні товарно -транспортні накладні, складені уповноваженими особами автотранспортного підприємства про рух товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Агроконтинент»до відокремленого підрозділу позивача, а також накладна на відпуск сировини (кукурузи) у виробництво для виготовлення комбікорму по рецепту БПК 39-42./73-09092010_Р.
Вказані вище первинні документи свідчать про облік позивачем матеріальних активів, отриманих від ТОВ «Агроконтинент»з метою їх використання в процесі виробництва або постачання, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з поставки позивачу сільськогосподарської продукції його контрагентом.
Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно -круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів.
Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 539017 (а.с. 52-53), до видів діяльності ТОВ «Агроконтинент»за КВЕД відноситься, зокрема, посередництво у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, інші види оптової торгівлі.
Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Агроконтинент»сільськогосподарської сировини (кукурузи) з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Агроконтинент», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.
Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Агроконтинент»з іншими суб'єктами господарювання, зокрема, з ПП «Імперія Гів», судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.
Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов'язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем за вересень 2010 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування.
За таких обставин, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 № 0000712353, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 14485 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 № 0000712353, - визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Харченко
Постанову складено у повному обсязі 19 грудня 2011 року.