22 грудня 2011 р. Справа № 2a-1870/7474/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д., суддів: Бондаря С.О., Кунець О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача та третьої особи - Кота Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2а-1870/7474/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, третя особа - Територіальне управління Головавтотрансінспекції в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
20 жовтня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі -позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головногої державної інспекції на автомобільному транспорті; третя особа Територіальне управління Головавтотрансінспекції у Сумській області (далі -відповідач), третя особа - Територіальне управління Головавтотрансінспекції в Сумській області (далі -третя особа) про скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 травня 2007 року йому видано ліцензію НОМЕР_3 зі строком дії з 26 травня 2007 року по 25 травня 2012 року. Наявність даної ліцензії надає позивачу право на провадження господарської діяльності у сфері внутрішніх перевезень пасажирів.
17 листопада 2010 року третьою особою проведено позапланову перевірку щодо додержання позивачем ліцензійних умов, за результатами якої складено акт проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов № 124 від 17 листопада 2010 року.
Між позивачем та ПВКФ «Лев»укладено договір № 315 від 14 січня 2008 року, згідно з яким, позивач повинен зберігати транспортні засоби, що він використовує для перевезення пасажирів на комерційній основі на стоянці зазначеної фірми.
Згідно до відомостей, зазначених в журналі обліку постановки транспортних засобів на стоянку підприємства - ПВКФ «Лев», за період з 01 січня 2010 року по момент перевірки - 16 листопада 2010 року, мікроавтобуси ГАЗ 32213 224 д.н. НОМЕР_1 та ГАЗ 32213 224 д.н. НОМЕР_2 зберігалися лише з 15 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 рік та в листопаді 2010 року із 16 календарних днів лише 10 днів.
Актом про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов № 124/1 від 17 листопада 2010 року встановлена неможливість позивача забезпечити виконання вимог ліцензійних умов у зв'язку зі зберіганням автотранспортних засобів, що використовуються ним для перевезення пасажирів на комерційній основі, у непристосованих для цього місцях, що є порушенням ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі акту про неможливість позивача забезпечити виконання ліцензійних умов, відповідачем видано наказ № 218 «Про прийняття рішення про анулювання ліцензії»від 23 листопада 2010 року, згідно з яким, позивачу вирішено анулювати видану ліцензію.
Однак, позивач вважає, що правових підстави для анулювання ліцензії не існує.
З метою надання послуг з перевезення пасажирів на високому рівні та забезпечення безперебійного технічного обслуговування автотранспортних засобів, позивачем укладено договори з рядом підприємств, які надають послуги з медичного контролю, інструктажу водіїв, технічного обслуговування та ремонту автомобілів у тому числі і стоянки.
Третя особа при проведенні позапланової перевірки встановила, що протягом періоду з 01 січня 2010 року по 16 листопада 2010 року, автомобілі позивача зберігалися на стоянці ПВКФ «ЛЕВ»лише з 15 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.
На підтвердження даних обставин, третя особа посилається на журнал обліку постановки ТЗ на стоянку підприємства про що нею зазначено в акті проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов № 124 від 17 листопада 2010 року.
Однак, позивач вважає, що третя особа не надавала позивачу жодних доказів на підтвердження даних обставин у тому числі журнал обліку постановки ТЗ на стоянку підприємства.
На звернення позивача, ПВКФ «ЛЕВ»надало довідку від 16 грудня 2010 року, яка спростовує вказані третьою особою відомості. Зокрема, ПВКФ «ЛЕВ»зазначає, що транспортні засоби ГАЗ д.н. НОМЕР_2 та НОМЕР_1 зберігались на охороняємій стоянці з 14 січня 2008 року по 16 грудня 2010 року за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 21.
Враховуючи, що за період з 14 січня 2008 року по 16 листопада 2010 року вищезазначені автотранспортні засоби зберігалися у спеціально пристосованих для цього майданчиках, забезпечених засобами охорони, то твердження третьої особи про порушення ним ліцензійних умов внаслідок неналежного їх зберігання, на думку позивача, є необґрунтованим та безпідставним, а отже, дана обставина свідчить про відсутність факту порушення позивачем ліцензійних умов.
Вважаючи оспорюваний наказ протиправним позивач просить задовольнити його вимоги та визнати протиправним та скасувати рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затверджене наказом № 218 «Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії»від 23 листопада 2010 року стосовно анулювання ліцензії НОМЕР_3 від 25.05.2007 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченні та просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначив, що відповідач діяв у межах діючого законодавства та відповідно до наданих повноважень.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача і представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
25.05.2007р. позивачу видано ліцензію Мінтранспорта та зв'язку України НОМЕР_3 на надання послуг із внутрішніх перевезень пасажирів, строк дії ліцензії з 26.05.2007р. по 25.05.2012р. (а.с. 9).
14 січня 2008 року між позивачем та ПВКФ «ЛЕВ»укладено договір № 315 про надання автопідприємством послуг, відповідно до п. 2.1.5 якого, останній зобов'язувався надавати автомобілям позивача місце для стоянки (а.с. 48).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень урегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі за текстом - Закон № 2344-III).
Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується.
Відповідно до пункту 1 Положення Про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ № 1190 від 08.09.2004 року, Головавтотрансінспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку.
Згідно із Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775 від 01.06.2000 року, встановлюється державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Порядок контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов визначено у ст.20 Закону, де зазначається, що контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Як вбачається із пункту 22 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою КМУ від 14.11.2000 року № 1698, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є органом ліцензування стосовно видів господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
У відповідності до діючого законодавства єдиний порядок здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов даного виду господарської діяльності установлено Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 2 липня 2010 року № 429 (далі за текстом - Порядок).
Згідно із пункту 2.1 Порядку контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок за місцезнаходженням ліцензіата та в автотранспортних засобах, що він використовує під час надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
За змістом пункту 5 Порядку при проведенні планової (позапланової) перевірки за місцезнаходженням ліцензіата комісія перевіряє: наявність ліцензії та свідоцтва про державну реєстрацію ліцензіата; наявність та використання матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності з надання послуг з перевезення, його відповідність вимогам законодавства України, у тому числі й ліцензійних умов; наявність персоналу автомобільного транспорту та його кваліфікацію; наявність водіїв, їх кваліфікацію, стаж роботи, дотримання ними режимів праці та відпочинку, виконання інших вимог нормативно-правових актів, які ліцензіати зобов'язані виконувати стосовно водіїв; наявність філій, відокремлених структурних підрозділів ліцензіата, що надають послуги з перевезення на підставі копії ліцензії; достовірність відомостей, зазначених у документах, поданих ліцензіатом для отримання ліцензії; своєчасність повідомлення органу ліцензування про зміни в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії (про зміну місцезнаходження, організаційно-правової форми, найменування (юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові (фізичної особи) тощо); здійснення організаційних заходів щодо забезпечення відповідних робіт з надання послуг з перевезення; виконання інших вимог, встановлених ліцензійними умовами. У разі проведення планової (позапланової) перевірки в автотранспортних засобах перевіряється наявність у водія документів, передбачених ліцензійними умовами, а також відповідність автотранспортного засобу технічним вимогам, встановленим ліцензійними умовами. Планова (позапланова) перевірка в автотранспортних засобах проводиться при виїзді їх з підприємства, стоянок, початкових, проміжних і кінцевих пунктів завантаження, розвантаження вантажних автомобілів, автостанцій, автовокзалів, автобусних зупинок, стоянок таксі, пасажирського автотранспорту, а також під час руху автотранспортних засобів, крім таксі, не відвертаючи уваги водія (за наявності в екіпажі другого водія, кондуктора, стюардеси або іншого члена екіпажу), який здійснює керування автотранспортним засобом.
Пунктом 6.1, 6.2 Порядку передбачено, що за результатами проведеної планової (позапланової) перевірки за місцезнаходженням ліцензіата та перевірки в автотранспортних засобах комісія в останній день перевірки складає акт перевірки. Акт перевірки складається у двох примірниках, кожен з яких підписується головою та членами комісії, а також ліцензіатом або уповноваженою особою. Один примірник акта перевірки передається ліцензіату або уповноваженій особі, а другий зберігається органом контролю, який проводив планову (позапланову) перевірку. Порушення, виявлені під час проведення планової (позапланової) перевірки, викладаються в акті перевірки з посиланням на конкретні пункти (підпункти) ліцензійних умов, порушені ліцензіатом.
17 листопада 2010 року службовими особами територіального управління головної автотранспортної інспекції у Сумській області у присутності ОСОБА_3 було проведено позапланову перевірку додержання ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010р. № 427, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2010р. за № 562/17857.
За результатами проведення позапланової перевірки був складений Акт № 124 від 17.11.2010р. проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»у якому з'ясовувались лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення цих перевірок (згідно Інформації УДАІ УМВС України в Сумській області від 29.10.2010р. № 10/5917 „Про порушення вимог до забезпечення безпечного перевезення пасажирів ПП ОСОБА_3.") та виявлено порушення підпункту 2.3.14 Ліцензійних умов: ліцензіат не забезпечує зберігання автотранспортних засобів відповідно до ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт»(а.с. 10-11).
Як зазначено у п. 2 Акту № 124 від 17.11.2010р., згідно договору № 315 від 14.01.2008р. укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПВКФ "Лев", ліцензіат повинен зберігати транспортні засоби, що він використовує для перевезення пасажирів на комерційній основі, на стоянці означеної фірми. Як показав аналіз, згідно журналу обліку постановки ТЗ на стоянку підприємства, за період з 01.01.2010р. по момент перевірки - 16.11.2010р. мікроавтобуси ГАЗ 32213 224 д.н. НОМЕР_1 та ГАЗ 32213 224 д.н. НОМЕР_2 зберігались лише з 15.10.2010р. по 31.10.2010р. та в листопаді 2010 року із шістнадцяти календарних днів ТЗ зберігалися лише 10 днів. Як пояснив ліцензіат, решту днів транспортні засоби зберігались на розсуд водіїв на платних стоянках м. Суми. Надати документи, що це підтверджують, ОСОБА_3 не зміг.
Відповідно до пункту 7.1 Порядку вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії визначено статтею 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
За змістом статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»підставами для анулювання ліцензії є акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
За приписами підпункту 7.7 пункту 7 Порядку неможливістю ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов уважається: відсутність договору на отримання послуг з проведення технічного обслуговування, та (або) ремонту автотранспортних засобів, та (або) перевірки технічного стану автотранспортних засобів, та (або) забезпечення проведення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв, та (або) місця зберігання автотранспортних засобів чи незабезпечення ліцензіатом отримання цих послуг відповідно до укладених договорів (для ліцензіатів, які не мають власної або орендованої матеріально-технічної бази та штатних спеціалістів); відсутність у ліцензіата власних або орендованих автотранспортних засобів, на які видано ліцензійні картки; допуск до надання послуг з перевезень (на лінію, в рейс) автотранспортних засобів, які не пройшли планового технічного обслуговування, а також передрейсову (післярейсову) перевірку технічного та санітарного стану; допуск до надання послуг з перевезень водіїв, які не пройшли щозмінного передрейсового медичного огляду; допуск до надання послуг з перевезень водіїв, які не мають відповідної медичної довідки щодо придатності до керування автотранспортним засобом установленого зразка; допуск до надання послуг з перевезення на таксі легкових автомобілів, у яких відсутнє або несправне відповідне обладнання (для ліцензіатів, що надають послуги з перевезень пасажирів на таксі).
Відповідно до пункту 9 Порядку рішення про анулювання ліцензії приймається Головавтотрансінспекцією протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії. Розгляд питання про анулювання ліцензії у разі повторного порушення ліцензіатом ліцензійних умов здійснюється за наявності таких документів: акта перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов, у якому відображені дані про повторне (повторні) порушення ліцензіатом ліцензійних умов; акта попередньої перевірки (попередніх перевірок) додержання ліцензіатом ліцензійних умов; розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; розпорядчого документа, на підставі якого здійснювались відповідні перевірки. У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов ліцензіат може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішення про анулювання попередньої ліцензії. Витяг з рішення про анулювання ліцензії із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття вручається ліцензіату або надсилається за місцезнаходженням ліцензіата з повідомленням про вручення.
На підставі акту проведення позапланової перевірки додержання ліцензійних умов від 17 листопада 2010р. № 124, комісією третьої особи був складений акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України „Про автомобільний транспорт" № 124/1 від 17 листопада 2010 року, у якому встановлено, що ліцензіат не забезпечує отримання послуг згідно з договором від 14.01.2008р. № 315 з ПВКФ „Лев" щодо зберігання ТЗ на стоянці, що охороняється. Виходячи з вище викладеного та відповідно до п. 7.7 розділу VII Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010р. № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2010р. за № 561/17856 комісія вважає ОСОБА_3 таким, що не може забезпечити виконання вимог Ліцензійних умов (а.с. 12-13).
23 листопада 2010 року Головавтотрансінспекція наказом № 218 прийняла рішення щодо анулювання ліцензії НОМЕР_3 від 25.05.2010р. ФОП ОСОБА_3 на підставі акту № 124/1 від 17.11.2010 року про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»(а.с. 14).
У подальшому, позивачем була подана скарга на прийняте рішення щодо анулювання ліцензії до Експертно-апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва. Після розгляду скарги, Експертно-апеляційна рада рішенням № 20 від 14.07.2011р. відмовила у її задоволенні (а.с. 8).
Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача суд погоджується, що відповідальність за невиконання ліцензійних умов передбачена статтею 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»і зазначає, що позивачем не надано жодного прийнятного доказу (з огляду на частину знищених документів -журналу обліку постановки транспортних засобів за 2010 рік (а.с. 47)) щодо неправомірних дій відповідача стосовно оскаржуваного наказу про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем довідка від 16.12.2010 (а.с. 16) стосовно зберігання на охороняємій стоянці транспортних засобів позивача не спростовує встановлених актом перевірки обставин.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного наказу.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, третя особа - Територіальне управління Головавтотрансінспекції в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови, а повний текст постанови буде виготовлено впродовж п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
Судді (підпис) С.О. Бондарь
(підпис) О.М. Кунець
Постанову складено у повному обсязі та підписано 27 грудня 2011 року.
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Є.Д. Кравченко