Апеляційний суд Рівненської області
27 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Сачука В.І., Шпинти М.Д.,
з участю
прокурора Горбань О.В.,
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
справу за апеляціями прокурора Кухти І.П. та засудженого ОСОБА_2 на вирок Рівненського районного суду від 13 жовтня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше судимий Рівненським районним судом 23 червня 2010 року за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки із звільненням від покарання із випробуванням із іспитовим строком у один рік, не одружений, громадянин України,
засуджений за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки. На підставі ст. 71 остаточне покарання за сукупністю вироків призначене у виді позбавлення волі на строк у три роки і чотири місяці.
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Рівного, житель АДРЕСА_1, про якого у вступній частині вироку зазначено, що він раніше не судимий, не одружений, громадянин України,
засуджений
- за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки;
- за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки і два місяці.
Далі у вироку суд вказав, що він „зарахував до призначеного покарання покарання відбуте, за попереднім вироком” (яким не зазначено, бо суд у вступній частині вироку стверджує, що ОСОБА_1 раніше не судимий) і остаточне покарання визначене у виді позбавлення волі на строк у чотири роки із звільненням від покарання з випробування з іспитовим строком у два роки.
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і житель АДРЕСА_1, раніше не судимий, не одружений, громадянин України,
засуджений
- за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки;
- за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки і два місяці.
З посиланням на ч.1 ст. 70 та ст. 75 КК України остаточне покарання визначене у виді позбавлення волі на строк у три роки і два місяці із звільненням від покарання з випробування з іспитовим строком у два роки.
По справі прийняте рішення про речові докази.
ОСОБА_1 і ОСОБА_4 визнані винними у тому, що за попередньою змовою 18 лютого 2011 року о 19 годині 40 хвилин викрали металеву трубу вартістю 150 гривень з території з території ВАТ „РЗТА” в селі Городок Рівненського району Рівненської області
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визнані винними у тому, що за попередньою змовою 18 лютого 2011 року о 22 годині 30 хвилин „намагались викрасти” два металевих трапи з території з території ВАТ „РЗТА” в селі Городок Рівненського району Рівненської області, та при цьому були затримані працівниками охорони заводу.
Прокурор в апеляції, з урахуванням внесених до неї змін, просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. При цьому прокурор посилається на істотне порушення судом положень ч.3 ст. 299 КПК України та ст. 334 КПК України і не з'ясування дійсних обставин справи, зокрема і тих, що мають кваліфікуюче значення.
Засуджений ОСОБА_2 в апеляції (а.с. 211,213) просить вирок змінити і призначити йому покарання із застосування ст. 69 КК України або із звільненням від покарання на підставі ст. 75 КК України. При цьому він посилається на позитивну характеристику його особи , наявності в нього матері - інваліда першої групи та бабусі похилого віку, відсутність обставин. які обтяжують покарання.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляцію, з внесеними до неї змінами. Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3 просили задовольнити апеляцію прокурора і скасувати вирок з поверненням справи на новий судовий розгляд. ОСОБА_2 пояснив суду, що ніякої згоди з тим щоб не досліджувати по справі обставини, які впливають на кваліфікацію злочину він не давав. У суді першої інстанції головуючий йому не роз'яснив які обставини підлягають доказуванню по справі і їх значення. Не роз'яснювалось йому які саме обставини справи він не зможе оспорювати в апеляційній інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 323 КПК України вирок має бути законним і обґрунтованим. Це, зокрема, означає, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині вироку мають бути підтверджені доказами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні та оцінені судом. Указанпа вимога закону судом істотно порушена.
Суд практично не допитав у судовому засіданні підсудних і не з'ясував при їх допиті обставини, які за ст. 64 КПК України підлягають доказуванню у кримінальній справі. Як убачається із протоколу судового засідання допит підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складається із одного речення, а допит підсудного ОСОБА_4 -із двох речень. При цьому взагалі не з'ясовувались істотні обставини справи, які в обов'язковому порядку підлягають доказуванню по справі, зокрема:
- наявність попередньої змови на вчинення злочину групою осіб;
- роль кожного із співучасників у вчиненні злочинів;
- конкретні дії кожного із співучасників по виконанню об'єктивної сторони злочину;
- наявність чи відсутність кваліфікуючих обставин (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вчинення крадіжки з проникненням у сховище, в житло чи інше приміщення, чи перебувало викрадене майно в сховищі, а якщо так, -то на підставі яких даних можна визначити що майно викрадалось із проникненням у сховище;
- кому належить викрадене майно, його вартість, розмір заподіяної шкоди,
Суд не роз'яснив підсудним, які саме обставини підлягають доказуванню по справі, яке юридичне значення вони мають для доведення вини кожного, кваліфікації вчиненого призначення покарання. Не з'ясувавши чи оспорюються сторонами ці та інші обставини, що підлягають доказуванню, суд безпідставно пославшись на положення ч.3 ст. 229 КПК України не досліджував під час судового слідства жодні докази, крім тих, що стосуються характеристики осіб підсудних.
Судом допущене також істотне порушення вимог ст. 334 КПК України щодо викладення формулювання обвинувачення, яке визнане доведеним, та мотивування кваліфікації вчиненого. Кваліфікуючи дії засуджених за ч. 3 ст. 185 КК України та як замах на злочин з такою ж кваліфікацією суд у формулюванні обвинувачення, яке визнане доведеним, не вказав кваліфікуючих обставин, які б виправдовували таку кваліфікацію. За роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 ; N 12 від 03.12.97, від 30 травня 2008 року N 6 "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції") що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Суд не виклав такого мотивування із співставленням установленого судом злочину із ознаками злочинного діяння зазначеного в диспозиції ч. 3 ст. 185 КК України . У формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, відсутня така кваліфікуюча ознака як вчинення крадіжки із проникненням у сховище. Відсутній у формулюванні обвинувачення, яке визнане доведеним, і висновок суду про вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб.
Засуджуючи підсудних за замах на вчинення крадіжки суд взагалі не виклав висновку про те чи був цей замах закінченим чи не закінченим і на підставі яких даних суд кваліфікує цей замах саме за ч. 2 ст. 15 КК України.
Вирок також містить істотні суперечності:
Так у вступній частині вироку вказано, що ОСОБА_1 раніше не судимий (а.с. 199), а в резолютивній частині вироку (а.с. 200) суд вказує, що до призначеного за ч.3 ст. 185 та за ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України покарання ( в дійсності за цими статтями суд призначив два різні покарання) він „зараховує” „покарання відбуте частково за попереднім вироком”. Про який попередній вирок йдеться у вироку від 13 жовтня 2011 року суд не вказує. Не роз'яснений зміст виразу „зараховує покарання за попереднім вироком”.
У мотивувальній частині вироку не зазначено, що стосовно ОСОБА_1 є якась невідбута частина покарання (і яка саме) за попереднім вироком (і яким саме). Із протоколу судового засідання (а.с.193-198) вбачається, що суд при встановлені особи підсудного ОСОБА_1 встановив, що він не судимий. (а.с.193) . Під час судового слідства суд не досліджував якогось попереднього вироку щодо ОСОБА_1 і не встановлював факту наявності невідбутої ним частини покарання за попереднім вироком і розмір цієї невідбутої частини. У матеріалах справи відсутня належно посвідчена (з наявністю печатки суду, посвідчувальним написом, тощо) копія вироку щодо ОСОБА_1 по іншій справі.
Призначаючи остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків суд теж не вказав яку саме невідбуту частину покарання за попереднім вироком він ураховує. Із протоколу судового засідання вбачається, що ніякого попереднього вироку щодо ОСОБА_2 суд під час судового слідства не досліджував, розмір невідбутої частини покарання не встановлював. Тобто, суд діяв всупереч роз'яснення, яке дане в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання” (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Верховного Суду N 18 від 10.12.2004, N 8 від 12.06.2009, N 11 від 06.11.2009 ), щодо того, що суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.
Суд не перевірив також законність постанови про порушення кримінальної справи органом дізнання. Зокрема, -не з'ясував чи затверджена ця постанова (а.с. 1) уповноваженим на те керівником органу дізнання, ким саме, не з'ясував прізвище особи, яка анонімно затвердила постанову про порушення кримінальної справи та інші постанови органу дізнання, та її посаду.
Зважаючи на викладені істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, на положення п. 3 ч.1 ст. 367 та ч. 2 ст. 374 КПК України колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а кримінальна справа -поверненню на новий судовий розгляд в той же суд.
При новому розгляді слід
- з'ясувати чи є металева труба та інший металобрухт, викрадення якого інкримінується підсудним, власністю певної фізичної чи юридичної особи;
- встановити дійсну ринкову вартість викраденого;
- з'ясувати точне місце перебування майна і його викрадення,
- з'ясувати чи перебувало це майно на зберіганні в сховищі, а якщо так, то які дані свідчать про наявність ознак сховища для зберігання майна;
- з'ясувати у чому полягало проникнення в сховище для зберігання майна;
- з'ясувати час викрадення майна,
- з'ясувати наявність чи відсутність попередньої змови на вчинення крадіжки групою осіб;
- з'ясувати роль кожного із співучасників при вчиненні злочину;
- з'ясувати стадію замаху, на якому замах на крадіжку не був закінчений,
та інші обставини, що підлягають доказуванню за ст. 64 КПК України.
Слід з'ясувати наявність чи відсутність судимостей у підсудних дослідивши оригінали вироків чи засвідчені у встановленому порядку копії вироків. За наявності невідбутих підсудними покарань за попередніми вироками слід встановити і зазначити у вироку вид і розмір невідбутих частин покарання.
При новому розгляді у випадку доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і призначення йому покарання, слід ретельно перевірити і оцінити доводи прокурора про неможливість звільнення цієї особи від покарання з випробуванням, в залежності від чого прийняти рішення про застосування чи не застосування передбаченого ч. 1 ст. 75 КК України звільнення від покарання з випробуванням.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію прокурора Кухти І.П. задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Вирок Рівненського районного суду від 13 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу повернути в той же суд на новий судовий розгляд іншим суддею.
Запобіжні заходи щодо підсудних залишити попередні:
щодо ОСОБА_2 -взяття під варту,
а щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 -підписку про невиїзд.
Судді (підписи)
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов