м. Київ
13 грудня 2011 року Справа № 2а-4671/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,
при секретарі: Вітюк К.В., за участю:
представника позивача -Рубан Л.П.,
представника відповідача -Заріцького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
до
про Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 № 0001052353.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення, на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 13 грудня 2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(ідентифікаційний код 00951770, місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) зареєстроване державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 13.06.1996 (копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 820512 (а.с. 35) та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 36-37).
Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з оптовою торгівлею зерном, насінням, кормами для тварин, виробництвом продуктів борошномельно -круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів.
Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 10.05.2011 № 802 (а.с. 38) та довідці відділу статистики у Миронівському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 361244 (а.с. 15).
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, на підставі статті 77 Податкового кодексу України, проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011.
За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось, зокрема, у завищенні податкового кредиту за березень 2011 року на суму 18690 грн. 00 коп., у зв'язку з виконанням правочинів з придбання сільськогосподарської продукції, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.
За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 18690 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2011 № 0001052353, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 28035 грн. 00 коп., з яких: 18690 грн. 00 коп. - за основним платежем; 9345 грн. 20 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 18690 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача -ТОВ «Батив», що здійснювались ним як постачальником товарів (послуг).
Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України наявна невідповідність (відхилення) між сумою задекларованого податкового кредиту контрагентів ТОВ «Батив»за березень 2011 року, у тому числі позивача, що сформований за рахунок правочинів з придбання товарів (послуг), та сумою податкового зобов'язання ТОВ «Батив»з податку на додану вартість за вказаний звітний період.
Так, згідно з інформацією, отриманою Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області від Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, на податковому обліку якої перебуває ТОВ «Батив», декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року вказаною юридичною особою до податкового органу не подано.
Крім того, з аналізу реєстраційних, звітних та інших документів ТОВ «Батив»вбачається, що зазначений суб'єкт господарювання не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Батив» є суб'єктом господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючими суб'єктами та вигодонабувачами, а відтак його правочини були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням (наданням) податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.
Відтак, на думку податкового органу, правочин, вчинений ТОВ «Батив»з позивачем, не спричинив реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем віднесено до податкового кредиту за березень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 18690 грн. 00 коп. за правочином з придбання у ТОВ «Батив»сільськосподарської продукції, що фактично не здійснювався, а відтак позивач не мав на меті використовувати вказані матеріальні активи в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.
За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за березень 2011 року, а тому податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість підлягає коригуванню у сторону збільшення.
Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за березень 2011 року, суд виходить з наступного.
Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що у березні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Батив» товар, а саме: сільськогосподарську продукцію -жмих соняшниковий. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаного ТОВ «Батив»рахунку-фактури від 23.03.2011 № СФ-0095 (а.с. 43).
23.03.2011 ТОВ «Батив»виставило позивачу для оплати видаткову накладну № PH-0095 від 23.03.2011 (а.с. 45) на загальну суму 112142 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -18690 грн. 33 коп.
На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Батив» виписано податкову накладну № 63 від 23.03.2011 (а.с. 41) на загальну суму 112142 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -18690 грн. 33 коп.
Оплата за придбану сільськогосподарську продукцію у загальному розмірі 112142 грн. 00 коп. здійснена позивачем у березні -квітні 2011 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Батив», про що свідчить наявна у матеріалах справи картка банківського рахунку позивача (а.с. 53-54).
Поставка і транспортування товару здійснювались ТОВ «Батив»на склади Таврійської філії Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», що оформлювалось відповідними товарно -транспортними накладними (а.с. 47-48).
Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Батив» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкова накладна, видаткова накладна, рахунок - фактура, оборотно -сальдові відомості, виписки по розрахунках, відповідали вимогам законодавства.
В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.
Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника товару.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією з придбання у ТОВ «Батив»сільськогосподарської продукції, за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт поставки позивачу товару з боку ТОВ «Батив»та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковою накладною.
Крім того, про отримання позивачем товару від ТОВ «Батив»свідчать також докази його подальшого зберігання, обробки та реалізації позивачем.
Так, у матеріалах справи наявні витяг з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, товарно -транспортні накладні, складені уповноваженими особами автотранспортних підприємств про рух товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Батив»до відокремленого підрозділу позивача, перелік накладних на відпуск сировини (жмиху соняшникового) у виробництво, акт прийому -передачі жмиху соняшникового для виготовлення комбікорму по рецепту БПК 9-21_БРС/72_17032011_Р.
Вказані вище первинні документи свідчать про облік позивачем матеріальних активів, отриманих від ТОВ «Батив»з метою їх використання в процесі виробництва або постачання, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з поставки позивачу сільськогосподарської продукції його контрагентом.
Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно -круп'яної промисловості, готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, нерафінованих олії та жирів.
Водночас, як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 539021 (а.с. 55 - 56), до видів діяльності ТОВ «Батив»за КВЕД відноситься, зокрема, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі.
Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Батив»сільськогосподарської продукції (жмиху соняшникового) з урахуванням видів їх економічної діяльності та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.
З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Батив», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.
Посилання відповідача як на підставу для донарахування позивачу податкового зобов'язання на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Батив»з іншими суб'єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.
Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов'язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем за березень 2011 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування.
За таких обставин, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 № 0001052353, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 18690 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9345 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 23.09.2011 № 0001052353, - визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Харченко
Постанову складено у повному обсязі 19 грудня 2011 року.