73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"08" грудня 2011 р.
16 год.06 хв.Справа № 2-а-3547/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Грицай Л.В.,
за участю
представника позивача - Шаргородського С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Товариство з обмежено відповідальністю « Урожай» ( далі - позивач, ТОВ « Урожай» ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ ), в якому з уточненням позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001952301 від 10.06.2011 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 866,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 3093,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 773,00 грн.
Обґрунтування вказаних позовних вимог вмотивовані тим, що оскаржувальне податкове повідомлення - рішення прийняте ДПІ на підставі висновку акту перевірки від 27.05.2011 року № 1767/23-2/31848403, згідно якому на думку податкового органу позивач протягом перевіряємого періоду здійснював операції з продажу і купівлі товару, якого не існувало, тобто безтоварні операції, зокрема придбання товару від ПП « Стилет-Юг » та подальша його реалізація покупцям. Позивач зазначає, що посилання податкового органу на недійсність відповідних договорів є лише припущенням і не може вважатися офіційно встановленим фактом, оскільки лише наявність комплексу доказів, посилання на які містяться в акті перевірки, може бути підставою для встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, та застосування можливих наслідків. Крім того, до компетенції податкової служби не входять питання щодо встановлення дійсності або недійсності конкретних договорів, або тлумачення їх змісту, оскільки це є виключною компетенцією сторін по договору і суду. У разі не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по сплаті в бюджет відповідних сум податків, то це тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб, а не позивача. На підставі вищевказаних обставин, позивач просить визнати оскаржувальне рішення неправомірним та скасувати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог зазначив, що під час проведення перевірки контрагента-позивача ПП «Стилет-Юг » було виявлено порушення щодо недодержання вимог діючого законодавства в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по господарським правовідносинам між контрагентом позивача - ПП « Стилет - Юг » та групою його постачальників, які проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім цього, встановлено неможливість фактичного здійснення ПП „ Стилет - Юг" господарських операцій через відсутність економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу. Вказані обставини стали підставою висновку ДПІ, що усі операції купівлі-продажу ПП « Стилет - Юг » з постачальниками та покупцями за перевіряємий період не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до « вигодонабувача». Оскільки, ТОВ « Урожай» є « вигодонабувачем», тому в порушення п. 7.2.1 п. п. 7.2, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно було включено до податкового кредиту протягом жовтня - грудня 2010 р. суми ПДВ по операціям з ПП "Стилет - Юг" в рамках укладених угод, які визнані недійсними. Вищевикладені доводи підтверджують правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи TOB «Урожай» зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 30.01.2002 року.
На підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статі 20, підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI ( далі - Податковий кодекс України) ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ « Урожай» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП « Альтекс» та ПП « Стилет-Юг » за жовтень, листопад, грудень 2010 р.
За результатами перевірки ДПІ складено акт від 27.05.2011 року № 1767/23-2/31848403 ( далі - акт перевірки), висновком якого встановлені порушення
- ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215. ст. 626. ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ТОВ „ Урожай " за період жовтень, листопад, грудень 2010 року з постачальником ПП "Стилет - Юг " на загальну суму ПДВ 293 640,00 грн. та покупцями на загальну суму ПДВ 290 661,22 грн., а саме ЗАТ "АТ Каргіл" за жовтень - грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 243 471,53 грн., ТОВ ЗТК " Агро Лайн " за грудень 2010 на суму ПДВ 32038,5 грн.; ТОВ ТЗК " Агро - Югінвест" за грудень 2010 на суму ПДВ 7 649,25 грн., ДП "Снігурівський КХП" за грудень 2010 на суму ПДВ 7 502,02 грн.;
- п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1, 7.4.5 п 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „ Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 3 093,00 грн., що спричинило заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками грудня 2010 року на загальну суму ПДВ 3093,00 грн.
Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «Урожай» нараховані штрафні санкції у відсотках від сум визначених податкових зобов'язань за податком на додану вартість в сумі 773,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 р. № 0001952301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 093,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 773,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок, згідно якому укладені угоди ТОВ « Урожай » з постачальником ПП « Стилет-Юг » та покупцями ЗАТ «AT Каргіл», TOB ЗТК « Агро Лайн », TOB ТЗК «Агро-Югінвест», ДП «Снігурівський КХП» відповідно до ч. І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст.203 Цивільним Кодексом України) є нікчемними і в силу ст. 216 Господарського кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Враховуючи, що визнання вказаних угод недійсними зумовлює виникнення відповідних податкових наслідків в частині обліку операцій з придбання товару від ПП « Стилет-Юг », тому на думку податкового органу ТОВ « Урожай» порушені вимоги п. п. 7.2.1 п. 7.2.. п. п. 7.4.1. 7.4.5 п 7.4. п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР) в результаті чого визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3 866,00 грн.
Актом перевірки передбачено, що в ході перевірки ДПІ були використані службова записка ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 11.04.2011 року за № 1748/26-316 щодо результатів відпрацювання підприємств ПП "Агропрайд" (35870453), ПП "Альтекс -Юг" (37048928), ПП "Стилет - Юг" (37048886), ПП "Югтрансагро" (36580289) та акт від 09.03.2011 р. за № 614/23-2/37048886 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП "Стилет - Юг" (код 37048886) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року. Відповідно до вказаного акту було встановлено наступне -
- основним видом діяльності ПП "Стилет-Юг " є будівництво будівель;
- у ПП "Стилет-Юг " відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності, чисельність працюючих на підприємстві ПП "Стилет - Юг " складає 3 особи.
- групою невстановлених осіб з метою формування «схемного» податкового кредиту підприємствам, що входять до « реально діючого » сектору економіки, придбано ряд фіктивних підприємств ПП „Агропрайд" , ПП «Альтекс-Юг» (37048928), ПП" Стилет - Юг" (37048886), ПП "Югтрансагро" (36580289) для оформлення неіснуючих угод з використанням реквізитів зазначених підприємств для подальшої їх передачею підприємствам "вигодонабувачам". За фактом фіктивного підприємництва, що заподіяло велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, порушено кримінальну справу № 330302-11
- ПП "Стилет - Юг " формувало податковий кредит протягом вересня - грудня 2010 року від постачальників ТОВ "АВ-Груп", TOB "ФМП -Лак", TOB "СВС Плюс", TOB "СГ-Груп", TOB "БК ЮСГ", TOB "Компанія Промресурс ЛТД", TOB "Медіа Студії", ПП "Технополімер", TOB "Легат М" ТОВ "ВКП "ДВМ", ПП "Ніка і Компанія" , ПП "НВП "Норма - Хім" угоди з якими визнано нікчемними за висновками актів перевірок податкових органів на обліку яких вони знаходяться.
- перевіркою місцезнаходження підприємства встановлено, що ПП "Стилет - Юг " (37048886) має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження .
На підставі вказаних обставин, на думку ДПІ, усі операції купівлі-продажу ПП "Стилет - Юг" з його постачальниками та покупцями за період: березень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача ". Оскільки TOB «Урожай» є вигодонабувачем, тому усі його операції щодо продажу товару контрагентам - покупцям, відображеними в акті перевірки, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача, суд виходить з наступного.
Щодо взаємовідносин позивача з ПП " Стилет-Юг", то як зазначено в акті перевірки та відповідно до наявних в справі доказів, між ТОВ « Урожай » та ПП « Стилет-Юг » були укладені наступні угоди:
- торгівельна угода б/н від 01.10.2010 р. про купівлю соняшнику у кількості 100 тонн на загальну суму 420 000 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000 грн.;
- торгівельна угода б/н від 01.11.2010р. про купівлю соняшнику у кількості 200 тонн за договірною ціною.
Фактичне виконання вказаних угод підтверджується виписаними ПП « Стилет-Юг» податковими та видатковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за жовтень - грудень 2010 р., на підставі яких TOB «Урожай» документувало отримання товару від ПП "Стилет - Юг» за вказаний період на загальну суму 1 761 840,00 грн., т.ч. ПДВ 293 640,00 грн.
Як зазначено в акті перевірки, згідно журналу - ордеру та відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дебіторсько-кредиторська заборгованість на дату складання акту між підприємствами відсутня, на підставі інших отриманих документів встановлено, що TOB "Урожай " підтверджує податковими та видатковими накладними отримання від ПП "Стилет- Юг " сільгосппродукції.
Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, ч. 2 ст. 9 Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність ”, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ.
В акті перевірки ДПІ посилається на відсутність доказів транспортування продукції від ПП "Стилет - Юг" до ТОВ « Урожай », як необхідних умов для виконання постачання або здійснення відповідної господарської діяльності.
Щодо вказаного доводу, то суд зазначає, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансом України від 14.10.1997 р. за № 363, визначено, що -
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;
товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). ( пункт 11.5.);
З аналізу вищевикладених правових норм, суд бере до уваги, що згідно торгових угод з ПП « Стилет-Юг » доставка сільськогосподарської продукції здійснюється по умовах франко-склад м. Херсон, Миколаївське шосе,44а, що підтверджує обов'язок щодо транспортування сільськогосподарської продукції ПП « Стилет-Юг», а отже і обов'язок щодо виписки товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом покладений на вантажовідправника, тобто на ПП « Стилет-Юг », тому позивач не повинен був складати товарно-транспортні накладні, які є документами на перевезення товару. Крім цього, в матералах справи містяться видаткові та податкові накладні, видані ПП « Стилет-Юг » за торговими угодами, які були досліджені в ході перевірки та підтверджують факт отримання позивачем товару, а отже і наявності об'єкту оподаткування та права на віднесення суми податку в ціни отриманого товару до податкового кредиту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача саме товарно-транспортних накладних на отриману від ПП « Стилет-Юг » сільськогосподарську продукцію не обмежує позивача у праві віднести суми ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.
З положень ч. 3 ст. 2 КАС України слідує, що суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість висновку акту перевірки стосовно встановлених обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржувального рішення.
За таких обставин, суд при вирішенні справи, перевіривши обґрунтованість доводів ДПІ про порушення позивачем п. п. 7.2.1 п. 7.2. п. п. 7.4.1. 7.4.5 п 7.4. п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР), виходив із наступного.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР встановлено що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 -1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 165, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 165 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
ТОВ « Урожай » є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.02.2002 р. № 30556595, індивідуальний податковий номер 318484021030, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 27.05.2011 року № 1767/23-2/31848403.
ПП « Стилет-Юг» є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.06.2010 р. № 100287352, індивідуальний податковий номер 370488821039, про що зазначено в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні від 09.03.11 р. № 614/23-2/37048886.
Під час розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеного між позивачем та ПП « Стилет-Юг » до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висував.
На підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості сільськогосподарської продукції, у тому числі сплату ПДВ у ціні товару, за вказаними вище правочинами шляхом виплати грошових коштів у готівковій та безготівковій формах, про що свідчать копії платіжних доручень та квитанції до прибуткового касового ордеру за листопад, грудень 2010 року. Наявні у справі документи засвідчують, що грошові кошти вибули з власності позивача і докази їх повернення до позивача відсутні, що підтверджує наявність у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо реального розрахунку за сільськогосподарську продукцію.
Із матеріалів справи також вбачається, що у позивача були в наявності податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за перевіряємий період. Факт наявності податкових накладних та їх відповідність вимогам діючого законодавства позивачем не оспорювався.
Суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Ваговим аргументом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «Стилет-Юг» є те, що сільськогосподарська продукція була реалізована іншим суб'єктам підприємницької діяльності, що підтверджується договорами поставки, укладеними між ТОВ « Урожай » та
ЗАТ « AT Каргіл » № 09401 від 06.10.2010 р., № СVP11952 від 11.11.2010 р., № СVP12026 від 12.11.2010 р., № СVP12312 від 19.11.2010 р., № СVP12680 від 30.11.2010 р., № СVP12543 від 26.11.2010 р., № СVP12906 від 03.12.2010 р., № СVP13382 від 10.12.2010 р., № СVP13821 від 21.12.2010 р.; TOB ЗТК « Агро Лайн » № 09-зак. від 01.12.2010 р., № 267-зак. від 01.12.2010 р., ДП « Снігурівський КХП » № 392 від 24.12.2010 р., про наявність яких не заперечується ДПІ.
Відповідачем також не заперечувалось, що накопичування договірних об'ємів сільськогосподарської продукції здійснювалось на Снігурівському комбінаті хлібопродуктів згідно договору складського зберігання зерна за № 44ПШ-З/ЗБ/2010 та у пункті накопичування продукції за адресою м. Херсон, Бериславське шосе, 44а згідно договору оренди асфальтної ділянки від 21.03.2010 року, укладеного з ПП « Агрофірма « Гетьман»», про що також зазначено в акті перевірки.
Крім цього, актом перевірки визначено, що отримана від ПП « Стилет-Юг» сільськогосподарська продукція була реалізована контрагентам -покупцям, про що виписані податкові та видаткові накладні на підставі довіреностей покупців, розрахунки проводились в безготівковій формі, про що свідчать копії банківських виписок ВАТ « Морський транспортний банк». ( стор. 13-15 акту)
Таким чином, реальне виконання угод щодо поставки сільськогосподарської продукції та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на викладене, суд зазначає, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання, а відтак віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідно п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР є законним.
Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочином між ТОВ « Урожай» та ПП « Стилет-Юг» підлягає відхиленню, так як зазначений довід мотивований висновком акту перевірки ПП « Стилет-Юг» щодо неможливості фактичного здійснення як контрагентами - постачальниками ПП "Стилет - Юг", так і безпосередньо ПП « Стилет-Юг» господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач, його контрагент та подальші контрагенти по ланцюгу постачання є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
З огляду на приписи п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок № 984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Крім цього, суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
Спрямованості мети правочину між ТОВ « Урожай » та її контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
В матеріалах справи, також відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили.
Проте, в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.
Вказаний в акті перевірки факт порушення кримінальної справи відносно групи невстановлених осіб, які в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, організували створення ПП «Стилет-Юг», не приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, рішеннями суду про визнання їх такими чи вироками суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що вказано в акті перевірки, визначається законом як фіктивний( ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже було зазначено вище, судові рішення про визнання правочинів недійсними (нікчемними), укладених позивачем з контрагентом, відсутні.
Крім цього, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з TOB « Стилет - Юг» та його контрагентами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність подальшої реалізації сільськогосподарської продукції, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій. Без дослідження змін майнового стану позивача та його контрагентів шляхом проведення інвентаризації не можливо зробити достовірний висновок про «безтоварність» будь-яких операцій, здійснених між ними.
Окрім того, оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у позивача наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат та підстав про порушення ТОВ « Урожай » п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “ Про податок на додану вартість ” за взаємовідносинами з ПП « Стилет-Юг».
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень, щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
В зв'язку з тим, що ДПІ не мала належних підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ « Урожай» штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо їх скасувань підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" до Державної податкової інспекція у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2011 року за № 0001952301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 866,00 гривень.
Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Урожай" (ідентифікаційний код 31848403) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 грудня 2011 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.1