ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
06.10.06 Справа № 8/588ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області
до Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Батьківщина», смт Бірюково Свердловського району, -
про стягнення 245762 грн. 95 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Домніна М.В. -державний податковий інспектор, - довіреність №30 від 18.08.05 року;
від відповідача -Каминін М.Ю., - довіреність №18 від 25.09.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з прибуткового податку з доходів фізичних осіб (далі -прибуткового податку) у сумі 245762 грн. 95 коп. за період з 01.06.2000 року по 30.04.2003 року.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 01.09.06 року розгляд цієї справи доручено судді названого суду Середі А.П.
Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 01.09.06 року.
Відповідно до ст. 150 КАСУ у судовому засіданні оголошено перерву з 25 вересня по 6 жовтня 2006 року - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, а тому судом його задоволено.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, який, на думку відповідача, скінчився 30.04.06 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1. 30.12.1996 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство «Батьківщина» (далі -ЗАСТ »Батьківщина», - Відповідач), ідентифікаційний код 03739504, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено запис №04051610Ю0010072.
Підприємство внесено до ЄДРПО України, що підтверджується довідкою №б/н, виданою 10.02.1999 року Луганським обласним управлінням статистики.
Державною податковою інспекцією у місті Свердловську Луганської області (далі -ДПІ, - Позивач) 19.04.91 року підприємство взято на облік в якості платника податків, №703/102.
2. Фахівцями ДПІ в період з 20.05.03 року по 10.06.03 року проведено планову документальну перевірку правильності утримання, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум прибуткового податку з доходів громадян Закритим акціонерним сільськогосподарським товариством «Батьківщина» за період з 01.06.2000 року по 30.04.2003 року», - за результатами якої 10.06.03 року складено довідку №76/17/218-2, - згідно якій відповідачем стягнуто, але не перераховано до бюджету прибутковий податок з доходів громадян у сумі 245762,95 грн.
12.06.03 року з довідкою ознайомилися та отримали її примірник голова правління та головний бухгалтер ЗАСТ «Батьківщина», які підписали її без заяв та застережень.
3.Факт наявності у відповідача сум стягнутого з найманих працівників -громадян, але не сплаченого до бюджету прибуткового податку та його сума підтверджується:
а)вищезгаданою довідкою перевірки №76/17/218-2 від 10.06.03 року та додатками до неї;
б)актом звірення стану розрахунків з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) за станом на 30.06.06 року, підписаним обома сторонами по цій справі;
в)відзивом представника позивача №б/н від 06.10.06 року -про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем терміну позовної давності.
4.Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, факту наявності у нього стягнутого, але не сплаченого до бюджету прибуткового податку з доходів громадян - не заперечує.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з таких підстав.
ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону податок з доходів фізичних осіб (назва податку -у редакції, чинній на час розгляду справи) віднесено до загальнодержавних податків.
2.Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що:
порушення порядку сплати прибуткового податку до бюджету відповідачем припущено, починаючи з 2000 року по березень 2003 року включно (додаток №6 до вищезгаданої довідки перевірки), і воно продовжує мати місце і на час розгляду цієї справи,
порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету прибуткового податку (а з 01.01.04 року -податку з доходів фізичних осіб) в період, впродовж якого у відповідача виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі -Декрет №13-92), а з 01.01.04 року -Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі -ЗУ №889-ІУ).
Виходячи з того, що період боргу, за який позивач просить стягнути податковий борг, не сягає 01.01.04 року, хоча спір і розглядається за станом на 06.10.06 року, - суд при вирішенні спору керується чинним на час виникнення боргу Декретом №13-92.
3.Як сказано у ст. 1 Декрету №13-92, - платниками цього податку (суб»єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі -громадяни), як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
4.Об»єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами (частина 1 ст. 2 Декрету)
Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом (частина 3 ст. 2 Декрету).
5.Як сказано у частині 2 ст. 8 Декрету №13-92, оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм власності.
6.Відповідно до частини 1 ст. 9 цього Декрету нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів.
7. Статтею 10 Декрету передбачено, що:
підприємства, установи, організації усіх форм власності, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум зобов'язані перераховувати до бюджету суми нарахованого і утриманого прибуткового податку за минулий місяць (частина 1).
Зазначені юридичні і фізичні особи одночасно з поданням чеків на отримання коштів для виплати належних громадянам сум за другу половину місяця подають до установ банків платіжне доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку (частина 2).
Чеки на отримання коштів для виплати належних громадянам сум приймаються установами банків тільки за умови пред'явлення платіжного доручення на перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку (частина 3).
Забороняється сплата податку з доходів громадян за рахунок коштів підприємств, установ і організацій та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) (частина 5).
Як видно з матеріалів справи, відповідач по справі не належить до числа КСП, а тому на нього дія цієї частини статті 10 Декрету №13-92 не розповсюджується.
Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги ст.ст. 9 та 10 Декрету №13-92, якими передбачено, що даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.
8.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (ст. ст.9 та 10 Декрету №13-92).
9.Як сказано у частині 2 ст. 21 Декрету №13-92, за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.
10.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення вимог ст.ст. 9 та 10 Декрету №13-92.
11.Декрет №13-92 не містить у собі механізму примусового стягнення з організацій, установ та підприємств боргу з прибуткового податку з громадян.
12.Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано:
у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх їх імені.
У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
13.Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.
14.Що стосується тверджень відповідача про те, що позивачу у задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки він пропустив термін позовної давності, то суд при вирішенні цього спору виходить з наступного.
14.1.Як сказано у частині 3 ст. 2 Цивільного кодексу УРСР (далі -ЦК УРСР), який був чинним на час утворення спірного боргу, до майнових відносин, заснованих на адміністративній підпорядкованості однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
З огляду на викладене суд не має законних підстав при вирішенні цього спору застосовувати правило ст. 71 ЦК УРСР (загальний термін позовної давності).
14.2.Як показує системний аналіз ст. 15 ЗУ №2181-ІІІ, нею також не передбачено строків давності ЩОДО СТЯГНЕННЯ податкового боргу, - при цьому суд виходить з того, що у цій статті законодавець відокремлює право податкових органів ВИЗНАЧИТИ (НАРАХУВАТИ) податкове зобов'язання -від права на СТЯГНЕННЯ податкового боргу, тобто не ототожнює ці поняття.
За таких обставин у суду немає правових підстав для застосування у даному конкретному випадку терміну позовної давності при вирішенні питання про стягнення з відповідача податкового боргу.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з прибуткового податку з фізичних осіб, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито» при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Закритого акціонерного сільськогосподарського товариства «Батьківщина», ідентифікаційний код 03739504, яке знаходиться за адресою: смт Бірюково, вул. Леніна,84 Свердловського району Луганської області, р/рахунок 260023012700 у філії «Свердловське відділення №5450 ВАТ «ДОБУ», місто Свердловськ, - на користь місцевого бюджету міста Свердловська Луганської області на бюджетний рахунок 33216800600291, КФК -11010100, УДК в Луганській області в установі банку, МФО 804013, код одержувача -24048566, - заборгованість з прибуткового податку з громадян (податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників) у сумі 245762 (двісті сорок п'ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 95 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою представників сторін у судовому засіданні 06.10.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 11.10.2006 року.
Суддя А.П.Середа