ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
06.10.06 Справа № 8/585ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська,
до Державного підприємства «Луганськвугілля», місто Луганськ,
про звернення стягнення на активи на суму 10063 грн. 40 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -амішвіліРамі РаміШемеляк Р.В. -державний податковий інспектор, - довіреність №8221/9/10 від 20.06.06 року;
від відповідача -Гаврильченко О.І. - юрисконсульт, - заступник голови правління з правових питань, - довіреність №03/3-791 від 30.12.05 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача на суму 10063 грн. 40 коп. у зв'язку з несплатою ним податкового боргу з комунального податку.
Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.09.06 року розгляд цієї справи доручено судді цього суду Середі А.П.
Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 05.09.06 року.
Згідно ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву з 25 вересня до 06 жовтня 2006 року -з метою надання сторонам можливості здійснити взаємозвірку та подати до суду додаткові докази.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та пункту 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, а тому його задоволено судом.
У судовому засіданні представник позивача, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми податкового боргу, звернувся до суду з заявою про уточнення (фактично -про зменшення) позовних вимог №16002/9/10 від 25.09.06 року, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (далі -ДП «Луганськвугілля», - Відповідач) податковий борг у сумі 6411,54 грн., з яких::
податкові зобов'язання - 1681,30 грн.;
штрафні санкції -4697,88 грн.;
пеня -32,36 грн. (довідку з розрахунком суми боргу ним додано до матеріалів справи).
З огляду на те, що ця заява відповідає вимогам ст.ст.49 та 51 КАСУ, судом її долучено до матеріалів справи, прийнято часткову відмову позивача від позову та взято до уваги при прийнятті кінцевого рішення по справі.
Відповідач спочатку позов не визнав, - вважаючи його необґрунтованим; крім того, послався на те, що частина боргу ним сплачена (платіжне доручення №250 від 22.08.06 року на суму 1000,00 грн.), - про що сказано у його відзиві на позов за вих. №275 від 01.09.06 року.
25.09.06 року представник відповідача надав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вих. №312 від 25.09.06 року), в якому повідомив суд про повне невизнання факту наявності у нього податкового боргу з комунального податку у вигляді основного платежу у сумі 2719,92 грн., оскільки він платіжними дорученнями:
№281 від 14.09.06 року на суму 1000,00 грн.;
№285 від 15.09.06 року на суму 1557,00 грн. та
№298 від 18.09.06 року на суму 94,86 грн.
повністю сплатив суму боргу з основного платежу.
Що стосується суми штрафних санкцій, то відповідач їх визнає лише у сумі 675,79 грн., посилаючись на те, що позивач йому не надав розрахунок штрафних санкцій на суму 6563,25 грн.
(Власний контррозрахунок штрафних санкцій, з якого було б видно, чому він визнає штрафні санкції лише у сумі 675,79 грн., відповідач ні позивачу, ні до суду не надав).
В подальшому відповідач позов визнав частково, про що зазначив у відзиві на нього №330 від 05.10.06 року, стверджуючи, що ним погашено основний борг у повному обсязі, а штрафні санкції він визнає лише на суму 675,79 грн.
При цьому він стверджує, що позивач, будучи обізнаним з приводу того, що щодо ДП «Луганськвугілля» господарським судом Луганської області порушувалися справи про банкрутство (справа №12/189-б - порушена 25.09.03 року, припинена провадженням -05.08.04 року; справа №19/17-б - порушена 18.01.05 року; припинена ухвалою від 15.02.05 року), продовжував нараховувати штрафні санкцій у зв'язку з несплатою відповідачем комунального податку (копії вищезгаданих ухвал суду долучені до матеріалів справи).
Представником відповідача, крім того, надано для долучення до матеріалів справи наступні податкові повідомлення-рішення, якими визначено спірну суму штрафних санкцій:
№0001581601/0 від 06.02.06 року, згідно якому ДПІ, на підставі акту перевірки №18/15-10 від 30.01.06 року, відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ застосувала щодо ДП «Луганськвугілля» штрафну санкцію у сумі 6563,25 грн., - тобто 50% від несвоєчасно сплаченого самостійно узгодженого платником податків податкового зобов'язання з комунального податку у сумі 13126,50 грн.;
№005031601/0 від 13.04.06 року, згідно якому ДПІ, на підставі акту перевірки №38/15-10/26410959 від 06.04.06 року, відповідно до підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ застосувала щодо ДП «Луганськвугілля» штрафну санкцію у розмірі 675,79 грн., - тобто 50% від несвоєчасно сплаченого самостійно узгодженого платником податків податкового зобов'язання з комунального податку у сумі 1351,58 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що ці податкові повідомлення-рішення підприємством не оскаржувалися.
У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.06 року, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про «перенесення розгляду справи №8/585ад, до подання відповідачем позовної заяви «Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.02.06 року №0001581601/0».
Розглянувши це клопотання, суд, керуючись ст. 133 КАСУ, відхилив його з таких підстав:
1)відповідач мав реальну можливість оскаржити податкове повідомлення-рішення №0001581601/0 від 06.02.06 року у встановленому КАСУ порядку до 06.10.06 року, однак з невідомих причин не здійснив цього; можливість оскарження цього рішення в порядку окремого адміністративного судочинства ним не втрачена;
2)відповідач не надав до суду документальних доказів наявності у нього позовної заяви, а тому суд у даному конкретному випадку позбавлений можливості керуватися правилами ст.ст. 107, 109 та 116 КАСУ, оскільки відповідачем не заявлено до суду про подання ним зустрічного позову, пов'язаного з основним позовом по справі №8/585ад;
3)стаття 150 КАСУ не передбачає такої підстави для відкладення розгляду справи, як надання часу «до подання відповідачем позовної заяви»;
4)згідно частині 1 ст. 122 КАСУ адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як видно з матеріалів справи, провадження по ній відкрито 07.08.06 року, - тобто двомісячний термін її розгляду закінчується 07.10.06 року (слухання справи відбувається 06.10.06 року), а тому суд позбавлений можливості у фактично наявний термін, який залишився до закінчення строку розгляду справи, вирішити питання про відкладення її розгляду, з додержанням усіх вимог, передбачених КАСУ;
5)стаття 156 КАСУ не передбачає такої підстави для зупинення провадження по справі, як надання відповідачеві (стороні по справі) можливості «до подання позовної заяви».
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані документи, суд дійшов наступного.
1.Відособлений підрозділ «Управління з охорони природи» Державного підприємства «Луганськвугілля» згідно пункту 3.1 Положення про нього не є юридичною особою. Воно входить до складу Державного підприємства «Луганськвугілля» на правах структурного підрозділу.
08.04.2003 року Управлінням державної реєстрації та міського реєстру ДП «Луганськвугілля», ідентифікаційний код 32473323, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №25370169Ю0043256.
2.Що стосується доведеності суми позовних вимог, то суд у цій частині виходить з наступного.
Відособленим підрозділом «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» до ДПІ у Артемівському районі міста Луганська надано наступні податкові розрахунки з комунального податку:
№27400 від 09.08.05 року на суму 790,50 грн.;
№40647 від 07.11.05 року на суму 795,60 грн.;
№58535 від 09.02.06 року на суму 843,20 грн.;
№12525 від 26.04.06 року на суму 838,10 грн., -
на загальну суму 3267,40 грн.
2.1.Крім того, позивачем надано наступні докази наявності податкового боргу у відповідача, у т.ч. і з комунального податку:
а)податкові вимоги:
першу за №1/354 від 09.09.03 року на суму 150832,21 грн., з яких основний борг -102822,09 грн., штрафні (фінансові) санкції -16320,00 грн. та пеня у сумі 31690,12 грн.
другу за №2/373 від 21.10.03 року на загальну суму 149426,49 грн., з яких 102092,80 грн. - основний платіж, 16320,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції та 31013,69 грн. -пеня.
б)довідку про суму податкового боргу по комунальному податку по ВП «Управління з охорони природи» ДП «Луганськвугілля» за станом на 22.09.06 року, згідно якій загальна сума податкового боргу на вказану дату становить:
податкове зобов'язання -1681,30 грн.;
штрафні санкції -4697,88 грн.
пеня -32.36 грн.;
в)розрахунок заборгованості по комунальному податку за станом на 22.09.06 року, з посиланням на:
вищезгадані три розрахунки №27400 від 09.08.05 року, №40647 від 07.11.05 року та №58535 від 09.02.06 року, - по яких станом на 22.09.06 року залишилася не сплаченою сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 843,20 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 06.02.06 року №0001581601/0, по якому сума несплачених штрафних санкцій складає 4022,09 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 13.04.06 року №0005031601/0, по якому сума несплачених штрафних санкцій складає 675,79 грн.;
вищезгаданий розрахунок комунального податку за №12525 від 26.04.06 року, по якому сума несплаченого податкового зобов'язання (основний борг) становить 838,10 грн.;
пеня - згідно даних облікової картки платника податку -у сумі 32,36 грн., - що у загальній сумі і складає суму позовних вимог у розмірі 6411,54 грн.
При цьому у тому ж розрахунку позивач документально довів, що ним враховані усі вищезгадані платіжні доручення, на підставі яких відповідач частково сплатив суму податкового боргу, штрафних санкцій і пені, нарахованих на нього, та на які він посилається як на докази відсутності у нього податкового боргу з комунального податку;
г) акт взаємозвірки, складений за станом на 05.10.06 року, підписаний обома сторонами (сума боргу по ньому сторонами фактично не узгоджена).
В той же час відповідач не надав до суду жодного вмотивованого контррозрахунку та доказів, з яких вбачалася б обґрунтованість його тверджень про часткове (як заявлено вище) визнання ним вимог позивача та про те, що останній нараховував штрафні санкції і в той час, коли щодо відповідача господарським судом Луганської області були порушені справи про банкрутство, - тобто відповідач не виконав вимог частини 1 ст. 71 КАСУ, - не довів ті обставини, на які він посилається та на яких ґрунтуються його доводи, вимоги та заперечення.
На думку суду, позивач довів обґрунтованість своїх вимог.
3.Аналізуючи чинне законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Як сказано у п.2 частини 1 ст. 15 Закону України від 25.06.91 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ) комунальний податок віднесено до місцевих податків та зборів
3.1. Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181-ІІІ) податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
3.2.Статтею 5 цього ж Закону врегульовано порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.
Як сказано у частині першій пункту 5.1 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
3.3.Відповідач, самостійно узгодивши вищезгадане податкове зобов'язання, в подальшому вжив лише часткових заходів, спрямованих на його сплату до бюджету, - що підтверджується наявними у справі доказами.
З урахуванням викладеного суд вважає, що Відповідач за станом на 06.10.06 року не вжив всіх належних заходів, спрямованих на повне та своєчасне погашення самостійно ним узгодженого податкового зобов'язання з комунального податку, - в той час, як у підпункті 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ сказано:
платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
3.4. З огляду на викладене позивачем цілком правомірно щодо відповідача застосовано правило пункту 7.7 ст. 7 (зарахування сум податкового платежу на погашення спочатку податкового боргу, а потім -поточного платежу), а також підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, - тобто нараховані штрафні (фінансові) санкції.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
З урахуванням викладеного, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в їх зміненому розмірі (6411,54 грн.), оскільки є такими, що ґрунтуються на законі та наявних у справі доказах.
Відповідно до частини 2 ст.94 КАС України суд не стягує з відповідача витрати по сплаті державного мита.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.101.93 року №7/93 “Про державне мито» при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, п.1.2 ст.1, п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3; п. 5.1 та 5.3 ст. 5 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 49,51, 94, 137, 158-163 та 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в; - на користь місцевого бюджету Артемівського району міста Луганська, на бюджетний рахунок 33219828600009 у відділенні державного казначейства у Артемівському районі м. Луганська, в установі банку -УДК у Луганській області, МФО 804013, код платежу -5016010203, - суму податкового боргу з комунального податку у розмірі 6411 (шість тисяч чотириста одинадцять) грн. 54 коп., у тому числі: податкове зобов»язання (основний платіж) -у сумі 1681 грн. 30 коп.; штрафні санкції у сумі 4697 грн. 88 коп.; пеня у сумі 32 грн. 36 коп., - звернувши стягнення на активи платника податків.
Постанова підлягає виконанню з урахуванням вимог Закону України від 29.11.2001 року №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою представників сторін у судовому засіданні 06.10.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 11.10.2006 року.
Суддя А.П.Середа