Справа №2а-10566/10/1570
12 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліман»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.09.2010 року №0010552301/1, -
Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем (далі ДПІ) проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 03.08.2010 року №350/23-30/22464555. На підставі цього акту перевірки, за порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, та на підставі пп. «б»п.п.4.2.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»від 24.12.2000 року №2181-ІІІ, ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0010552301/0 від 17.08.2010 року, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 108478 грн. та в розмірі 21751 грн., відповідно. За наслідками оскарження ТОВ цього рішення, ДПІ було частково скасовано зазначене рішення та прийнято податкове повідомлення -рішення №0010552301/1 від 20.09.2010 року, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов'язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107534 грн. та в розмірі 21562 грн., відповідно, яке залишено без змін рішенням ДПА в Одеській області від 18.10.2010 року №378971/10/25-0007. Позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0010552301/1 від 20.09.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 5-8, 47-50).
Представник відповідача в попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позову посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях (т.1 а.с.106-109). В останнє судове засідання представник не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (т.6 а.с.28-29). Надав суду заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату, але поважності причин не явки іншого представника в судове засідання, ДПІ суду не надала.
Суд, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, з урахуванням думки представника позивача, ухвалив про розгляд справи у відсутність представника відповідача, оскільки його не явка в судове засідання не є перешкодою для розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність їх часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ зареєстровано виконкомом Одеської міськради 04.08.1995 року за номером 22464585 та перебуває на обліку в ДПІ, як платник податків.
В період з 16.06.2010 року по 29.07.2010 року співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.
В ході перевірки перевіряючими було встановлено порушення ТОВ вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-ХІV, що виразилося у занижені податку на прибуток на загальну суму в розмірі 108478 грн. (в тому числі - 3 квартал 2009 року в сумі 221 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 334 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 108144 грн.).
Такі висновки були обґрунтовані тим, що у перевіряємому періоді ТОВ не віднесло до складу валового доходу кошти, безоплатно надані співробітниками ТОВ для придбання послуг, товароматеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 419421,25 грн., які пов'язані з господарською діяльністю ТОВ, що призвело до заниження валових доходів ТОВ на зазначену суму, в тому числі у І кварталі 2010 року на суму 419421,25 грн.. Крім цього, в ході перевірки встановлено завищення ТОВ амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року у сумі 10713 грн..
За результатами цієї перевірки був складений акт від 03.08.2010 року №350/23-30/22464555 (т.1 а.с.19-41).
На підставі цього акту перевірки, за зазначені порушення ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0010552301/0 від 17.08.2010 року, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов'язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 108478 грн. та в розмірі 21751 грн., відповідно (т.6 а.с.22).
ТОВ, не погодившись з зазначеним рішення, оскаржило його до ДПІ.
За наслідками розгляду скарги ТОВ, ДПІ прийнято рішення від 14.09.2010 року №25296/25-007, в якому зазначено, що за висновками акту перевірки від 03.08.2010 року №350/23-30/22464555 було помилково зазначено заниження ТОВ податку на прибуток в розмірі 108478 грн., і фактична сума заниження податку на прибуток складає 107534 грн. (в тому числі - 3 квартал 2009 року в сумі 221 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 113 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 107200), а також частково скасовано рішення ДПІ №0010552301/0 від 17.08.2010 року в частині донарахування ТОВ податку на прибуток у сумі 944 грн. та в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 189 грн.. В іншій частині рішення №0010552301/0 від 17.08.2010 року залишено без змін, а скарга ТОВ без задоволення (т.1 а.с.10-12, т.6 а.с.22).
На підставі наслідків розгляду скарги, ДПІ прийнято рішення №0010552301/1 від 20.09.2010 року, яким ТОВ була нарахована сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 129096 грн., в тому числі за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107534 грн. та в розмірі 21562 грн., відповідно, яке залишено без змін рішенням ДПА в Одеській області від 18.10.2010 року №378971/10/25-0007 (т.1 а.с.9, 13, т.6 а.с.23).
Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.
Так, відповідно до п.п.1.32 п.1.3 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно п.4.1 ст.4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
Згідно п.п.1.22.1 п.1.22 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Згідно п.п.1.22.2 п.1.22 цього Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових доходів платника податку включаються безповоротна фінансова допомога, отримана ним за відповідними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, а також поворотна фінансова допомога, отримана таким платником за відповідними договорами на визначений строк.
В судовому засіданні було встановлено, що у перевіряємому періоді співробітниками ТОВ витрачалися власні кошти на отримання послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів, для організації господарської діяльності ТОВ.
Вказані кошти витрачалися працівниками за дорученням ТОВ, що оформлювалося відповідними розпорядженнями та звітами про використання коштів (т.2-т.5 а.с.1-251)
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року зобов'язання -заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Станом на 31.03.2010 року у ТОВ по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» кредиторська заборгованість (зобов'язання) по підзвітним особам складає суму в розмірі 419421,25 грн. (т.1 а.с.117-133, 136-205).
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що витрачені працівниками за дорученням ТОВ кошти на організацію його господарської діяльності не можуть вважатися ні як безоплатно отримана ТОВ фінансова допомога (як визначено ДПІ за наслідками спірної перевірки (т.1 а.с.23)), ні як поворотна фінансова допомога, отримана ТОВ за відповідними договорами на визначений цими договорами строк.
Таким чином, викладені в спірному акті перевірки висновки ДПІ про порушення ТОВ вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо не включення позивачем до складу валового доходу безоплатно отриманих від працівників коштів в сумі 419421,25 грн. (заборгованість перед працівниками на час проведення перевірки), не ґрунтуються на нормах права та є помилковими.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірне рішення, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позов ТОВ про скасування цього рішення підлягає частковому задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 20.09.2010 року №0010552301/1 в частині визначення ТОВ суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 104856 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19890 грн.
Доводи відповідача про те, що в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ не віднесло до валового доходу витрачені за його дорученням працівниками підприємства на організацію його господарської діяльності кошти і тим самим занизило суму валового доходу за перший квартал 2010 року в сумі 419421,25 грн., суд вважає необгрунтованими, оскільки ці доводи спростовуються наведеними вище в рішенні суду обставинами.
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду заслуговуючого на увагу обґрунтування висновків спірної перевірки в цій частині.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів правомірності свого рішення.
Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині скасування спірного рішення в частині визначення ТОВ суми податного зобов'язання у розмірі 4350 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2678 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1672 грн. (у зв'язку з завищенням ТОВ амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року у сумі 10713 грн.), оскільки зазначена сума була визнана позивачем та сплачена до державного бюджету (т.6 а.с.24).
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР (із змінами та доповненнями) Законом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року, Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 128, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Ліман»задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 20.09.2010 року №0010552301/1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі «Ліман»суми податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 104856 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19890 грн..
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 20.09.2010 року №0010552301/1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Ліман" суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 104856 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19890 грн.
27 грудня 2011 року