Справа: № 2а-17017/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
"07" грудня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,
за участю секретаря: Прищепчука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2, про скасування рішення від 27 листопада 2008 року №710/710, скасування Державного акту про право власності на земельну ділянку від 23.09.2009 року №02-7-01532,
Позивачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2, в якому просили суд скасувати рішення 2-ї сесії 6 -го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №710/710 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га та затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1; скасувати Державний акт про право на земельну ділянку загальною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1, виданий 23.09.2009 року №02-7-01532 на ім'я ОСОБА_2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач -Київська міська рада, та третя особа подали апеляційні скарги з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представники апелянтів підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити.
Позивачі та їх представник у судовому засіданні заперечували проти апеляційних скарг, просили відмовити у їх задоволені.
Представник відповідача -Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради до суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційні скарги, постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог про скасування Державного акту про право на земельну ділянку від 23.09.2009 року №02-7-01532 закрити, в іншій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Колегією суддів встановлено, що позивачі оскаржують Державний акт, що посвідчує право власності громадянки ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1.
За таких обставин, на думку колегії суддів, між позивачами та ОСОБА_2 існує спір про право.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтею 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне провадження в даній справі в частині позовних вимог про скасування Державного акту про право на земельну ділянку від 23.09.2009 року №02-7-01532 закрити, роз'яснивши позивачам, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції загального місцевого суду (за правилами територіальної підсудності) у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Переглядаючи справу по суті у частині вимог про скасування рішення 2-ї сесії 6 -го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №710/710 колегією суддів встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачі, як його дочки, прийняли спадщину кожна по ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 19) та ? земельної ділянки площею 0,1026 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 16).
В подальшому позивачі отримали Державні акти на право власності на земельну ділянку від 12.06.2004 року по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 8000000000:82:136:0009, відповідно до зазначених актів вони є власниками ? частини зазначеної земельної ділянки від загальної площі 0,1026 га (а.с. 17, 18).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами по справі, позивачі разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 користувалися суміжною земельною ділянкою (надлишками) по АДРЕСА_1 площею 0,07 га.
Рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №710/710 відповідно до ст. 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та вирішено передати останній за умови виконання нею п. 3 даного рішення у приватну власність зазначену земельну ділянку площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т. 1 а.с. 7).
Згідно листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 30.11.2009 року №03-85/33333 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не зверталися до управління з приводу передачі у власність суміжної (надлишків) земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,07 га. (а.с. 14).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення 2-ї сесії 6 -го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №710/710 є протиправним та незаконним, оскільки винесено з недотриманням умов відведення земельної ділянки, що відповідно до вимог ч.ч. 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України є необхідною умовою для погодження проекту землеустрою.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України, в редакції, яка діяла на час винесення спірного рішення, набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідна місцева державна адміністрація або міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
В матеріалах справи міститься проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 209 -253), який погоджений з відповідними службами.
Крім того, колегія суддів зауважує, що оскаржуване рішення вже станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції було повністю реалізовано, про що свідчить одержаний громадянкою ОСОБА_2 Державний акт про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 від 23.09.2009 року №02-7-01532.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на час винесення спірного рішення, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
В матеріалах справи відсутні будь -які докази на підтвердження права позивачів на суміжну земельну ділянку, площею 0,07 га по АДРЕСА_1, та як підтвердили самі позивачки у суді апеляційної інстанції до компетентних органів з приводу оформлення землекористування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку вони не зверталися.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки позивачі протягом 15 років користуються спірною суміжно земельною ділянкою, тому мають першочергове право користуватися за набувальною давністю на дану землю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Проте, колегією суддів встановлено, що позивачки не заявляли про наявність у них прав на спірну земельну ділянку.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що згідно п. 1 розділу ІХ «Прикінцеві положення»Земельного кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2002 року, відповідно положення ст. 119 можуть застосовуватися лише з 01 січня 2017 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення 2-ї сесії 6 -го скликання Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №710/710 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га та затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 винесено Київською міською радою на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому будь - які підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 4 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Разом з тим, на думку колегії суддів апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскільки справа у частині вимоги про скасування Державного акту про право на земельну ділянку від 23.09.2009 року №02-7-01532 підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Київської міської ради задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, третя особа ОСОБА_2, у частині вимог про скасування Державного акту про право на земельну ділянку від 23.09.2009 року №02-7-01532 провадженням закрити.
В іншій частині ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 12.12.2011 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.П. Борисюк
Суддя: Я.М. Собків