30 листопада 2011 року 2а-4161/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Дзюбі О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ «Артемсіль регіони-СК»до Фастівської ОДПІ Київської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київської області від 10.06.2011 року № 0000202302 та № 0000092302.
У обґрунтування позовних вимог зазначає, що на законних підставах і правильно сформував податок на прибуток та податок на додану вартість по вітчизняних товарах, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і контрагентами мали реальний характер, і це підтверджується документально: договорами, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, тощо.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили та просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що податкові зобов'язання позивачу донараховано відповідно до законодавства, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами мають характер фіктивності, спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання, а правочини є такими, що суперечать моральним засадам суспільства, спрямовані на заволодіння дохідної частини бюджету, тобто є нікчемними.
Судом встановлено, що в період з 16.05.2011року по 20.05.2011 року Фастівською ОДПІ на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області Бондаренка Д.Л. від 29.03.2011 року про призначення по кримінальній справі №69-110 позапланової документальної перевірки, на підставі ч.ч.9,11,15 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 20,п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та направлення на перевірку від 16.05.2011 № 368 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Авант-К», та ТОВ «Гарант-Техноресурс»за період з 01.09.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 27.05.2011 року № 145/29/2302-33534816, на підставі якого 10.06.2011 року начальником Фастівської ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000092302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в сумі 2 221 158,75 грн., в т.ч.: основний платіж - 1 776927,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 444231,75 грн., та № 0000102302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ в сумі 1 784 900,50 грн., в т.ч.: основний платіж - 1 427680,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції - 357 220,50 грн.
Перевіркою встановлено: порушення позивачем п.п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період: березень 2009 р. - жовтень 2010 р., в розмірі - 1 428 882,00 грн. та завищено податок на додану вартість за: лютий 2009 р. в розмірі 1 202,00 грн.
порушення позивачем п.п. 4.1., п.п. 4.1.1. ст. 4, п.п.5.1., п.п. 5.2.1., п.5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 п.8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі - 1 776 927,00 грн. за період: І кварталу 2009 року - ІУ квартал 2010 рік.
Позивач не погодився з результатами перевірки, оскаржив податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку шляхом подання відповідних скарг до державних податкових органів, а саме: первинної скарги - до Державної податкової адміністрації у Київської області від 22 червня 2011 року № 281 та повторної скарги до Державної податкової адміністрації України від 22 серпня 2011 року № 22/08-1
За результатами розгляду поданих скарг зазначеними податковими органами були прийнятті Рішення про залишення без змін прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є визнання відповідачем нечинними правочинів, укладених позивачем за період 01.09.2009 р. по 31.12.2010 р з контрагентами: ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Гарант-Техноресурс».
Підставою для визнання правочинів нечинними є пояснення, відібрані співробітниками ОВС СУ ПМ ДПА України та ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області у керівників наведених підприємств, згідно з якими останні, начебто, не здійснювали державну реєстрацію даних підприємств та не мали на меті займатися підприємницькою діяльністю; результати почеркознавчих досліджень, проведених начальником СТКЗР Білоцерківського МВ науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київської області капітаном міліції Майданіком А.В. та начальником сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітаном міліції ОСОБА_3, відповідно до яких підписи на первинних бухгалтерських документах по зазначених правочинах, начебто, виконані не керівниками даних підприємств, а іншими особами.
Фастівська ОДПІ вважає, що зазначене свідчить про відсутність у ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Гарант-Техноресурс» наміру створення правових наслідків, тобто, такі правочини носять нікчемний характер.
Суд не погоджується із даними висновками відповідача, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК»є офіційним регіональним дилером Державного підприємства «Артемсіль», основною направленістю господарської діяльності якого є реалізація солі по регіонах України.
Як встановлено в судовому засіданні, ТОВ «Артемсіль Регіони-СК» здійснювало замовлення маркетингових послуг у ТОВ "Дерикторія", ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Інтехфлот»з метою виявлення регіонів, які найбільш потребують отримання товару (солі), реалізація якого є основним напрямком господарської діяльності позивача, та, як наслідок, збільшення споживачів солі - контрагентів ТОВ «Артемсіль Регіони-СК».
Замовлення транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «ЦСП-Авант»та ТОВ «Авант-К», які являють собою супровід залізничних вагонів при транспортуванні солі від станції загрузки до станції покупців, є необхідним при виконані укладених договорів поставки ТОВ «Артемсіль Регіони-СК»із замовниками солі.
Придбання запчастин у ТОВ «Гарант-Техноресурс»була викликана технічною необхідністю в зв'язку з поломкою навантажувача, який є власністю ТОВ «Артемсіль Регіони-СК».
Придбання оргтехніки у ТОВ «Хелдінг»була викликана необхідністю оновлення системних блоків та моніторів для можливості виконання своїх трудових обов'язків працівниками ТОВ «Артемсіль Регіони-СК».
Укладання договорів на підприємстві здійснювалось за загальним правилом шляхом надання або отримання пропозицій від контрагентів та узгодження даних пропозицій.
У зв'язку з тим, що контрагенти знаходились в інших містах, укладання правочинів відбувалось за допомогою поштового зв'язку, що не є порушенням вимог чинного законодавства України відносно порядку укладання господарських договорів.
Первинні бухгалтерські документи (відповідні договори, видаткові, податкові накладні, акти приймання-передачі послуг) по вищезазначених правочинах складені сторонами з додержанням вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», містять всі необхідні реквізити.
Підтвердженням отримання ТОВ «Артемсіль Регіони-СК»замовлених послуг та товару по зазначених правочинах є здійснення останнім відповідної оплати шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагентів.
Отже, відповідно до наведеного, ТОВ «Артемсіль Регіони-СК»після замовлених послуг та товару від зазначених вище контрагентів діяло в рамках чинного законодавства України, здійснивши бухгалтерський облік даних господарських операцій.
Відповідно до ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Податкові зобов'язання платника з будь-якого податку виникають внаслідок застосування ставки такого податку, визначеної податковим законодавством у розумінні ст. 3 ПКУ до об'єкта оподаткування, яким згідно п. 22.1 ст. 22 ПКУ можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством.
Формування об'єкта оподаткування здійснюється внаслідок проведення господарських операцій. Відомості про такі операції містяться у первинних документах бухгалтерського обліку, якими підтверджується факт їх здійснення та обсяг. Враховуючи норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та оформлені належним чином. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
До таких обмежень згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону віднесено включення до валових витрат витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Отримані згідно укладених договорів послуги та витрати позивача пов'язані з його господарською діяльністю.
Крім того, суд звертає увагу, що чинне законодавства України не передбачає обов'язку підприємства здійснювати перевірку будь-яких відомостей стосовно господарської діяльності іншого товариства, а також з'ясовувати обставини щодо ідентичності підпису директора на отриманих первинних бухгалтерських документах.
Відносно пояснень, відібраних співробітниками ОВС СУ ПМ ДПА України та ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області у керівників вищезазначених підприємств, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 74 Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
У даному випадку зазначені особи взагалі були допитані тільки в якості свідків.
Згідно зі статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.
Таким чином, пояснення керівників наведених підприємств, що зафіксовані в протоколах допитів, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти, та не спростовують товарні операції.
У розумінні кримінально-процесуального законодавства України належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.
Отже, необгрунтованим є посилання Фастівської ОДПІ, які зазначенні в Акті перевірки, на протоколи допиту директорів підприємств: ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Гарант-Техноресурс», як на доказ нікчемності правочинів, укладених ТОВ "Артемсіль Регіони-СК" з даними контрагентами.
Стосовно посилання, які містяться в Акті перевірки, на результати почеркознавчих досліджень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України висновок експерта є лише одним із засобів доказування та аналізується поряд з іншими доказами у справі.
В той же час, частиною 4 статті 75 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Таким чином, вищезазначені висновки почеркознавчих досліджень не є належними доказами на підтвердження нікчемності укладених правочинів між ТОВ «Артемсіль Регіони-СК»та контрагентами зазначеними в Акті перевірки та не спростовують факти їх товарності.
Крім того, порядок визнання правочину недійсним регулюється Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, відповідач посилається на положення ч.2 ст.215 ЦК України, згідно якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, відповідач не зазначив, яким саме законом встановлено недійсність правочину в даному випадку. Відповідач посилається на положення ч.1- 3, 5-6 ст.203, ч.І ст.215 ЦК України, якими визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і на власний розсуд тлумачить зміст правочину та стверджує про його недійсність.
Така позиція відповідача суперечить положенням ЦК України, а саме ст.204 «Презумпція правомірності правочину», частиною 1 якої встановлено: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). І лише при розгляді судом спору про визнання недійсним правочину суд може перевірити його відповідність вказаним відповідачем положенням ч.1-3, 5-6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України та визначити наявність чи відсутність правових наслідків, передбачених ст.228 ЦК України.
У зв'язку з тим, що оспорювані правові відносини виникли між юридичними особами, які відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України є учасниками відносин у сфері господарювання, то в розумінні ст. 1 зазначеного кодексу до даних відносин необхідно застосувати саме норми Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, серед підстав недійсності оспорюваних зобов'язань, передбачених ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, законодавець виділяє наступні:
невідповідність вимогам закону;
вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
укладення їх учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
У відповідності до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Відповідно до ст.10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому даної статті Закону України, можуть на підставі п.11 цієї статті подавати до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Отже, податкові органи мають право звертатись до судів з позовами про визнання правочинів недійсними та з проханням застосувати господарські санкції до суб'єктів господарювання, які встановленні ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, але для застосування даних господарських санкцій необхідною умовою є наявність умислу у сторін на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Фастівська ОДПІ у Акті перевірки не зазначила підстав та не навела доказів про спрямованість умислу посадових осіб ТОВ «Артемсіль Регіони-СК»на порушення публічного порядку та про наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби у позасудовому порядку визнавати правочини недійсними (нікчемними).
Відповідно до наведеного суд вважає, що відповідач при визнанні в Акті перевірки первинних бухгалтерських документів по правовідносинах позивача та ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлог», ТОВ «Авант-К», ТОВ «Гарант-Техноресурс»- нечинними, діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод ТОВ «Артемсіль Регіони-СК».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципами законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київської області від 10.06.2011 року № 0000202302 та № 0000092302.
Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Артемсіль регіони-СК» (м. Фастів, вул. Червоний Шлях, 10, ідентифікаційний код 33534816) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена < Дата >.