ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2011 року 11:43 № 2а-12899/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю сторін:
представника позивача -ОСОБА_2
представника відповідача -Долгов Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верхової Ради України про визнання незаконною відмови від 09.06.11р. № 20-12/1801 та зобов'язання надати відповідь,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верхової Ради України про визнання незаконною відмови Апарату Верховної Ради України від 09.06.2011р. № 20-12/1801 надати на запит від 12.05.2011р. копії декларацій народних депутатів про доходи за 2010 рік та зобов'язання протягом п'яти робочих днів надати копії наявних декларацій про доходи народних депутатів України за 2010 рік, прибравши з них відомості про реєстраційні номери облікових карток платників податків, серії та номери паспортів громадян України, місцезнаходження об'єктів нерухомості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно не надав копії декларацій про доходи за 2010 рік народних депутатів України та членів їх сімей і тим, що декларації не належать до інформації з обмеженим доступом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача з підстав, викладених у запереченні на позов, позовні вимоги не визнав повністю, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
12.05.2011р. Позивач звернувся до Апарату Верховної Ради України із запитом на підставі ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»щодо надання копій декларацій народних депутатів України про доходи за 2010 рік.
09.06.2011р. Апаратом Верховної Ради України було надано лист-відповідь № 20-12/1801, яким повідомлялося про відмову в задоволенні запиту. Відмова була мотивована тим, що хоча стаття 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»і визначає, що до інформації з обмеженим доступом не належать декларації про доходи народних депутатів та членів їхніх сімей, проте ці документи містять персональні дані членів сім'ї та іншу інформацію, яку законом віднесено до інформації з обмеженим доступом (конфіденційну інформацію). При цьому зазначений Закон одночасно покладає на розпорядника інформації обов'язок вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до інформації про особу чи інших осіб.
У листі-відповіді також зазначалось, що у зв'язку з правовою невизначеністю стосовно вказаного питання, Апарат Верховної Ради України звернувся до комітетів Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України, з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин щодо надання роз'яснень стосовно співвідношення цих положень Закону та визначення єдиного підходу до надання за запитами документів, що містять інформацію з обмеженим доступом.
Відповідач зазначив, що на сьогодні Апаратом отримано лише два роз'яснення комітетів, які містять концептуальні розбіжності щодо надання інформації, яка міститься в деклараціях про доходи народних депутатів України, чи лише окремих відомостей з них, а до належного законодавчого врегулювання цього питання народним депутатам буде надано можливість самим визначитись щодо оприлюднення їх декларацій в мережі Інтернет.
Даючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 5 вказаного Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 вказаного Закону, конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011р. № 2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації визначені ст. 3 вказаного Закону - обов'язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України (ч. 4 ст. 82 Конституції України).
Згідно положень ст. 7 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»від 10.02.2010р. № 1861-VІ, органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради, народних депутатів України є Апарат Верховної Ради України, який за своїм статусом є юридичною особою та діє на підставі Положення про Апарат Верховної Ради України.
Положенням про Апарат Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31.05.2000р. № 459, встановлено, що Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України (пункт 1 Розділу 1 Положення).
Пунктом 2 Положення передбачено, що Апарат Верховної Ради України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, Регламентом Верховної Ради України, розпорядженнями Голови Верховної Ради та Керівника Апарату, а також цим Положенням.
Згідно пункту 1 Розпорядження Голови Верховної Ради України 11.05.2011р. № 393 «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації», в Апараті Верховної Ради України встановлено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»з урахуванням конституційних повноважень Верховної Ради України розпорядником публічної інформації є Апарат Верховної Ради України стосовно інформації:
- що була отримана або створена в процесі реалізації Верховною Радою України, її органами повноважень, передбачених законодавчими актами, та яка знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України;
- що була отримана або створена Апаратом Верховної Ради України в процесі забезпечення діяльності Верховної Ради України та її органів, та яка знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України.
Апарат Верховної Ради України не є розпорядником інформації за запитами на інформацію:
- адресованими безпосередньо до народних депутатів України, посадових осіб Верховної Ради України;
- стосовно інформації інших органів влади України, органів влади інших держав, міжнародних організацій;
- стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб.
В ч. 6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011р. № 2939-VІ вказано, що не належать до інформації з обмеженим доступом декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які займають виборну посаду в органах влади.
Ст. 25 Закону України «Про статус народного депутату України»від 17.11.1992р. № 2790-ХІІ зазначено, що народний депутат України зобов'язаний щорічно протягом здійснення своїх повноважень, подавати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) із зазначенням відомостей про себе та членів своєї сім'ї (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти), про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, а також про нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери.
Провівши системний аналіз вказаних норм, суд приходить до наступних висновків.
Законодавство України вказує на прямий обов'язок народного депутата України щодо подання ним декларації.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Проте, хоча ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011р. № 2939-VІ і визначає, що до інформації з обмеженим доступом не належать декларації про доходи народних депутатів та членів їхніх сімей, проте ці документи містять персональні дані членів сім'ї та іншу інформацію, яку законом віднесено до інформації з обмеженим доступом (конфіденційну інформацію), зокрема ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ.
Також, у ч. 7 Приміток Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції в Україні" від 07.04.2011р. № 3206-VІ зазначено, що відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, що зазначаються у позиціях 1 і 4, та щодо місцезнаходження об'єкта, що зазначаються у позиціях 2 та 23 - 34, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягають оприлюдненню.
При цьому Закон України «Про доступ до публічної інформації»від 13.01.2011р. № 2939-VІ одночасно покладає на розпорядника інформації обов'язок вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до інформації про особу чи інших осіб.
Відповідно до Конституції України, яка має вищу юридичну силу в Україні, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України).
Суд вважає за необхідне також зазначити, що прийнятий Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції в Україні" від 07.04.2011р. № 3206-VІ також не містить однозначного тлумачення щодо механізму оприлюднення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру народних депутатів України.
Згідно вказаного Закону, народні депутати України починаючи з 2012 року зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Апарат Верховної Ради України при відмові у наданні копій декларацій народних депутатів України про доходи за 2010 рік на запит позивача від 12.05.2011р. діяв із дотриманням норм чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 28.11.2011 року.
Суддя Аблов Є.В .