Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 грудня 2011 р. № 2-а- 13873/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача - Підіпригора М.О.,
представника відповідача- Калініна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Приватне акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Новоселівський гірнично-збагачувальний комбінат» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та просив скасувати податкове повідомлення -рішення Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 06.10.2011р. № 0000091600,
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення -рішення позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 350335,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень і травень 2011 року, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2,00 грн.
Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи його таким, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що 28.09.2011р. посадовими особами Нововодолазької МДПІ у Харківській проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ТОВ «МетРудТранс» за березень-квітень 2011 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.09.2011р. № 1799/07-0-12/30773938, згідно висновків якого встановлено порушення приписів п. 198.1 та 198.2 ст. 198, п. 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 350335,00 грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 350335,00 грн., у т.ч. за квітень 2011 року на суму 187518,00 грн. та за травень 2011 року на суму 162817,00 грн., внаслідок відображення в податковому обліку первинних документів по господарським взаємовідносинам з ТОВ «МетРудТранс» за період з березня по квітень 2011 року.
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000091600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 350335,00 грн., з яких за податковою декларацією за квітень 2011 року на суму 187518,00 грн. та за податковою декларацією за травень 2011 року на суму 162817,00 грн.
Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених порушень, відповідач виходив з відсутності у позивача права на відображення в податковому обліку господарські операції з ТОВ «МетРудТранс», а саме включення до складу податкового кредиту березня-квітня 2011 року суми ПДВ з вартості товару придбаного у ТОВ «МетРудТранс», внаслідок того, що за висновками проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки діяльності ТОВ «МетРудТранс» (акт перевірки від 08.08.2011р. № 1056/23-3/34980991) усі операції купівлі-продажу ТОВ «МетРудТранс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу - до «вигодонабувача».
При цьому відповідачем взято до уваги, що за висновками зазначеного вище акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «МетРудТранс» не надано до перевірки жодних документів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. Крім того, як встановлено податковими органами, у ТОВ «МетРудТранс» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, необхідні для ведення господарської діяльності та реального здійснення господарських операцій.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що позивач зареєстрований як юридична особа Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 17.08.2000р. за № 1467120000000035 та взятий на податковий облік в Нововодолазькій МДПІ в Харківській області 07.09.200р. за № 521.
Позивач є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва від 08.09.2000р. № 27959987, виданого Нововодолазькою МДПІ в Харківській області.
05 травня 2011 року позивач змінив своє найменування з «Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» на «Приватне акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат», внаслідок чого видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та внесено запис 05.05.2011р. за номером 14671050012000135 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Згідно довідки АА № 423321 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є добування піску та гравію (14.21.0), добування глини та каоліну (14.22.0), виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини (26.40.0), будівництво будівель (45.21.1), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), інші види оптової торгівлі (51.90.0).
15 квітня 2009 року між ЗАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» (за договором - Клієнт) та ТОВ «МетРудТранс» (за договором - Експедитор) укладено договір на ТЕО № МРТ-157, згідно умов якого Експедитор зобов'язався за винагороду, за дорученням та за рахунок Клієнта, організувати перевезення експортно-імпортних та внутрішніх вантажів залізничним транспортом по території України та за її межами, у обсягах та за направленнями згідно заявкам Клієнта.
На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ «МетРудТранс» організовував для позивача перевезення вантажів залізничним транспортом по території України та за її межами.
Так, у березні 2011 року Експедитор - ТОВ «МетРудТранс» надав позивачу послуги на загальну суму 1125112,17 грн., в т.ч. ПДВ 187518,70 грн., у квітні 2011 року на загальну суму 1008900,00 грн., в т.ч. ПДВ 168150,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: № 03 від 31.03.11р. та № 04 від 30.04.2011р. та актами звірки № 3 та № 4, в яких визначено, які саме перевезення вантажу були організовані ТОВ «МетРудТранс».
У період з березня по квітень 2011 року ТОВ «МетРудТранс» організовано перевезення вантажу наступним контрагентам позивача: ВАТ «Єй Джи Си БСЗ» (Російська Федерація), ТОВ «Раско» - Вороніжський склотарний завод (Російська Федерація), ТОВ «Запрудня-склотара» (Російська Федерація), ВАТ «Інтер Гласс» (Азербайджан), ВАТ «Літер» (Російська Федерація), ПАТ «Ветропак» Гостомельський склозавод (Київська область), ТОВ «Мерефянська скло компанія», ТОВ «Червоне Ехо» (Російська Федерація).
На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію договору на ТЕО № МРТ-157 від 15.04.2009р., який викладено у формі єдиного письмового документу, скріплено підписами та печатками сторін. Також до суду надано копії вантажних митних декларацій та квитанцій про приймання вантажу, з яких судом встановлено дійсне надання послуг за договором; копії платіжних доручень про перерахування коштів в рахунок оплати товару за договором, з яких перерахування грошових котів на поточний рахунок ТОВ «МетРудТранс» за надані послуги.
Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів судом не виявлено, їх наявність сторонами у справі не заперечується.
Крім того, судом встановлено, що на суму послуг наданих у період з березня по квітень 2011 року ТОВ «МетРудТранс» виписав та надав позивачу податкові накладні, наявність яких відповідачем також не заперечується.
Податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «МетРудТранс» включені ним до реєстру отриманих та виданих податкових накладних того періоду, в якому були отримані податкові накладні.
На момент укладення спірного договору та виписування податкових накладних за ним ТОВ «МетРудТранс» було зареєстровано у встановленому законодавцем порядку як платника податку на додану вартість.
Сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит контрагента (покупця, отримувача послуг) і суму бюджетного відшкодування. Так само наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.
Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та необхідні приміщення, обладнання, в тому числі транспортне, для виконання укладеної угоди не беруться судом до уваги, оскільки податковим органом не доведено, що угоди з позивачем можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів та обладнання контрагентів.
В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та реалізації спірної угоди дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ТОВ «МетРудТранс» належним чином оформлені податкові накладні, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Надані послуги оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому контрагенту у складі ціни придбання.
Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «МетРудТранс» (договору, видаткових та податкових накладних, актів, розрахункових документів) посадові особи, які проводили перевірку не заперечують. Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеним вище правочином.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.
Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.
За таких обставин у відповідача при прийнятті оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення були відсутніми підстави вважати, що податковий кредит позивачем сформовано необґрунтовано, а також відсутні підстави для застосування до позивача санкцій у вигляді штрафу.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірнично-збагачувальний комбінат» до Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Нововдолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 06.10.2011р. № 0000091600.
Стягнути з державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Новоселівський гірнично-збагачувальний комбінат» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 03,40 грн.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2011 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова