27 грудня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/3604/11
< Текст >
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Боднарюка О.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у м. Чернівці ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Чернівецької області, - < Текст > < Текст >
19 грудня 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом, в якому просив суд: визнати неправомірною та скасувати постанову ВП №28048443 від 01.12.2011 року про накладення на управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у місті Чернівці ради штрафу в розмірі 680,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.
Посилається на те, що 01 грудня 2011 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області виніс постанову про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у місті Чернівці ради штрафу в сумі 680 грн. за невиконання виконавчого листа Першотравневого районного суду м. Чернівці по адміністративній справі № 2а-766 від 08.07.2011 року, про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної ради м. Чернівці здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення виключно з розрахунку законодавчо встановленої суми в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 01.01.2011 року і по день припинення права на таку допомогу, згідно до вимог ст.48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Про існування оскаржуваної постанови Управлінню праці та соціального захисту населення Першотравневої районної у місті Чернівці ради стало відомо 08 грудня 2011 року. Вважають дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач вважає дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню так, як державний виконавець зобов'язаний був з'ясувати чи є поважні причини невиконання судового рішення, і чи є можливість виконати судове рішення боржником.
Відповідач заперечення на позовну заяву не надав.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, та зазначив що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до таких висновків.
Судом встановлені такі обставини та правовідносини.
В зв'язку з невиконанням постанови суду у встановлений строк, відповідно до вимог ст.ст. 11, 89 Закону України “Про виконавче провадження”, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області 01.12.2011 року було винесено постанову про накладення на Управління штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці (а. с. 5).
11.05.2011 року начальнику Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької ОДА подано розрахунок потреби коштів на 2011 рік для забезпечення виплати згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсьої катастрофи» від 28.02.1991 року №796-12 відповідно до вимог ст.48(а.с. 10).
В листі Міністерства соціальної політики від 01.07.2011 року зазначено, що суми на виконання судових рішень в Законі України “Про Державний бюджет України на відповідний рік” не передбачені (а.с. 12).
15.08.2011 року позивач надсилав лист Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації з проханням вирішити питання про виплату допомоги згідно вимог рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження (а. с. 8).
Двічі на місяць подавались звіти та заявки на отримання зазначених у судовому рішенні коштів.
До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частина 1, абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та у порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, Конституцією України, зокрема статтею 46, передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”від 07.10.2010 року № 2591-VІ Кабінет Міністрів України здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади.
Відповідно до п.п. 6 п. б ч. 1 ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування”від 21.05.1997 року № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані державою повноваження щодо вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством в тому числі і Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Аналізуючи вказані вище норми суд вважає, що позиція позивача про відсутність бюджетних коштів є необґрунтованою, оскільки фінансове становище суб'єкта владних повноважень не може ставити в залежність державну виконавчу службу щодо виконання рішення суду, яке згідно норм ст. 124 Конституції України обов'язкове для виконання на всій території України.
Посилання позивача щодо вжиття всіх можливих заходів з метою добровільного виконання рішення суду, що підтверджується листами-зверненнями до вищестоящих органів про перерахування коштів, суд розцінює як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки зазначені дії не спростовують правомірності дій відповідача.
Судом встановлено, що всупереч п. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України не були виконані вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області з примусового виконання виконавчого листа № 2а-766, виданого Першотравневим районним судом 08.07.2011 року, а тому відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України “Про виконавче провадження”, з використанням цих повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, було винесено оскаржувану постанову. У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Як зазначалось вище, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, наприклад, у справі “Ромашов проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів, як на виправдання невиконання зобов'язань за боргом, визначеним судовим рішенням.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Разом з тим, позивач не довів суду того, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. В зв'язку з відсутністю таких витрат, суд не вирішує питання про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд , -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.В. Боднарюк