01 листопада 2011 року місто Київ № 2а-4264/11/1070
12:50
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача: - Довженка О.А., Московки Р.М.,
відповідача: - Дацька Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Елегант-Бориспіль»
доДержавної екологічної інспекції у Київській області
провизнання дій протиправними, скасування акту перевірки та рішення, -
Позивач, Приватне підприємство «Елегант-Бориспіль», 20.09.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання дій протиправними, скасування акту перевірки та рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2011 року.
06.10.2011 року в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на адміністративний позов.
В судовому засіданні 06.10.2011 року оголошено перерву до 12.10.2011 року.
12.10.2011 року представник позивача надав додаткові пояснення та документи, просив суд збільшити позовні вимоги та скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення № 000998 та № 001020 від 19 серпня 2011 року.
В ході розгляду справи представник позивача відмовився від заявлених позовних вимог в частині скасування постанов про накладення адміністративного стягнення № 000998 та № 001020 від 19 серпня 2011 року.
12.10.2011 року з метою отримання додаткових доказів по справі в судовому засіданні оголошено перерву до 01.11.2011 року.
В призначений день та час 01.11.2011 року в судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача.
Представники позивача позовні вимоги, заявлені при подачі позовної заяви, підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
04.07.2011 року Державною екологічною інспекцією у Київській області було повідомлено позивача про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Згідно матеріалів справи, відповідачем 04.07.2011 року було повідомлено позивача про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, чим виконано вимоги чинного законодавства України. Вказане повідомлення отримане 26.07.2011 року під підпис ОСОБА_2.
В матеріалах справи також наявне направлення на проведення перевірки № 000846. Підставою для проведення перевірки був наказ № 261 від 01.08.2011 року щодо здійснення перевірки дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства.
Відповідно до акту перевірки від 10.08.2011 року, перевірка проводилась у присутності директора підприємства ОСОБА_2, який від підписання вказаного акту відмовився.
З акту перевірки встановлено, що Приватне підприємство «Елегант-Бориспіль» здійснює свою діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 099050 від 14.03.1995 року, довідки АБ № 144855 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Видами діяльності за КВЕД: 51.54.0 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 52.46.0 - роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.
ПП «Елегант-Бориспіль» використовує приміщення та території ПАТ «ВКФ «Укрводтехпостач» відповідно до договору оренди № 24 від 15.12.2010 року та додаткової угоди № 1 до договору оренди № 24 від 15.12.2010 року, від 01.05.2011 року.
Майно оренди включає:
- закритий склад площею - 586 м.кв.;
- відкрита площадка площею - 1265 м.кв.;
- офісне приміщення площею - 142, 70 м.кв.;
- склад-сітка площею - 24, 30 м.кв..
На відкритій площадці площею 1265 м.кв., знаходиться склад металу. Переміщення металу по території складу відбувається за допомогою козлового крану. На території відкритого складу металу знаходяться три пости різки металу. Різка металу здійснюється за допомогою газових різаків (працюють від балонів з пропаном та киснем).
Перевіркою встановлено, що в порушення статей 8, 10, 12, 13, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», на підприємстві відсутні звіт з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Дощові та талі води з території відкритого складу металу відводяться по рельєфу місцевості без очистки, локальні очисні споруди дощових вод відсутні, що є порушенням статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
В ході діяльності ПП «Елегант-Бориспіль» за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 10 - утворюються наступні відходи: люмінесцентні лампи, відходи металу, відходи пакувальної тари (поліетилен, картон), ТПВ, відходи від прибирання території. Дозвіл на ліміти на утворення та розміщення відходів відсутні, що є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Журнал первинного обліку відходів відсутній. Відсутні договори на передачу відходів, що є порушенням статті 17 Закону України «Про відходи».
В порушення статей 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на підприємстві відсутній дозвіл та ліміти на утворення та розміщення відходів.
За результатами перевірки відповідачем був винесений припис від 10.08.2011 року № б/н, яким визначено спосіб і термін усунення порушень до 10.09.2011 року.
Рішенням від 05.09.2011 року № 108 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ПП «Елегант-Бориспіль» вирішено тимчасово заборонити (зупинити) з 05.09.2011 року діяльність ПП «Елегант-Бориспіль» за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 10.
Вищевказаним рішенням встановлено порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, а саме:
- при відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено статті 8, 10, 11, 12, 13, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»;
- при відсутності дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів, чим порушено статті 15, 17, 32, 33, 42 Закону України «Про відходи»;
- при відсутності споруд, устаткування і пристроїв для очищення скидів (дощові та талі води) або їх знешкодження, чим порушено статтю 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Позивач вважає, що перевірку проведено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме під час перевірки, як зазначив представник позивача, не проводилось експертне дослідження шкідливих викидів в атмосферне повітря, перевірка проводилась за відсутністю керівника підприємства або довірених осіб, обставини встановлені перевіркою не відповідають дійсності.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Державна екологічна інспекція в Київській області (далі Інспекція) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, яка в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження і відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки в Київській області.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Положення «Про Державну екологічну інспекцію в Київській області», затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.02.2007 року № 55, інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.
Згідно зі статтею 20 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать, зокрема обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Відповідно до «Порядку обмеження, тимчасової діяльності, припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», затвердженого постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 року № 2751-ХІІ; Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.2006 року № 548 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 120/13387, винесено рішення № 108 від 05.08.2011 року про тимчасову заборону (зупинення) з 05.09.2011 року діяльності позивача у зв'язку із порушенням вимог природоохоронного законодавства, що складається з наступного.
Щодо відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 10 Закону України від 16.10.1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України від 16.10.1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Відповідно до статті 12 Закону України від 16.10.1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України від 16.10.1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря», рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, вимоги щодо їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених нормативів. Порядок розроблення, видачі та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на рівні впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, та обліку підприємств, установ, організацій і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Особливості регулювання відносин щодо поводження з невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються безпосередньо у повітря, речовинами, що скидаються із стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця складування), радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними, розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору, металобрухтом, включаючи побічні продукти від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їх сплавів (шлаки, шлами та інше), а також вторинними матеріальними чи енергетичними ресурсами та іншими відходами визначаються відповідними законами.
Щодо відсутності дозволу на та лімітів на утворення та розміщення відходів.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Згідно зі статтею 15 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов'язані:
а) дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами;
б) вносити в установленому порядку плату за користування послугами підприємств, установ та організацій, що займаються збиранням, зберіганням, перевезенням, знешкодженням, видаленням і захороненням відходів;
в) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Відповідно до статті 17 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.
Згідно зі статтею 32 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.
Відповідно до статті 33 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).
На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.
Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.
Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.
Згідно зі статтею 42 Закону України від 05.03.1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.
Щодо відсутності споруд, устаткування і пристроїв для очищення скидів (дощові та талі води) або їх знешкодження.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Згідно з частиною другою статті 55 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 20 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Згідно з пунктом «в» статті 41 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та на утворення і розміщення відходів.
Відповідно до пункту 4 Постанови Верховної Ради України від 29.10.1992 року за № 2751-ХІІ «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема:
- використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів;
- порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Щодо процедури та порядку проведення перевірок, слід відмітити наступне.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 року за № 18/16034 (далі - Порядок), періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 212, із урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об'єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 Порядку, планова перевірка здійснюється відповідно до квартального плану діяльності органу Мінприроди і проводиться за наказом органу Мінприроди.
Орган Мінприроди не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Мінприроди, або вручає особисто посадовій особі суб'єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки (додаток 2).
У повідомленні про проведення планової перевірки зазначається дата початку та закінчення перевірки, найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється перевірка, найменування органу Мінприроди (підпункт 3.3 пункту 3 Порядку).
З матеріалів справи вбачається, що 26.07.2011 року керівником підприємства позивача ОСОБА_2 під підпис було отримано повідомлення про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 2504/09-13 від 04.07.2011 року.
Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Порядку, перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення.
Відповідно до підпункту 4.9 пункту 4 Порядку, державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.
У відповідності до підпункту 4.13 пункту 4 Порядку, відповідачем був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.08.2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка позивача проводилася в присутності керівника підприємства ОСОБА_2, який від підписання акту перевірки відмовився.
У разі, якщо керівник або уповноважена ним особа суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта про відмову особисто, такий акт із зазначенням в ньому реєстраційного номера передається через канцелярію суб'єкта господарювання або відправляється рекомендованим листом (підпункт 4.10 пункту 4 Порядку).
Відповідно до супровідного листа від 11.08.2011 року № 3249/09-13, вищевказаний акт разом із приписом, повідомленням та копіями протоколів було направлено на адресу позивача.
У судовому засіданні директор позивача ОСОБА_2 повідомив, що перевірка проводилась за його відсутності.
Водночас, вказані обставини нічим не підтверджуються, а матеріали справи містять акт перевірки, де вказано, що перевірка проводилась у присутності керівника підприємства, акт містить відмову від підпису директора ОСОБА_2.
Також, відповідно до пункту 4.11. Порядку перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка.
Враховуючи, що під час проведення перевірки перевіряючим досліджувалися перелічені в акті перевірки документи, додаткових документів, окрім договору про вивіз побутового сміття, позивачем не було надано під час розгляду справи у суді, суд дійшов висновку, що під час перевірки були досліджені наявні документи, перевірка була проведення у відповідності до вимог чинного законодавства, а встановлені обставини відповідають дійсності.
Під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки (підпункт 4.4 пункту 4 Порядку).
Державні інспектори під час здійснення перевірок мають право:
- вимагати усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища;
- відбирати зразки продукції, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного контролю, відповідно до закону;
- вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного контролю;
- давати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;
- накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом (підпункт 4.7 пункту 4 Порядку).
Згідно з підпунктом 4.18 пункту 4 Порядку, у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 № 264 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 за № 934/9533.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.08.2011 року № 001013 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2011 року № 001020, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136, 00 гривень.
Також, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.08.2011 року № 001014 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.08.2011 року № 000998, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700, 00 гривень.
В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки (пункт 4.20 Порядку).
Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Мінприроди.
У разі, якщо посадова особа або уповноважений нею представник суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта перевірки особисто, то такий акт передається через канцелярію суб'єкта господарювання (із зазначенням вхідного реєстраційного номера) або відправляється рекомендованим листом.
До примірника акта, який зберігається в органі Мінприроди, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення адресату акта перевірки.
На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства складається у двох примірниках, один з яких не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Мінприроди, який здійснював перевірку (пункти 4.21-4.24 Порядку).
Відповідачем 10.08.2011 року був складений припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, який у визначений відповідачем строк виконаний позивачем не був.
Як зазначалося вище, вказаний припис було направлено на адресу позивача відповідно до супровідного листа від 11.08.2011 року № 3249/09-13.
Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Мінприроди для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином (підпункт 4.26 пункту 4 Порядку).
Суд зазначає, що позивач зауважень до акту перевірки не надавав, щодо продовження строку виконання припису не звертався.
В результаті перевірки були виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме відсутність дозволів на проведення деяких видів робіт, у зв'язку з чим на підставі статті 20 Закону України від 25.06.1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» було застосовано таку санкцію як тимчасова заборона (зупинення) діяльності позивача.
Як було встановлено у судовому засіданні, порушення виявлені під час проведення перевірки на даний час позивачем усунуті не були.
Представники позивача не заперечували, що вказані в рішенні дозволи відсутні, зазначили, що планують отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, однак було надано мало часу для отримання такого дозволу, з урахуванням тривалої процедури його отримання.
Заперечували щодо отримання дозволу та лімітів на утворення та розміщення відходів, оскільки є укладений договір з Комунальним підприємством «Виробниче управління комунального господарства» на вивезення побутового сміття.
Як було зазначено вище, відходи, які утворюються у процесі діяльності підприємства не є побутовими відходами, а потребують отримання спеціального дозволу, так як є відходами, які забруднюють навколишнє природне середовище.
Щодо заперечень позивачів, що діяльність підприємства не передбачає наявність споруд, устаткування і пристроїв для очищення скидів (дощові та талі води) або їх знешкодження, оскільки підприємство не здійснює таких робіт, слід відмітити наступне.
Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача, на території металобази використовується автомобільна техніка (погрузка, розгрузка металу), розливи нафтопродуктів, які під час дощів та після танення снігу будуть зливатися з території і попадати в грунт. Для запобігання попадання забруднюючих речовин в грунт з території із дощовими та талими водами необхідно передбачити побудову очисних споруд.
Враховуючи специфіку діяльності підприємства, основними видами діяльності якого є виробництво будівельних металевих конструкцій, холодне штампування та гнуття, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля деревиною, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, суд дійшов висновку, що відсутність очисних споруд може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Враховуючи викладене, кожне з виявлених порушень окремо може бути підставою для застосування такої санкція як тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємства.
Окремо слід відмітити, що винесення припису про усунення правопорушень не є підставою для невинесення рішення про застосування санкції за встановлені правопорушення.
Так, згідно з пунктами 7, 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, який є розпорядчим документом про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та складається на підставі акту.
Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.
Окрім того, як вбачається зі змісту статті 8 вказаного Закону, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків, а також накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Отже, надання суб'єктам господарювання обов'язкових для виконання приписів про усунення порушень і недоліків є правом, а не обов'язком органу державного нагляду (контролю). При цьому, право накладати на таких суб'єктів штрафних санкцій та вживати органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, інших заходів, не знаходиться у правовому зв'язку з попереднім наданням чи ненаданням суб'єкту господарювання припису про усунення порушень і недоліків. Повноваження органів державного нагляду (контролю), передбачені статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», здійснюються такими органами не залежно від послідовності реалізації наданих їм прав.
Тобто, винесення припису про усунення правопорушення, а потім винесення рішення про застосування такої санкції як тимчасова заборона (зупинення) діяльності не можуть вважатися порушенням порядку проведення перевірки, оскільки невиконання у визначені у приписі строки вимог органу державного нагляду (контролю) буде підставою для проведення позапланового заходу в частині виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю) (стаття 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Щодо посилань представників позивач на те, що рішення є протиправним, оскільки була заборонена діяльність всього підприємства, а не окремого підрозділу, не вважається судом підставою для скасування рішення, з огляду на те, що вся діяльність підприємства безпосередньо стосується проведення робіт, які потребують отримання відповідних дозволів та встановлення устаткування, яке буде перешкоджати шкідливим викидам у навколишнє природне середовище.
На підставі вищевикладеного, суд вважає доведеною правомірність дій Державної екологічної інспекції у Київській області з прийняття рішення від 05.08.2011 року № 108 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ПП «Елегант-Бориспіль» та винесення оскаржуваного рішення, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог позивача відносно визнання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.08.2011 року недійсним слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов'язків характер та породжує певні правові наслідки.
Визначення нормативно-правового та правового акту індивідуальної дії дано у «Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року № 34/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за № 381/10661. Ним визнається офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані.
Зважаючи на викладене, акт перевірки не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження в адміністративній справі, оскільки такий акт сам по собі не породжувало виникнення певних обов'язків у того суб'єкта, щодо якого він прийнятий, а є лише констатацією певних обставин.
Відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства такі обов'язки породжують індивідуальні акти ненормативного характеру, а саме приписи та рішення суб'єкта владних повноважень, складені за результатами перевірок.
Таким чином, якщо предметом спору є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає закриттю, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час проведення перевірки та винесення спірного рішення.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Меджидова Джамала Аладіновича при проведенні перевірки Приватного підприємства «Елегант-Бориспіль» від 10 серпня 2011 року та визнання протиправним та скасування рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області № 108 від 5 вересня 2011 року - відмовити.
В частині визнання недійсним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10 серпня 2011 року провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 03 листопада 2011 року.