79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.10.06 Справа № 6/133
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В. В.
Слука М. Г.
Розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТзОВ «Авангард», с. Рокитне б/н від 29.07.2006 р.
на постанову господарського суду Чернівецької області від 20.07.2006 р.
у справі № 6/133
за позовом Новоселицького районного центру зайнятості
до Сільськогосподарського ТзОВ «Авангард», с. Рокитне
про стягнення недоїмки в розмірі 32 734, 45 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. в склад колегії суддів було введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 24.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1687550, 1687541.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 20.07.2006 р. у справі № 6/133 за позовом Новоселицького районного центру зайнятості до Сільськогосподарського ТзОВ «Авангард», с. Рокитне про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в розмірі 32 734, 45 грн. позов задоволено.
При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст.ст. 8, 12, 35, 38, 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339, а також Законами України «Про фіксований сільськогосподарський податок»та «Про систему оподаткування»та мотивував її тим, що норми Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»в частині включення збору на обов'язкове державне соціальне страхування до цього виду податку не діють, а тому всі роботодавці повинні сплачувати внески до відповідних Фондів соціального страхування у порядку та розмірах, що передбачені законодавством.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Чернівецької області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що вимоги позивача суперечать Закону України «Про розмір внесків на деякі види обов'язкового державного соціального страхування», оскільки, як вбачається з Акту перевірки, нарахування внесків на весь фонд оплати праці є неправомірним. Апелянт, посилаючись на ч. 2 ст. 1 вищевказаного Закону, а також на Закон України «Про оплату праці», ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», зазначає, що оскільки позивач протягом 2001 -2003 рр. виплачував заробітну плату в натуральній формі власною сільськогосподарською продукцією, то нарахування внесків на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття на такі виплати не здійснюються. Крім того, відповідач вважає, що перед тим як звернутися в суд про стягнення донарахованого боргу, позивач зобов'язаний був вчинити дії, передбачені ст.ст. 4, 5, 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також п. 7.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зазначає, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, а контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок. Крім цього, позивач, проаналізувавши положення відповідних законодавчих актів, дійшов висновку, що на порядок стягнення заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не поширюються норми законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в сфері оподаткування, такі відносини врегульовані спеціальним законодавством. Щодо нарахування страхових внесків на весь фонд оплати праці, позивач зазначив, що заробітна плата нараховується в грошовому еквіваленті і тому внески також нараховуються в грошовому еквіваленті, незалежно від того, що заробітна плата виплачувалася в натуральній формі.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що Сільськогосподарське ТзОВ «Авангард»зареєстроване як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 13.09.2004 р.
У матеріалах даної справи міститься Акт перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.01.2001 р. по 30.06.2004 р. від 13.09.2004 р. № 25, яким встановлено, що страхові внески нараховувалися і сплачувалися до Фонду не в повному обсязі, а отже, проведено донарахування в сумі 18 621, 07 грн. та пеня -4 911, 91 грн., прострочена заборгованість становила -6 594, 62 грн. Таким чином, станом на 01.07.2004 р. заборгованість відповідача становила в розмірі 30 121, 60 грн.
Станом на 01.04.2006 р. прострочена заборгованість збільшилася та складає 32 743, 45 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 12 цього ж Закону, функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
П. 7.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття передбачає, що контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Відповідно до п. 7.4 вищезгаданої Інструкції, за результатами перевірки складається акт у 2 примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника. Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. В акті зазначається: за який період проведено перевірку, які виявлено порушення при нарахуванні і сплаті страхових внесків.
На виявлені під час перевірки суми коштів, на які платником не нараховано страхові внески, за актом перевірки страхові внески донараховуються із сумою пені та штрафу, а до винних посадових осіб застосовуються санкції відповідно до чинного законодавства.
На підставі ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, а також стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону.
Ст. 35 зазначеного Закону передбачає серед обов'язків роботодавця своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду.
За нормами ч. 1 ст. 38, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення -у 3-кратному розмірі зазначеної суми. Пеня обчислюється виходячи з 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції встановлено, також в апеляційній скарзі зазначено, що відповідач не нараховував у повному обсязі страхові внески, оскільки вважав, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку і сплачує страхові внески в його складі.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»- 01.01.2001 р. -відповідно до ст. 31 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р., відповідно до якої строки введення загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні визначаються в законах України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, платежі на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мали статус збору (обов'язкового платежу) та входили до складу загальнодержавних податків та зборів, визначених ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з моменту набрання ним чинності до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду щодо того, що з моменту набрання чинності вказаним Законом не діяли норми Закону України «Про систему оподаткування»в частині, що суперечили йому, хоча зміни до Закону України «Про систему оподаткування», яким виключено п. 16 ч. 1 ст. 14, внесені лише Законом України від 16.01.2003 р. № 429-ІV. І таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що посилання відповідача на те, що при вирішення питання про сплату страхових внесків слід керуватися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», спростовується положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Законом України «Про систему оподаткування».
Беручи до уваги вищезазначене, норми Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»в частині включення збору на обов'язкове державне соціальне страхування до цього виду податку не діють, а тому всі роботодавці повинні сплачувати зазначені внески до відповідних Фондів у порядку і розмірі, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», несплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Ст. 39 вказаного вище Закону передбачає, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Щодо твердження відповідача про безпідставність нарахування внесків на весь фонд оплати праці у зв'язку з виплатою заробітної плати в натуральній формі власною сільськогосподарською продукцією, то варто зазначити, що ст. 19 вищезазначеного Закону визначає, що розміри страхових внесків установлюються на календарний рік, зокрема для роботодавця -у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. З наведеного вбачається, що окремого фонду оплати праці в натуральній формі не існує, а оскільки заробітна плата нараховується в грошовому розмірі, то і страхові внески на неї також нараховуються в грошовому розмірі.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду прийнята з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням законодавства України, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
1. Постанову господарського суду Чернівецької області від 20.07.2006 р. у справі № 6/133 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТзОВ «Авангард»без задоволення;
2. Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника;
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
4. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука