Іменем України
07 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1669/11
13:29
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Брезіної Т.М.;
секретаря судового засідання -Білоуса В.В.;
за участю:
представника позивача -Мельничук С.В.;
третя особа -ОСОБА_2;
представника третьої особи -ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військового прокурора Чернівецького гарнізону до Житлової комісії військової частини А0264 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду 22.07.2011 року адміністративному позові військова прокуратура Чернівецького гарнізону просить суд визнати протиправним дії житлової комісії військової частини А0264 щодо відхилення протесту військової прокуратури Чернівецького гарнізону на пункт 1 розділу II протоколу №9 засідання житлової комісії військової частини А0264 від 27 грудня 2004 року щодо надання підполковнику ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_3 та скасувати прийняте відповідачем рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону проведено перевірку щодо правомірності рішень житлової комісії військової частини А0264 при наданні кімнат у гуртожитках, в ході якої виявлені окремі порушення.
Зокрема встановлено, що у відповідності до протоколу засідання житлової комісії №9 від 27.12.2004 року, підполковнику ОСОБА_2 надано кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_3
Так, статтями 31, 34 Житлового кодексу України визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до положень п. п. 9, 11 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу в порядку черговості, що ними визначається.
Вказаний порядок черговості станом на момент прийняття протоколу засідання житлової комісії №9 від 27.12.2004 року був визначений Наказом Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», у пунктах 10 та 13 якого визначено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних частинах районів; військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком наступних випадків: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення.
Проведеною перевіркою встановлено, що під час проходження військової служби у військовій частині А0264 у період з 15.09.1993 року по 30.11.1995 року підполковник ОСОБА_2 був прописаний за місцем дислокації військової частини за адресою: АДРЕСА_3
Надалі, згідно протоколу засідання житлової комісії військової частини А0264 від 27.12.2004 року підполковнику ОСОБА_2, який на момент винесення вказаного рішення був забезпечений житлом, неправомірно розподілено кімнату в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3, як службове житлове приміщення.
За таких обставин зазначили, що протокол №9 засідання житлової комісії військової частини А0264 від 27 грудня 2004 року в частині надання підполковнику ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_3 прийняте із порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду від 23 жовтня 2008 року зобов'язано КЕВ м. Чернівці виконати припис військового прокурора Чернівецького гарнізону від 19 березня 2008 року за вих. № 501, яким визначено продовжити термін реєстрації ОСОБА_2 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_3. ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за даною адресою, на даний час немає у власності нерухомого майна, і на законних підставах там проживає. Крім того, суду повідомив, що згідно рішення житлової комісії військової частини А 0264 від 7 жовтня 2011 року ОСОБА_2, у зв'язку із усуненням недоліків щодо оформлення житлової справи, відновлено його перебування на квартирному обліку до загальної черги та позачергової. А тому представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи подала до суду заперечення в яких зазначила, що вимоги позивача є необґрунтованими і не можуть бути задоволені з наступних підстав.
По-перше, відхилення відповідачем протесту позивача є правомірним, оскільки відповідач не може скасувати своє рішення як ненормативний акт, який після одноразового свого застосування вичерпує свою дію.
Рішення житлової комісії про надання житла є ненормативним актом, тобто передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію. Тому вони не можуть бути скасовані чи змінені суб'єктом, який їх видав, після їх виконання.
Позивач не враховує також той факт, що у 2004р. гр. ОСОБА_2 отримав не житло (кімнату в гуртожитку), а фойє гуртожитку, яке було непридатне для проживання. Саме гр. ОСОБА_2 власними силами та за власні кошти протягом 2004-2005 рр. переобладнав та провів ремонт цього приміщення з встановленням електричної проводки, батарей, опалення, підлоги, дверей, труб водопостачання та водовідведення, сантехнічних приладів, ремонт стін та вікон. Будівля ж (згідно рішення Чернівецької міської ради №921/24 від 27.11.2003р.) належить військовій частині А0264, тому обладнання і ремонт цього приміщення, підготовка його для проживання повинна була здійснюватися силами та коштами військової частини або КЕВ.
Також зазначивши, що рішення житлової комісії про надання житла вичерпує свою дію фактом його виконання - фактом надання громадянину житла. Якщо ж житлові комісії скасовуватимуть такі свої рішення, то громадянам доведеться жити в постійному страху, що через один-два-десять років (або навіть місяців) рішення, яким їм надано житло, буде скасовано і люди опиняться на вулиці. На думку третьої особи така практика жодним чином не забезпечує стабільність суспільних відносин та не гарантує правову впевненість та довіру до держави з боку громадян. Тому вважає, що дії відповідача по відхиленню протесту позивача є правомірними, а тому позов не може бути задоволений.
По-друге, подаючи позов, позивач ігнорує положення чинного законодавства про строк для скасування рішення житлової комісії. Зазначивши, що ситуацію з гр. ОСОБА_2 позивач вивчав ще у 2008р., коли позивач подавав до суду позов в інтересах гр. ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення КЕВ м. Чернівці про відмову у задоволенні припису позивача від 19.03.2008р. Тоді жодних порушень зі сторони гр. ОСОБА_2 та відповідача позивачем знайдено не було. Більше того, рішення, яке тепер оскаржується позивачем, у 2008р. використовувалось ним для захисту прав ОСОБА_2 Будучи позивачем по зазначеній вище справі у 2008р. позивач не міг не ознайомлюватися із запереченнями начальника КЕВ м. Чернівці Червінського А.В., в яких останній повідомляв про існування 3-ох кімнатної квартири по АДРЕСА_1 у власності гр. ОСОБА_2 Однак, тоді жодних порушень в діях житлової комісії і ніякого нібито штучного погіршення житлових умов з боку і гр. ОСОБА_2, позивач не вбачав.
По-третє, позивач посилається на умисне погіршення гр. ОСОБА_2 своїх житлових умов, не розібравшись як слід в обставинах справи. Тоді як відповідачем рішення про надання житла ОСОБА_2 було прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.
Потребуючими поліпшення житлових умов в тому числі визнаються громадяни, які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності. Гр. ОСОБА_2, підпадає під цю категорію громадян, і це було враховано відповідачем при винесенні рішення про надання житла гр. ОСОБА_2 Члени житлової комісії, детально дослідивши житлові умови ОСОБА_2, допитавши свідків, прийшли до висновку що останній вже напротязі багатьох років вимушений жити в орендованих квартирах.
Враховуючи зазначене, просили суд відмовити у задоволенні вимог за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону до житлової комісії військового гарнізону А0264 про визнання протиправним рішення житлової комісії військового гарнізону А0264 та зобов'язання до вчинення певних дій.
У судовому засіданні представник військової прокуратури позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.
Крім того за клопотанням представника третьої особи, її довірителя ОСОБА_2 допитано в якості свідка. ОСОБА_2 пояснив, що дійсно у 1995 році за гроші тестя було придбано квартиру по АДРЕСА_1 Оформлення здійснено на нього, оскільки це було зручно для отримання пільг при оплаті комунальних платежів. Разом з тим, жити у цій квартирі довго не довелось, оскільки сімейне життя не склалось і він залишив дане помешкання. Він вимушений був орендувати квартири переїздити з місця на місце, тому клопотав у командування про надання йому кімнати в гуртожитку. Так як вільних кімнат не було йому повідомили, що можуть надати фойє. У результаті він за власні кошти у позаробочий час облаштував повноцінну кімнату. Пізніше цій кімнаті присвоїли номер 2 «а», в якій він проживає і по цей час.
У судовому засіданні також допитано в якості свідка ОСОБА_6, який пояснив, що ОСОБА_2 з 2005 року і по цей час проживає в гуртожитку по АДРЕСА_3. Коли йому виділяли це приміщення, воно було взагалі непридатним для проживання, довелося витратити багато сил, часу та коштів, щоб привести цю кімнату в стан придатний для проживання. Також добавив, що він є сусідом ОСОБА_7
Відповідач в судове засідання не з'явився, явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання. Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення до них, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до витягу з протоколу № 9 засідання житлової комісії військової частини А0264 від 27.12.2004 року ОСОБА_2 надано АДРЕСА_3 (а.с.9).
Військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону проведено перевірку щодо правильності рішень житлової комісії військової частини А0264 при наданні кімнат у гуртожитку, а саме ОСОБА_2, в результаті чого, винесено протест на п. 1 розділу ІІ протоколу № 9 засідання житлової комісії військової частини А0264 від 27.12.2004 року (а.с.10-12).
Відповідно до протоколу № 22 засідання житлової комісії військової частини А0264 від 01.06.2011 року протест військової прокуратури Чернівецького гарнізону відхилено, про що згідно повідомлення № 831 від 07.07.2011 року проінформовано військового прокурора (а.с.6-8).
На виконання вимог ухвали суду прокуратурою надано книгу обліку вхідної кореспонденції згідно якої за вх. № 1356 від 07.07.2011 року до військової прокуратури Чернівецького гарнізону надійшло повідомлення командира військової частини про відхилення протесту вих. № 949 від 18.05.2011 року (а.с.16-18).
Згідно інформації ПП «Ремжитлосервіс» за договором купівлі - продажу №6236 від 16.10.1995 року ОСОБА_2 до 03.02.2004 року являвся власником трьох кімнатної квартирі АДРЕСА_1 та з 19.12.1995 року по 24.12.2002 року проживав за цією адресою разом із членами своєї сім'ї ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а 03.02.2004 року ОСОБА_10 разом із сім'єю зняті з реєстрації та 03.02.2004 року в дану квартиру зареєстрований тесть ОСОБА_11, який згідно договору дарування від 11.08.2005 р. став власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.43).
Крім того, судом досліджено копію житлової особової справи гр. ОСОБА_2 (а.с.79-81).
Відповідно до витягу з протоколу № 51 засідання житлової комісії військової частини А0264 від 12.12.2007 року ОСОБА_2 виключено зі списку у зв'язку із порушенням п. 15 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов» та наказу МО України №577 від 06.10.2006 року щодо взяття на облік осіб за наявності реєстрації та постійного проживання в даному населеному пункті відповідно до житлових справ та наданих довідок. За не усунення недоліків щодо оформлення житлової справи. (а.с.47-50).
10.04.2008 року військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до КЕВ м. Чернівці про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії. Відповідно до рішення Шевченківського районного суду від 23 жовтня 2008 року зобов'язано КЕВ м. Чернівці виконати припис військового прокурора Чернівецького гарнізону від 19 березня 2008 року за вих. № 501, яким визначено продовжити термін реєстрації ОСОБА_2 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_3. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.10.2008 року задоволено позовні вимоги військового прокурора Чернівецького гарнізону (а.с.36-38).
КЕВ м. Чернівці на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці подано апеляційну скаргу, за результатами якої постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці скасовано, а провадження по справі закрито у зв'язку із непідвідомчістю зазначеного спору адміністративним судам. (а.с.39-41).
Згідно рішення житлової комісії військової частини А 0264 від 7 жовтня 2011 року, у зв'язку із усуненням недоліків щодо оформлення житлової справи, відновлено перебування ОСОБА_2 на квартирному обліку по загальній черзі та позачерговій (147-149).
Відповідно до паспортних даних щодо місця проживання, ОСОБА_2 з 06.05.2009 року і до часу розгляду справи в суді зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.
Судом встановлено, що 18.05.2011 року військовою прокуратурою Чернівецького гарнізону винесено протест на рішення житлової комісії військової частини А0264, який відхилений 01.06.2011 року, а 07.07.2011 року поштою надійшов до військової прокуратури. У зв'язку із цим, 22.07.2011 року військова прокуратура звернулась до суду.
Згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної ним у рішенні від 16 квітня 2009 р. №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) (абз.6 п.5 мотивувальної частини), вказано на те, що органи місцевого самоврядування не вправі скасовувати власні рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
У зв'язку із тим, що рішення яке просить скасувати військовий прокурор є ненормативним актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене житловою комісією. Рішення житлової комісії про надання житла передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію.
У зв'язку із викладеним, відповідач правомірно відхилив протест військового прокурора.
В статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 34 Житлового кодексу України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності, а також ті, що проживають у гуртожитках.
Відповідно до п.9, п.10, п.11 «Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208 (далі - Положення № 208) визначено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету в порядку черговості, що ним визначається. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі.
Абз. 1 п. 41 Положення №208 визначає, що з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено: сім'ї військовослужбовців.
Згідно ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок черговості, станом на момент прийняття рішення про надання гуртожитку, був визначений наказом Міністра оборони України від 3 лютого 1995 року №20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України» у пунктах 10 та 13 якого передбачено, що військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення.
Як встановлено судом, згідно рішення житлової комісії військової частини А 0264 від 27 грудня 2004 року ОСОБА_2 надали кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_3. При цьому комісії було відомо про існування на праві власності у ОСОБА_2 квартири. Незважаючи на це, житлова комісія військової частини, з врахуванням повідомленої інформації ОСОБА_2 про те, що він фактично там не проживає і що дана квартира придбана його тестем, однак оформлена на нього з метою застосування наданих державою пільг щодо плати за комунальні послуги, вирішила надати йому кімнату в гуртожитку. Як повідомив представник відповідача представити ордер на вселення не видається можливим, оскільки вони зберігаються 5 років, а вже минуло набагато більше часу, крім того, це питання вирішувалось попереднім керівником житлової комісії.
Слід відмітити, що звертаючись до суду із вимогою скасувати рішення житлової комісії щодо надання ОСОБА_2 кімнати в гуртожитку військовий прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 поліпшив свої житлові умови, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення. Разом з тим, у квітні 2008 року військовий прокурор Чернівецького гарнізону звертався до суду інтересах ОСОБА_2 до КЕВ м. Чернівці про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання виконати припис військового прокурора Чернівецького гарнізону, яким визначено продовжити термін реєстрації ОСОБА_2 та членів його сім'ї за адресою: АДРЕСА_3
Враховуючи наведене, військовим прокурором порушено принцип юридичної визначеності, спочатку він стає на захист ОСОБА_7 щодо його реєстрації у виданій йому кімнаті у гуртожитку, при цьому знає про те, що станом на 2004 рік за ним рахувалась право власності на квартиру (у 2005 році її подарував), а в 2011 році військова прокуратура вбачає у цьому порушення на отримання кімнати в гуртожитку.
Як передбачено положеннями ч. 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно статті 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В цьому аспекті верховенство права проявляється у субординації закону перед правом, як таким.
Загальні принципи щодо цього сформульовано в рішенні у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, в якому Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд бере до уваги те, що згаданий вище перегляд справи міг ініціюватися або з огляду на протест, внесений прокурором, або з огляду на клопотання, подане головою суду вищого рівня. Отже, в умовах такої процедури перегляду принцип юридичної визначеності опинився в надзвичайно вразливому становищі. Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар». Суд зауважує, що хоча виправлення помилок у застосуванні закону, безперечно, становить «суспільний інтерес», в обставинах цієї справи таке виправлення здійснювалося на порушення основоположного принципу юридичної визначеності. Зважаючи на ці обставини, Суд визнає, що «справедлива рівновага» виявилася порушеною і що заявник ніс особистий і надмірний тягар. Це означає, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції і статтю 1 Першого протоколу.
Враховуючи порушення військовою прокуратурою принципу юридичної визначеності, а також пред'явлення військовим прокурором вимоги про скасування ненормативного акту, який не може бути скасований чи змінений суб'єктом, який його видав, суд робить висновок про безпідставність заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Представник військового прокурора не довів суду належними засобами доказування про правомірність заявлених позовних вимог.
У відповідності до ч. 5 ст. 94 КАС України суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач клопотання про повернення понесених витрат суду не надавав.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі можна отримати після 12.12.2011 року.
Суддя Т.М. Брезіна