Справа № 2-959/11
16.12.2011 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого -судді -Хіневича В.І. , при секретарі -Таранець Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичних осіб -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб -приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_7 про скасування реєстрації права власності та визнання договорів купівлі -продажу недійсними,
Прокурор м. Кременчука звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_7 про скасування реєстрації права власності та визнання договорів купівлі -продажу недійсними.
В позові прокурор вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 являлись власниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами кримінальної справи. Після смерті ОСОБА_9 її син - ОСОБА_8 почав проживати в АДРЕСА_2 і до квартири навідувався рідко.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2009 року встановлено, що підсудний ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11, справу відносно якого закрито в зв'язку зі смертю останнього, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що паспорт на ім'я ОСОБА_12 та рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 1 грудня 1999 року є підробленим, 25.05.2007 року, використовуючи вказані підроблені документи, звернувся до Кременчуцького міжрайонного бюро технічної інвентаризації про реєстрації права власності на вказану квартиру за ним.
Підсудний ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_11 06.06.2007 року звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 для нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1. За продаж квартири АДРЕСА_1 підсудний ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 125 000 грн., які разом з ОСОБА_11 , відносно якого матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, використав на власні потреби. Злочинними діями підсудного ОСОБА_3, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_11, справу відносно якого закрито в зв»язку зі смертю останнього, а також за попередньою змовою зі службовими особами комунального госпрозрахункового житлово -експлуатаційного підприємства «Крюківське», ОСОБА_8 відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 26.06.2008 року, спричинено матеріальні збитки в сумі 146 450 грн., що являється особливо великим розміром.
В подальшому, згідно договору купівлі -продажу від 20.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2739, бланк ВЕР 359965, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.06.2007 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню… Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду , з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно статей 215, 203, 216, 230,236 ЦК України прохає суд визнати договори купівлі -продажу даної квартири від 06.06.2007 року та від 20.06.2007 року недійсними та на підставі ст. 388 ЦК України та п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»витребувати спірну квартири з незаконного володіння ОСОБА_5, виселити останнього з вказаної квартири та зобов»язати КП «КМБТІ»зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності дану квартиру, з метою забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, судові витрати покласти на відповідачів.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з«явилися з невідомих суду причин і про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про місце і час судового розгляду шляхом друкування оголошення у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті «Зоря Полтавщини»за № 155 від 05.10.2011 року.
Крім того, відповідач ОСОБА_4 також належним чином повідомлявся про явку в судове засідання судовою повісткою, однак остання була повернута відділенням зв'язку до суду за закінченням терміну зберігання та особисто отримував судову повістку 28.09.2011 року про явку в судове засідання на 12.10.2011 року.
Відповідач - Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»в судове засідання свого представника не направили, але неодноразово направляли суду заяви, згідно яких прохали судові засідання проводити без участі їх представника та прийняти рішення на розсуд суду, вказуючи при цьому, що вони категорично заперечують проти залучення КП «КМБТІ»в якості відповідача, оскільки ККП «КМБТІ»є реєструючим органом , що у своїй діяльності керується виключно чинним законодавством і питання про визнання права власності не відносяться до їх компетенції.
Треті особи -ОСОБА_6, ОСОБА_7 належним чином повідомлялися про явку в судове засідання судовою повісткою, однак в судове засідання не з»явилися з невідомих суду причин і про причини неявки суду повідомлено не було.
При цьому, третя особа ОСОБА_7 направив суду заяву, згідно якої прохає розглянути цивільну справу за його відсутності, так як він не має свідчень, які можуть вплинути на справу.
Таким чином, згідно ч.8 ст.76 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав в повному обсязі і прохав його задовольнити з підстав, викладених в позові, при цьому вказуючи, що строк позовної давності для подання позову не сплив, так як відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки і в враховуючи, що вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука винесений 23 квітня 2009 року, згідно якого ОСОБА_13 та ОСОБА_3 визнані винними у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України , в тому числі шахрайських дій стосовно спірної квартири . Тобто, вказаний вирок набрав чинності 08.05.2009 року і з цього часу починається перебіг строку позовної давності.
ОСОБА_2, особа в інтересах якої заявлено позов, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги і прохала їх задовольнити, при цьому вказуючи , що нею з братом не вчинювались будь-які дії по оскарженню даних договорів з причини проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, порушеної за фактом шахрайських дій по відчуженню квартири та винесення по ній вироку суду.
Представник відповідача ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_14 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з тих підстав, що особи, в інтересах яких подано позов є братом та сестрою одного з співвласників спірної квартири і можуть претендувати тільки на частку спірної квартири. Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки і таким чином, строк позовної давності закінчився відповідно 06.06.2010 року та 20.06.2010 року і тому, згідно частин 3,4 ст. 267 ЦК України позивач пропустив вказаний строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Крім того, особи , в інтересах яких заявлено позов не є і ніколи не являлись власниками спірного нерухомого майна, відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України тільки власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно…вибуло з володіння власника або особи , якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідач -Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»в судове засідання свого представника не направили, але надали суду заяву, згідно якої вказують, що оскільки дане питання не відносить до компетенції КП «КМБТІ»просить судові засідання по справі проводити без участі їх представника та прийняти рішення на розсуд суду. При цьому заперечують проти залучення КП «КМБТІ»в якості відповідача, оскільки КП «КМБТІ»є реєструючим органом, що у своїй діяльності керується чинним законодавством, питання про визнання права власності не відносяться до їх компетенції.
Вислухавши пояснення представника позивача, пояснення ОСОБА_2, особи , в інтересах якої подано позов, пояснення представника відповідача, пояснення третьої особи, повно та всебічно вивчивши і дослідивши матеріли цивільної та кримінальної справ та оцінивши надані суду докази, судом встановлено наступне:
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 22.12.1994 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого 22.12.1994 року за наказом № 1120/В від 22.12.21994 року ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»на праві спільної сумісної власності і записано в реєстрову книгу за № В-2/192, яке знаходиться в матеріалах справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 року Штомпелевською сільською радою Хорольського району Полтавської області , актовий запис № 28.
Після смерті ОСОБА_9 її син - ОСОБА_8 почав проживати в АДРЕСА_2 і до квартири навідувався рідко.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню…Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили , або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду , з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2009 року ОСОБА_13 та ОСОБА_3 визнані винними у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358 КК України і на підставі ст.75 КК України звільнені від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком .
В ході судового слідства по даній кримінальній справі засуджені свою вину у вчиненні злочинів визнали повністю, вирок ніким не оскаржувався і на даний час є чинним.
Вироком встановлено, що підсудний ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11, справу відносно якого закрито в зв'язку зі смертю останнього , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що паспорт на ім'я ОСОБА_12 та рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 1 грудня 1999 року є підробленим, 25.05.2007 року, використовуючи вказані підроблені документи, звернувся до Кременчуцького міжрайонного бюро технічної інвентаризації про реєстрації права власності на вказану квартиру за ним.
Підсудний ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_11 06.06.2007 року звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 для нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1. За продаж квартири АДРЕСА_1 підсудний ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 125 000 грн., які разом з ОСОБА_11 , відносно якого матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, використав на власні потреби.
Злочинними діями підсудного ОСОБА_3, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_11, справу відносно якого закрито в зв'язку зі смертю останнього, а також за попередньою змовою зі службовими особами комунального госпрозрахункового житлово-експлуатаційного підприємства «Крюківське», ОСОБА_8 відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 26.06.2008 року, спричинено матеріальні збитки в сумі 146 450 грн., що являється особливо великим розміром.
Тобто, судом встановлено, що рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 1 грудня 1999 року, згідно якого визнано за ОСОБА_12 право власності на дану квартиру є підробленим.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що паспорт на ім»я ОСОБА_12 є підробленим шляхом вклеювання невстановленою особою його фотографії в паспорт ОСОБА_12 та є підробленим рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 1 грудня 1999 року, 25.05.2007 року, використовуючи вказані підроблені документи звернувся до Кременчуцького міжрайонного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ним та в подальшому 06.06.2007 року звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_6 для нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_4
Таким чином, суд вважає, що договір купівлі-продажу квартири від 06.06.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі № 8530, бланк ВЕР 459210 , зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 08.06.2007 року за номером 18989851, згідно якого ОСОБА_12, під ім»ям якого діяв ОСОБА_3, продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 є недійсним, згідно ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України.
В подальшому, згідно договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2739, бланк ВЕР 359965, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.06.2007 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2, виданим 09.12.2010 року Штомпелевською сільською радою Хорольського району Полтавської області , актовий запис № 31. Місце смерті -с. Коломійцеве Озеро Хорольського району.
При цьому, суд бере до уваги, що згідно показань в якості свідка ОСОБА_8 в ході судового слідства по кримінальній справі останній показав, що в 1989 році він разом з матір»ю ОСОБА_9 почав проживати в квартирі АДРЕСА_1. В грудні 1994 року він переїхав мешкати до Росії, але в 2000 році знову переїхав жити до вказаної квартири, потім переїхав з матір»ю жити в село, а квартира залишалась їх власністю. В 2003 році його мати померла, а він захворів і залишився проживати в селі. Стосовно рішення суду пояснив, що ніколи ні він, ні його мати нікому свою квартиру не продавали та в судових інстанціях участі не приймали. Прізвище «ОСОБА_12»він ніколи до порушення справи не чув.
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є матір»ю і сином, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_8 за № 35, виданим відділом актів громадянського стану Штомпельської сільради Хорольського району Полтавської області від 14.05.1935 року, згідно якого в графі мати вказана - ОСОБА_9.
Після смерті своєї матері ОСОБА_8 фактично залишився проживати у вказаній квартирі і таким чином , згідно ст.ст. 548, 549 Цивільного Кодексу УРСР вважається таким, що прийняв спадщину після померлої ОСОБА_9
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, серія НОМЕР_3, виданим 25.01.1940 року Штомпельським сільбюро ЗАГС Полтавської області , в графі мати вказана - ОСОБА_9.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, серія НОМЕР_4, виданим 31.01.1946 року Штомпельським сільбюро ЗАГС Полтавської області , в графі мати вказана - ОСОБА_9. Після укладання шлюбу прізвище ОСОБА_2 стало «ОСОБА_2», що підтверджується даними паспорту громадянина України, НОМЕР_5, виданого 05.01.2000 року Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області.
Таким чином , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких заявлений позов, є рідними братом і сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8
Відповідно до ст.1262 Цивільного Кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, тобто останні мають право на спадкування після померлого ОСОБА_8 у другу чергу.
Разом з тим, судом встановлено, що гр. ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі -продажу від 20.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2739, бланк ВЕР 359965, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.06.2007 року.
Судом встановлено, що про порушення своїх прав ОСОБА_8 достовірно знав з 17.10.2007 року , тобто з часу реєстрації в прокуратурі м. Кременчука матеріалу в книзі обліку заяв і повідомлень про злочин стосовно шахрайських дій по заволодінню квартирою, яка йому належить з його власноручно поданою заявою на ім»я прокурора м. Кременчука про проведення даної перевірки та порушення за даним фактом 19.10.2007 року прокуратурою м. Кременчука кримінальної справи № 07315140/3 за ч.ч.1,3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України ( а.с.3, 28 т.1 кримінальної справи).
Аналогічним чином, про порушення даної кримінальної справи з 31.10.2007 року достовірно знала і ОСОБА_2, яка в той день була допитана в якості свідка про обставини вчиненого злочину ( а.с.166, т.1 кримінальної справи).
Однак, з того часу ні ОСОБА_8, ні особи, в інтересах яких подано позов, не вчинювали будь-яких дій стосовно скасування вказаних договорів купівлі-продажу по відчуженню спірної квартири.
При цьому , згідно пояснень ОСОБА_2 ці дії ними не вчинювались в причини проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи та винесення по ній вироку суду.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2009 року ніким в передбаченому законом порядку не оскаржувався і вступив в силу зі сплином 15 денного строку на оскарження і на даний час є чинним.
При цьому, суд бере до уваги , що з часу вступу вироку в законну силу 08.05.2009 року ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не вчинили буд-яких дій стосовно скасування вказаних договорів купівлі -продажу по відчуженню даної квартири.
Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.
Суд бере до уваги , що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізналися про порушення свого права відповідно 19.10.2007 року та 31.10.2007 року .
Однак, враховуючи, що вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 квітня 2009 року, який набрав чинності 8 травня 2009 року, встановлено винних осіб, які вчинили шахрайські дії стосовно відчуження спірної квартири і останніх притягнуто до передбаченої законом кримінальної відповідальності, тому суд вважає, що позивачем строк позовної давності, встановлений ч.1 ст.257 Цивільного Кодексу України тривалістю у три роки не сплинув .
Суд бере до уваги, що ні матеріалами кримінальної справи та проведеним судовим слідством , ні матеріалами цивільної справи , поясненнями сторін та іншими доказами не доведено причетність ОСОБА_5 до вчинених шахрайських дій відносно спірної квартири.
Також, судом встановлено, що будь-яких порушень при укладанні договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як в ході досудового і судового слідства, так і при розгляді цивільної справи не встановлено, тобто всі встановлені законодавством необхідні умови сторонами були додержані.
При цьому, сам прокурор м. Кременчука в позовній заяві не заперечує того, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем даної квартири, як і не заперечувався даний факт сторонами при розгляді справи.
Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд визнає ОСОБА_5 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1.
При цьому, позивач посилається на статті 215, 203, 216, 230,236 Цивільного Кодексу України, як на підставу задоволення вимог про визнання договору купівлі-продажу від 20.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсним та витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_5, що протирічить обставинам викладеним в позові та матеріалам справи.
Так, в позові вказано, що підставами визнання правочину недійсним за ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, а саме частиною 3, при цьому не доведено, в чому саме волевиявлення учасників даного правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Також, є посилання на ч.1 ст.230 ЦК України , однак аналогічним чином не доведено суду, в чому саме виразилося введення в оману одною із сторін другу сторону, незрозуміло кого саме, і щодо яких обставин, які мають значення для справи.
Також, є посилання на п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме на абзац 5, який тільки визначає підстави для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
При тому, що абзац 1 вказаного пункту вказує, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв»язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред»явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Згідно ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст.ст.316 ,317 ,319 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а саме власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Тому , суд вважає, що ОСОБА_5 є належним власником квартири АДРЕСА_1 так, як матеріалами кримінальної та цивільної справ, так і поясненнями сторін та іншими доказами не оспорюється факт того, що ОСОБА_5 законно, з додержанням всіх вимог, які встановлено законом на відповідній правовій підставі належним чином придбав дану квартиру на підставі договору купівлі -продажу від 20.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2739, бланк ВЕР 359965, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.06.2007 року .
Тому, суд не може прийняти до уваги, як на підставу визнання договору купівлі -продажу від 20.06.2007 року недійсним той факт, що оспорюваний попередній договір купівлі -продажу від 06.06.2007 року, який був укладений між ОСОБА_12 , під ім»ям якого діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним з підстав, викладених у вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2009 року.
Згідно ст. 387 Цивільного Кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Також, суд звертає увагу , що в позовній заяві прокурора м. Кременчука є посилання, як на підставу задоволення позовних вимог, на п.3 ч.1 ст.388 Цивільного Кодексу України , в якому вказано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач) , власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно…вибуло з володіння власника або особи , якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Однак, як встановлено судом , що також не заперечувалося як в позові так і при судовому розгляді сторонами по справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах яких подано позов, ніколи не були і на даний час не є власниками даної квартири. Належними власниками, згідно свідоцтва про право на власність були саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9
При цьому, фактично після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року вказані особи не подавали заяв до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого в передбачений законом строк.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є тільки спадкоємцями другої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 і на даний час не є власниками даної квартири , що не заперечувалось сторонами по справі.
Таким чином , вказана стаття 388 Цивільного Кодексу України не можу бути застосована при вирішенні позову по суті , так як тільки власник може витребувати вказане майно, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не являються.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що позов прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності та визнання договорів купівлі -продажу недійсними - задовольнити частково, а саме: скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 серії ВЕР № 459210, посвідчений 06.06.2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р.№ 8530, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_4.
В іншій частині позову прокурору м. Кременчука слід відмовити.
Також, необхідно стягнути судовий збір з ОСОБА_3 на користь держави в сумі 1250 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215,230, 316,317,319,325,328,330, 388, 655, 658,1216 Цивільного Кодексу України, суд,
Позов прокурора м. Кременчука в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичних осіб -ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб -приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу - ОСОБА_7 про скасування реєстрації права власності та визнання договорів купівлі -продажу недійсними - задовольнити частково.
Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 06.06.2007 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_4, серії ВЕР № 459210, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 (зареєстрований в реєстрі за № 8530).
В іншій частині позову прокурору м. Кременчука -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 1250 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Повний текст рішення буде виготовлений 21.12.2011 року.