22 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
секретар судового засідання : Панас Б.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 17 жовтня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі та земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
Рішенням Радивилівського районного суду від 17 жовтня 2011 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 1 травня 2011 року Ѕ частини не житлової будівлі з відповідною частиною приналежних до неї будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0668 га, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на умовах попереднього договору від 23.10.2006 року та у визнанні за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки висновки суду не відповідають вимогам закону.
Вважає, що сторонами було виконано вимоги ч.2 ст. 220 ЦК України, досягнуто домовленості щодо істотних умов договору і відбулося повне його виконання - наявні всі підстави для визнання його дійсним.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним немає, оскільки такий договір взагалі укладений не був.
Справа № 22-2095/2011 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Бірук В.О.
Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Положення ч.2 ст. 220 ЦК України не підлягають до застосування у даних спірних правовідносинах, так як ця норма права не регулює відносини щодо прав і обов'язків осіб, що випливають з договорів з приводу нерухомого майна.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторонами було виконано вимоги ч.2 ст. 220 ЦК України, досягнуто домовленості щодо істотних умов договору і відбулося повне його виконання, а тому наявні всі підстави для визнання його дійсним не заслуговують на увагу оскільки, як вбачається з матеріалів справи спір виник з приводу нерухомого майна.
Правила ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на об'єкти нерухомості, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов'язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків
Визнання дійсним договору, який не був укладений, але ґрунтується на попередньому договорі, цивільним законодавством не передбачено.
За правилами ч. 3 ст. 635 ЦК зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір, не укладений протягом строку (в термін), установленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Встановлено, що договір укладений не був, в такому випадку зобов'язання, що слідують із попереднього договору, припиняються.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Радивилівського районного суду від 17 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :