донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.10.2006 р. справа №14/483
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Скакуна О.А.
суддів
Колядко Т.М., Мирошниченка С.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Мороз І.В. - за довір.,
від відповідача:
Крапівкін В.В. - за довір.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю"Тритікум" м.Слов'янськ Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
20.09.2006 року
по справі
№14/483
за позовом
Приватного підприємства "Краменергомонтаж" м.Краматорськ Донецької області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю"Тритікум" м.Слов'янськ Донецької області
про
стягнення 37 885 грн. 20 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2006 року (суддя Подколзіна Л.Д.) повністю задоволені позовні вимоги приватного підприємства "Краменергомонтаж" м. Краматорськ Донецької області (далі по тексту - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Тритікум" м. Слов'янськ Донецької області (далі по тексту - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 37 885 грн. 20 коп., яка виникла за договором будівельного підряду № ПД-17 від 03.05.2001 року (далі по тексту - договір підряду).
У обгурнтування рішення місцевий суд послався на те, що вимоги позивача законні та доведені належним чином згідно вимог діючого законодавства.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права на підставі помилкових висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. На думку відповідача, місцевий суд помилково зазначив у рішенні, що між сторонами був укладений договір підряду. Заявник також вважає, що суд першої інстанції надав невірну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та не у повному обсязі з'ясував істотні обставини справи, оскільки взагалі не надана оцінка тому
факту, що сторони не узгодили ні кошторис ні договірну ціну. Крім того, відповідач вказав, що умови договору не були виконані і з боку позивача, зокрема, останній не надав відповідачу будівельний майданчик, який необхідний Товариству для початку робіт. У скарзі та під час судового засідання заявник навів також і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти її задоволення заперечує і вважає рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованим.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства боргу за виконані будівельні роботи в сумі 37 885 грн. 20 коп., який виник на підставі договору № ПД-17 від 03.05.2001 року та договору № 1/тр/02 від 03.01.2002 року.
В процесі розгляду справи позивач зменшив свої вимоги відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість по договору № ПД-17 від 03.05.2001 року (далі по тексту - договір підряду) в сумі 36 184 грн. 79 коп. (а.с. 5 том 2).
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.2005 року (а.с. 62 том 1) у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2005 року (а.с. 101-104 том 1) скасовано рішення суду першої інстанції від 03.02.2005 року, вимоги Підприємства задоволені частково в сумі 36 901 грн. 20 коп.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2005 року (а.с. 122-124 т 1) рішення та постанова судів першої і апеляційної інстанцій були скасовані, а справа № 14/483 - направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2005 року повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Підприємства.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2006 року вищезгадане рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2006 року вказані вище рішення та постанова були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Рішенням господарського суду Донецькеої області від 20.09.2006 року позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості в сумі 36 184 грн. 79 коп. задоволені повністю.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та повністю перевіряє законність і обгрунтованість оскарженого рішення.
Судова колегія, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з урахуванням пояснень представників сторін та зауважень Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 30.03.2006 року, прийшла до висновку, що оскаржене рішення підлягає скасуванню враховуючи наступне.
Договір № ПД-17 від 03.05.2001 року (а.с. 8 том 1) за своєю правовою природою є договором підряду на будівництво.
Чинний на момент укладення вищезгаданого договору Цивільний кодекс УРСР, а саме ст. 334, передбачав, що крім вказівки на загальну вартість робіт по договору, сторони повинні скласти та узгодити кошторис.
Апеляційною інстанцією встановлено, що сторонами проектно-кошторисна документація не складалась.
В матеріалах справи є локальний кошторис (а.с.10 том 1), який не може бути прийнятий судовою колегією до уваги, оскільки він замовником не підписувався і з ним не узгоджувалась. Крім того, із змісту цього кошторису не вбачається, що він є додатком до договору підряду або укладений на виконання цього договору.
Судова колегія вважає, що ціна, яка вказана у п. 1 договору підряду визначає загальну вартість робіт, що підлягають виконанню, але вона не відображає всіх відомостей, які повинна містити проектно-кошторисна документація. У згаданій документації повинні бути відображені етапи робіт, їх обсяги та вартість.
Ствердження позивача про те, що в договорі підряду вказана ціна і тому кошторис не повинен був укладатись є помилковим, оскільки кошторис містить інформацію щодо етапів робіт, їх обсягів та вартості, а умови договору підряду такої інформації не містять.
Що стосується посилань позивача на локальний кошторис (а.с. 10 том 1), то він не узгоджений з замовником і не підписаний останнім і не може бути прийнятий апеляційною інстанцією, як доказ узгодження сторонами відповідно до норм чинного на той час законодавства та договору підряду, етапів робіт, їх обсягів та вартості.
Посилання позивача на договорну ціну (а.с. 9 том 1) також не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки в ній не вказані за які види робіт вона розрахована, не міститься відомостей і про етапи виконання та обсяги відповідних підрядних робіт, які повинні бути виконані відповідно до умов договору підряду.
Крім того, вищезазначений документ не містить відомостей про те, що він має відношення до договору підряду або укладений згідно його умов та на його виконання і є додатком до даного договору.
Також судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги і акти виконаних робіт (а.с. 15-16 том 1) на які посилається позивач. Вищезгадані акти не містять вказівок на посаду та прізвище особи, яка їх підписала. В той же час представник відповідача, а саме - директор Товариства під час судового засідання пояснив судовій колегії, що він ці акти не підписував.
Крім того, приймаючи до уваги відсутність проектно-кошторисної документації, судова колегія не може встановити чи відповідають виконані роботи за обсягом та якістю тим роботам виконання яких необхідно замовнику і передбачено договором підряду.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що надані акти прийому-передачі виконаних робіт не є доказами виконання робіт за договором підряду.
Згідно норм ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач не довів свої вимоги належним чином та не надав доказів у їх обгрунтування, судова колегія вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2006 року винесено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні істотних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2006 року по справі № 14/483 - скасувати.
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Головуючий Скакун О.А.
Судді: Колядко Т.М.
Мирошниченко С.В.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5 господарському суду