23 грудня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/10598/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
при секретарі - Ворошилові Ю.В. ,
за участю:
представника позивача - Чуйка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов, -
12 грудня 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов у виконавчому провадженні ВП № 17529824 про стягнення виконавчого збору від 24.11.2011 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.11.2011 року (виконавчий лист № 2а-710 від 19.01.2010).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що стягнення виконавчого збору є безпідставним, оскільки рішення суду у справі № 2а-710 виконано добровільно, про що повідомлено відповідача. Стягнення витрат на проведення виконавчих дій вважає необґрунтованим, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, якими підтверджуються такі витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заявленого позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у письмових запереченнях, поданих до суду, проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані постанови винесені відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду, що набрала законної сили 09.09.2009 року, Управління Пенсійного фонду Октябрського району в м. Полтаві зобов'язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Полтавським окружним адміністративним судом 19 січня 2010 року на виконання зазначеної постанови видано виконавчий лист № 2а-710/09.
13.02.2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міщаніном О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 08.07.2011 року замінено боржника у виконавчому провадженні з Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, якому надано строк для виконання судового рішення до 15.07.2011 року.
Зазначену постанову позивач отримав 11.07.2011 року (а.с. 50).
29.08.2011 року державним виконавцем направлено позивачу вимогу за вих. № 8625, якою зобов'язано в строк до 10 вересня 2011 року надати підтвердження про повне та фактичне виконання судового рішення або письмові пояснення причин його невиконання (а.с. 29), яка отримана позивачем 30.08.2011 року (а.с. 53).
07.09.2011 року до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області надійшов лист позивача від 06.09.2011 року за вих. № 8055/11-23, в якому повідомлялося про здійснення перерахунку пенсій, в тому числі, стягувачу ОСОБА_2., додано відповідний розрахунок пенсії (а.с. 30, 31).
11.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання судового рішення (не проведення відповідних виплат), а 24.11.2011 року -постанову про накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за повторне невиконання судового рішення.
24.11.2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 57,41 коп., а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.
Позивач із зазначеними постановами не погодився та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 27 вказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
З огляду на викладене, за своєю правовою природою виконавчий збір є грошовою сумою, яка стягується з боржника у разі невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання, що зумовлює необхідність здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання.
Як встановлено судом, позивачем не було виконано у повному обсязі рішення суду у наданий йому строк, внаслідок чого державним виконавцем були вжиті заходи примусового виконання.
За таких обставин постанова про стягнення виконавчого збору від 24.11.2011 року ґрунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", прийнята державним виконавцем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що судове рішення виконано у повному обсязі у строк для добровільного виконання, оскільки проведення перерахунку пенсії стягувачу без її фактичної виплати не є повним виконанням рішення згідно виконавчого листа № 2а-710.
Посилання представника позивача на неможливість проведення виплат через недостатність фінансування, що є поважною причиною невиконання судового рішення, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини згідно статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»не звільняють боржника від сплати виконавчого збору. Закон визначає достатньою підставою для стягнення виконавчого збору факт невиконання судового рішення у наданий строк, незалежно від причин такого невиконання.
Суд також не погоджується із доводами позивача про те, що виконавчий збір не підлягав стягненню, оскільки виконувалося судове рішення про стягнення періодичних платежів. Так, частиною 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Разом з тим, у виконавчому листі № 2а-710 не передбачалося стягнення платежів, натомість зобов'язано боржника вчинити певні дії -здійснити перерахунок та провести відповідні виплати, тобто мало місце виконання рішення зобов'язального характеру.
Що стосується стягнення із позивача витрат на проведення виконавчих дій, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що 24.11.2011 року державним виконавцем складено акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому визначено перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, загальний розмір яких склав 57,41 грн. На підставі вказаного акту винесено постанову від 24.11.2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Враховуючи те, що державним виконавцем були зафіксовані в акті відповідні витрати, пов'язані із примусовим виконанням судового рішення, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій відповідає вимогам статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи позивача про те, що витрати не підтверджені документально, суд вважає необґрунтованими, оскільки перелік витрат відповідачем визначено в акті від 24.11.2011 року, натомість позивачем не надано доказів того, що державним виконавцем не були понесені вказані витрати або зазначені в акті безпідставно.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийняті постанов від 24.11.2011 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП № 17529824 відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Отже, позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 28, 41 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 28 грудня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол