73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"12" грудня 2011 р.
11 год.12 хв.Справа № 2-а-3892/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Грицай Л.В.,
за участю
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Кістінь І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області ( далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року за № 0024651701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна ( далі - ПДФО) в сумі 1 199,79 грн.
Відповідно до позову та пояснень позивача судовому засіданні, обґрунтування вказаних вимог вмотивовані тим, що позивач 04.05.2011 року надав до ДПІ декларацію про доходи, одержані у 2010 році, та керуючись п. 173.2 ст. 173 Податкового кодексу України визначив ПДФО в сумі 79,99 грн., що складає 1 % від суми отриманого доходу. Враховуючи, що позивач надав до ДПІ щорічну декларацію про отримані доходи за 2010 рік та сплатив ПДФО згідно вказаної декларації у травні 2011 році, тобто в період дії Податкового кодексу України, тому при заповненні даної декларації позивачем застосовувались норми Податкового кодексу України. Позивачем зазначено, що оскільки відповідач при визначені розміру ставки ПДФО від отриманого доходу у 2010 році, неправомірно застосував Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" за № 889-IV від 22.05.03 року (надалі - Закон України № 889-IV), який втратив чинність з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-V (надалі - Податковий кодекс України), тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року за № 0024651701/0.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що ДПІ правомірно визначено позивачу ПДФО за ставкою 15 % від суми отриманого доходу керуючись п. 12.1. ст. 12 Закону України № 889-IV, оскільки позивач отримав вказаний дохід у 2010 році.
Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи позову та заперечення на нього, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку щодо задоволення позову з наступних підстав.
Позивач супровідним листом від 04.05.2011 року направив до ДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року, згідно якої задекларував дохід в сумі 7 998,63 грн., отриманий ним у 2010 році внаслідок продажу легкового автомобіля, та визначив ПДФО в розмірі 79,99 грн., що складає 1 % від задекларованої суми доходу.
За результатами перевірки поданої позивачем податкової декларації, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року за № 0024651701/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна в сумі 1 199,79 грн. Як вбачається з письмового заперечення відповідача проти адміністративного позову та наданих представником відповідача у судовому засіданні пояснень, підставою нарахування позивачу податкового зобов'язання в сумі 1 199,79 грн. є порушення п. 12.1 ст. 12 Закону України № 889-IV, згідно якому дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Встановлений факт отримання позивачем доходу у 2010 році в сумі 7 998,63 грн., є підставою вважати, що позивач занизив розмір ставки оподатковування вказаного доходу за 2010 рік і тому спірним повідомленням-рішенням правомірно визначено ПДФО в розмірі 1 119,79 грн. ( 7 998,63 х 15 %).
Судом встановлено, що позивач, як платник податку на доходи фізичних осіб, подав до податкового органу декларацію про доходи за 2010 рік, що підтверджується копією відповідної декларації, в якій визначив одержаний дохід ( суму нарахованого доходу) в розмірі 7 998,63 грн. та ПДФО в розмірі 79,99 грн., що складає 1% від суми отриманого доходу. Відповідно до наданої копії квитанції від 04.05.2011 року позивачем сплачений ПДФО у сумі 79,99 грн.
З 1 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України відповідно якого розділом IV "Податок на доходи фізичних осіб" врегулюванні питання, зокрема, щодо об'єкту оподаткування, порядку оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна, порядку подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) фізичною особою, тощо.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна регламентується статтею 173 Податкового кодексу України, пунктом 173.1 якої встановлено, що доход платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, тобто 5 %. Як виняток з положень пункту 173.1 цієї статті, під час продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1 % (абзац перший пункту 173.2 статті 173 Кодексу).
Статтею ст. 179 Податкового кодексу України визначено, що
- платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України ( п. 179.1.);
- відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку. ( п. 179.2);
- орган державної податкової служби протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації зобов'язаний перевірити визначене податкове зобов'язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур. ( абз. 2 п. 179.3.);
- податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу. ( п. 179.5.);
- фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. ( п. 179.7.);
- фізичні особи у випадках та обсягах, визначених законом, подають податкову декларацію, де зазначаються відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов'язання фінансового характеру, а також в додатку до податкової декларації зазначається інформація щодо вказаних відомостей членів сім'ї в усіх випадках її подання, передбачених законом. ( п.179.11.);
- податкова декларація та додатки до декларації подаються фізичною особою згідно з цією статтею протягом будь-якого податкового періоду у звітному податковому році із зазначенням доходів (активів) станом на день її подання.
Оподаткування доходів фізичних осіб до 01.01.2011 р. здійснювалось відповідно до приписів Закону України № 889-IV, зокрема -
- пунктом 12.1. статті 12 визначено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону;
- відповідно до пункту 7.1. статті 7 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що оскільки декларування доходів отриманих фізичними особами у 2010 році, пов'язано із виконанням платниками податків вимог Закону України № 889-IV, а положенням статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому доходи громадян оподатковувалися згідно Закону України № 889-IV і при подачі річної декларації позивач повинен був зазначити суму отриманого доходу та сплатити з нього ПДФО за ставкою 15 %, що складає 1 199,79 грн.
Однак, суд не погоджується з вказаним доводом відповідача, виходячи із наступного.
Як визначено рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем декларування своїх доходів та сплата ПДФО були здійсненні в період чинності Податкового кодексу України, тому до вказаних правовідносин слід застосувати відповідні норми Податкового кодексу України.
Таким чином, позивач подавши до податкового органу річну декларацію про майновий стан і доходи від 04.05.2011 року, правомірно визначив та сплатив податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 79,99 грн., а тому дії ДПІ щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання за вказаним податком в сумі 1 199,79 грн. є необґрунтованими.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року за № 0024651701/0 прийнято незаконно і тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 10.05.2011 року за № 0024651701/0.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 грудня 2011 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.8