79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.10.06 Справа № 10/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
Розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у м. Ужгороді від 28.08.2006 р. № 24/06
на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.08.2006 р.
у справі № 10/11
за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці
до ДП житлово-побутової фірми «Поліграфіст», м. Ужгород
про стягнення 20 187, 03 грн.
за участю представників сторін:
від прокуратури -явка необов'язкова -не з'явився
від позивача -явка необов'язкова -не з'явився
від відповідача -явка необов'язкова -Ключевський І. І. - представник (довіреність № 268 від 21.09.2005 р.); Попович В. Ю. -директор (наказ № 155/к від 18.09.2006 р.)
від скаржника -явка необов'язкова -не з'явився
Представникам відповідача у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. у склад колегії суддів введено суддю Слуку М. Г. у зв'язку з виходом його з відпустки.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2006 р. розгляд справи було призначено на 24.10.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.08.2006 р. у справі № 10/11 за позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», м. Ужгород-Оноківці до ДП житлово-побутової фірми «Поліграфіст»про стягнення 20 187, 03 грн. заборгованості було задоволено скаргу ДП ЖПФ «Поліграфіст»та визнано неправомірними постанови ДВС у м. Ужгороді від 20.02.2006 р. про стягнення з боржника (ДП ЖПФ «Поліграфіст») виконавчого збору в розмірі 2 012, 25 грн., та постанову від 13.07.2006 р. про відкриття виконавчого провадження.
При винесенні оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивував її тим, що немає правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від несплаченої своєчасно суми є неправомірним, бо фактично, розмір суми виконавчого збору визначається від суми за виконавчим документом. Крім того, судом встановлено, що виконавчою службою не враховано часткове погашення боржником заборгованості в сумі 3 353, 74 грн. і те, що в межах виконавчого провадження проведено стягнення на суму 331, 17 грн. і 36, 80 грн. виконавчого збору. Господарський суд Закарпатської області не взяв до уваги посилання ДВС у м. Ужгороді на Інструкцію про проведення виконавчих дій, оскільки її норми суперечать ст. 46 вищезгаданого Закону, що має вищу юридичну силу.
Скаржник, Державна виконавча служба у м. Ужгороді, не погодився з ухвалою господарського суду Закарпатської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана ухвала підлягає скасуванню, а слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ДП ЖПФ «Поліграфіст», посилаючись на ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої строк для добровільного виконання рішення не може перевищувати 7 днів, а після закінчення цього строку з боржника в примусовому порядку стягується сума збору по виконавчому документу, виконавчий збір та витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій. Крім того, апелянт звертається до положень ч. 7 ст. 46 цього ж Закону, яка передбачає, що у разі, коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню. При цьому, виконавча служба наголошує на тому, що виконавчий збір не є платою за послуги ДВС, обов'язок його сплати не залежить від того, чи вчинялися дії по виконанню виконавчого документа чи ні.
ДП ЖПФ «Поліграфіст», відповідач у справі, скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить повернути апеляційну скаргу ДВС у м. Ужгороді без розгляду, а ухвалу господарського суду Закарпатської області залишити без змін, мотивуючи свої вимоги тим, що ухвалою господарського суду Закарпатської області № 10/11 від 27.05.2005 р. було надано відстрочку виконання рішення у справі № 10/11 до 01.11.2005 р., а ухвалою № 10/11 від 10.11.2005 р. було надано розстрочку виконання рішення по справі № 10/11 від 28.03.2005 р. строком на 12 місяців, починаючи з листопада 2005 року, тобто термін повного виконання рішення закінчувався в жовтні 2006 року. Виконуючи рішення суду, боржник добровільно сплатив на користь ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»3 353, 74 грн. 07.04.2006 р. була укладена мирова угода про розстрочку погашення залишку заборгованості по справі № 10/11 строком на 36 місяців. Враховуючи вищенаведене, відповідач (боржник) вважає вимогу про стягнення виконавчого збору безпідставною та неправомірною. Також відповідач посилається на ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до положень якої виконавчий збір підлягає стягненню у розмірі від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом. При цьому, ДВС у м. Ужгороді примусове виконання наказу № 10/11 здійснювала частково, стягнувши на свою користь виконавчий збір в розмірі 36, 80 грн.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників відповідача (боржника), колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів даної справи, на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 28.03.2005 р. у справі № 10/11, відповідно до якого було стягнено з ДП ЖПФ «Поліграфіст»на користь ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго»20 122, 49 грн. заборгованості за спожиту електроенергію (20 092, 49 грн. основного боргу і 30 грн. пені), було видано наказ від 08.04.2005 р.
Ухвалою місцевого господарського суду від 10.11.2005 р. було надано розстрочку виконання рішення на 12 місяців із щомісячним внесенням платежу в розмірі 1 676, 87 грн., починаючи з листопада 2005 року.
Господарським судом Закарпатської області ухвалою від 11.04.2005 р. було затверджено мирову угоду від 07.04.2005 р., укладену між боржником - ДП ЖПФ «Поліграфіст»та ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго», згідно положень якої боржник взяв на себе зобов'язання добровільно погасити суму 16 764, 75 грн. основного боргу та 30 грн. пені відповідно до узгодженого графіка.
Боржник подав скаргу № 201 від 25.07.2006 р. на дії ДВС у м. Ужгороді, яку мотивував тим, що виконавчою службою неправомірно винесено постанову від 20.02.2006 р. про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову від 13.07.2006 р. про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 20.02.2006 р., оскільки вони суперечать нормам ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», передбачаючи стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 012, 25 грн., виходячи з розміру суми, яка підлягає стягненню, а не з суми, яка фактично стягнена.
Під час розгляду даної справи у господарському суді першої інстанції встановлено, а під час апеляційного провадження підтверджено представниками боржника, що на момент укладення сторонами мирової угоди боржником добровільно виконано рішення суду на суму 3 353, 74 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 166 від 17.11.2005 р. та № 4 від 19.01.2006 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 % від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
Враховуючи наведене, апеляційна інстанція погоджується з господарським судом Закарпатської області щодо того, що постанову від 20.02.2006 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 012, 25 грн. винесено всупереч вищезазначеній законодавчій нормі та без врахування часткового погашення боргу.
У судовому засіданні представники боржника -ДП ЖПФ «Поліграфіст»- посилалися на Довідку № 951/06 від 24.03.2006 р. ДВС у м. Ужгороді та довідку № 343 -е від 10.08.2006 р. Ужгородського МРЕМ, із змісту яких вбачається, що в межах виконавчого провадження по виконанню наказу № 10/11 від 08.04.2005 р. проведено стягнення на суму 331, 17 грн. боргу, а також 36, 80 грн. виконавчого збору.
Крім того, варто зазначити, що постановою ДВС у м. Ужгороді від 19.05.2006 р. виконавче провадження по виконанню наказу № 10/11 від 08.04.2005 р. закінчено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»у зв'язку із затвердженням мирової угоди між стягувачем та боржником.
Беручи до уваги викладені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 012, 25 грн. відсутні, оскільки дана сума не відповідає реальній сумі заборгованості, а також розміру фактично стягненої суми з боржника.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», апеляційна інстанція не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Закарпатської області.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України, -
1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 16.08.2006 р. у справі № 10/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у м. Ужгороді без задоволення;
2. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
3. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука