Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 2-а-2420/11
12.10.2011м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Тимчук Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та провести виплати недоплаченої пенсії, -
У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посилаючись на те, що він має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 22 грудня 2003 року отримує пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС", обчислення якої проводиться без врахування положень ст.ст. 49, 51 вказаного Закону. Просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 51, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС" та провести виплату недоплаченої пенсії.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2011 року позовні вимоги за період з 01 липня 2008 року по 24 грудня 2010 року залишені без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
У судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу без його участі, та просили позов задовольнити в повному обсязі з наведених в ньому підстав (а.с. 3).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але суду надано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с. 16 ).
ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві надало суду письмові заперечення на позов (а.с. 16), в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що позивач отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2 категорії з 22 грудня 2003 року. Обчислення його пенсії проведено відповідно до вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року N 530 та "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 року N 654. Крім того, відсутні кошти на здійснення виплат в такому розмірі, про який ставить питання позивач.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи те, що сторони по справі не прибули в судове засідання та подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суддя, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стаття 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII в редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2004 року, особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тому рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по теперішній час діє норма Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" -особам, віднесеним до 2 категорії - у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, з 25 грудня 2010 року у позивача існувало право на отримання додаткової пенсії у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання додаткової пенсії у розмірі не менше, 30 процентів мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зі статей 50, 54 вказаного Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що при нарахуванні позивачу додаткової пенсії він правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03.01.2002 р. № 1, якою визначено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Постанова КМУ від 03 січня 2002 р. № 1 не визначає поняття мінімального розміру пенсії за віком, натомість встановлює розрахункову величину в сумі 19,91 грн., тим самим істотно звужуючи зміст та обсяг існуючих прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлених законами України, що суперечить ст. 22 Конституції України. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначена постанова була скасована Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16 липня 2008 р. № 654.
Посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не вважає обґрунтованим, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та
обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням визначення поняття мінімального пенсії за віком частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст. ст. 49, 51 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, та виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05 жовтня .2006 року N 231-V встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Як встановлено в ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії -з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, -з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 42 вищевказаного Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З урахуванням викладеного, з 25 грудня 2010 року з подальшим перерахунком позивач мав право на перерахунок додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсій за віком, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами про державний бюджет на відповідні періоди.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пенсії позивачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави у 2011 році проведено на підставі Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, разом з тим, без урахування вимог ст. ст.. 49, 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням викладеного, позивач мав право на перерахунок додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 25 грудня 2010 року по даний час відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01 січня 2004 року, та положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01 січня 2005 року, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави належним відповідачем по даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до ст.ст. 49, 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату недоплаченої пенсії з 25 грудня 2010 року з подальшим перерахунком.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації положень ст. ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Ленінського районну в м. Полтаві щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії. Зважаючи на викладене, суд на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, визнати дії даного ОСОБА_2 відмови в перерахунку пенсії протиправними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64 Конституції України, ст.ст. 49, 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та провести виплати недоплаченої пенсії -задовольнити.
Визнати відмову ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 25 грудня 2010 року протиправною.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави провести перерахунок додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1, в розмірі, передбаченому ст. ст. 49, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши її обчислення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 25 грудня 2010 року і провести відповідні виплати з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з подальшим перерахунком.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_3