Справа: № 2а-1340/11 Головуючий у 1-й інстанції: Богінкевич С.М.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"30" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Романчук О.М.;
суддів: Пилипенко О.Є.; Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсійного забезпечення, -
В лютому 2011 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсійного забезпечення (а.с. 2-5).
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково (а.с. 25-26).
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову позивачу відмовити в повному обсязі (а.с. 28-29).
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції -змінити, в решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198, пункту 2 частини 1 статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог.
Як вбачається з тексту адміністративного позову, суд першої інстанції не вирішив другу вимогу, заявлену в ньому.
З огляду на таке, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про зміну постанови суду першої інстанції.
Судова колегія встановила, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказана щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачувалася в розмірах і порядку, визначеному відповідно до Постанови КМ України, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як нормативний акт вищої юридичної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що при визначенні розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Крім того, слід відмітити, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом про Держбюджет на відповідний рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції вирішив не всі позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції, шляхом вирішення по суті позовних вимог позивача, яких не було вирішено, починаючи з 18.03.2011 року (з дня прийняття судом першої інстанції рішення).
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві -задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року -змінити.
Зобов'язати ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_2, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду II групи щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 18 березня 2011 року з урахуванням проведених виплат.
В решті постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.М. Романчук
Судді: О.Є. Пилипенко
С.Б. Шелест