Справа № 8155/10/1570
05 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розкомтрейд»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 01.02.2010 року по 18.02.2010 року співробітниками ДПІ у Малиновському районі м.Одеси (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Розкомтрейд»(далі ТОВ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 23.02.2010 року №40/23-213/35405853 в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 25987,00 грн. (в тому числі - за 4 квартал 2008 року на суму 2455 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 14882 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 8650 грн.); вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", а також п.п.5.12.5 п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, станом на 30.09.2009 року на суму 52856 грн.. На підставі цього акту перевірки та за наслідками його оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 05.03.2010 року №0000272300/0 та від 02.04.2010 року №0000272300/1, якими ТОВ було нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 33403 грн., в тому числі 25987 грн. за основним платежем та 7416 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними викладені в акті цієї перевірки вказані висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Крім цього, позивач посилався на допущені відповідачем порушення встановленого законом порядку проведення перевірок. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 05.03.2010 року №0000272300/0 та від 02.04.2010 року №0000272300/1.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали в повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві та уточненнях (т.1 а.с. 4-11, 177-185, т.2 а.с.109-115).
Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.2 а.с. 1-5).
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано 10.10.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ.
В період з 02.02.2010 року по 18.02.2010 року співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року.
За наслідками цієї перевірки був складений акт від 23.02.2010 року №40/23-213/35405853, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 25987,00 грн. (в тому числі - за 4 квартал 2008 року на суму 2455 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 14882 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 8650 грн.); вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", а також п.п.5.12.5 п.5.12 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, станом на 30.09.2009 року на суму 52856 грн. (т.1 а.с. 15-50).
Вказаний висновок було обґрунтовано зокрема тим, що у 4 кварталі 2008 року ТОВ віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг на загальну суму 9820 грн. (без ПДВ), які здійснювались ПП «Орбіта Транс Шиппінг», які оформлювалися актами виконаних робіт. У 2 та 3 кварталах 2009 року ТОВ віднесено до складу валових витрати по оплаті транспортно-експедиторських послуг на загальну суму 94128 грн. (без ПДВ), які здійснювались ТОВ «Альфа Форвардінг», але у порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ безпідставно віднесено витрати на оплату вказаних послуг з перевезення вантажу та експедиторських послуг, які не підтверджено товарно-транспортною документацією, товарно -транспортними накладними на суму 103948 грн.. Крім цього, в порушення вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у перевіряємому періоді позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 10914 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 3167 грн. по правовідносинам з ТОВ «Альфа Форвардінг», та за вересень 2009 року на суму 7747 грн. по правовідносинам з ТОВ «Внештранс».
На підставі цього акту перевірки та за наслідками його оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 05.03.2010 року №0000272300/0 та від 02.04.2010 року №0000272300/1, якими ТОВ було нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 33403 грн., в тому числі 25987 грн. за основним платежем та 7416 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 78, ).
Суд вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ необґрунтованими, з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ та ТОВ «Альфа Форвардінг»були укладені договори №20/03-09/ТЕО від 20.03.2009 року, №25/03-БР від 25.03.2009 року про надання послуг митного брокера, а також з ПП «Орбіта Транс Шиппінг»договори з надання послуг на транспортно-експедиторське обслуговування №03 від 28.01.2008 року, №55 від 01.08.2008 року.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачу послуги митного брокера та транспортно-експедиторського обслуговування, які оформлювалися актами приймання-передачі, а ТОВ здійснило оплату за ці послуги.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.
На підставі зазначених норм вказані витрати були включені ТОВ до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.
Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.
При цьому, в ході розгляду справи відповідач не оспорював того, що зазначені податкові накладні були заповнені у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств. Не містить інших висновків і спірний акт перевірки.
Крім цього, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:
- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;
- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками господарської діяльності позивачем не відносився до податкового кредиту у травні 2009 року та у вересні 2009 року ПДВ на суму 3167 грн. по правовідносинам з ТОВ «Альфа Форвардінг», та на суму 7747 грн. по правовідносинам з ТОВ «Внештранс»відповідно, та і взагалі у податкових деклараціях за вказані місяці позивачем не декларувався ПДВ по операціям з вказаними контрагентами (т.1 а.с. 95-102, 114-120).
В ході розгляду справи представник відповідача не надав суду будь-яких пояснень у зв'язку з чим в ході перевірки ДПІ прийшла до висновку про незаконне включення ТОВ до свого податкового кредиту у травні та вересні 2009 року ПДВ в загальній сумі 10914 грн. по правовідносинам з вказаними контрагентами. Не містить таких доказів і спірний акт перевірки.
Крім цього, з акту перевірки вбачається, що 01.02.2010 року позивачем були подані до ДПІ уточнюючи розрахунки з податку на прибуток за 2008 рік, І кв. 2009 року, І півріччя 2009 року та за 9 місяців 2009 року, але у зв'язку з тим, що вказані уточнення були подані в період перевірки, вони не були прийняті до уваги (т.1 а.с. 13-14, т.2 а.с.75-78, 83-97).
Разом з тим, в ході розгляду справи встановлено, що спірна перевірка була розпочата ДПІ 02.02.2010 року, що підтверджується копією розписки, заповненою посадовою особою ТОВ при отриманні направлення на перевірку (т.1 а.с.12).
Таким чином судом було безперечно встановлено, що вказані уточнюючи розрахунки з податку на прибуток за 2008 рік, І кв. 2009 року, І півріччя 2009 року та за 9 місяців 2009 року були подані ТОВ до ДПІ до початку перевірки, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним неврахування відповідачем цих уточнень при проведенні спірної перевірки.
При цьому суд критично оцінює надані ДПІ на підтвердження початку проведення перевірки 01.02.2010 року докази, а саме копію розписки про отримання направлення на перевірку (т.2 а.с.8), оскільки по-перше, вказана копія не відповідає оглянутому в судовому засіданні оригіналу цієї розписки, який зберігається в ДПІ, а по-друге, вказаний оригінал розписки містить в собі явні виправлення дати отримання, що підтверджується копією з оригіналу цієї розписки (т.2 а.с.8-оборот, 74-оборот). Аналогічні виправлення містяться і в журналі проведення перевірок, який заповнювався перевіряючими (т.2 а.с. 81-82).
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких пояснень щодо вказаних виправлень та підстав їх здійснення.
З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ, викладені в акті від 23.04.2009 року №1308/23-02/34738071/73, про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 25987,00 грн. (в тому числі - за 4 квартал 2008 року на суму 2455 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 14882 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 8650 грн.); вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", необґрунтованими.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 33403 грн., в тому числі 25987 грн. за основним платежем та 7416 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення вказаних дій та прийняття рішення, у зв'язку з чим суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.
При цьому доводи відповідача про те, що до складу валових витрат позивача безпідставно віднесено послуги з перевезення вантажу та експедиторські послуги отриманих від ТОВ «Альфа Форвардінг» та ПП «Орбіта Транс Шиппінг», оскільки ці послуги не підтверджено товарно-транспортною документацією -товарно-транспортними накладними, суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.
Так, відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.
В ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження здійснення як цих господарських операцій ( тому числі і товарно-транспортні накладні по правовідносинам з ПП «Орбіта Транс Шиппінг»), так і інших господарських операцій, які відносяться до основної діяльності ТОВ та на організацію яких вказані послуги отримувалися (т.1 а.с.88-94).
Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача в цій частині.
При цьому суд вважає, що сама по собі наявність товарно-транспортних накладних не може бути єдиною та безумовною підставою для включення витрат по господарським операціям до складу валових, оскільки здійснення цих операцій та їх відношення до господарської діяльності підприємства може бути підтверджено іншими первинними документами, що і було зроблено позивачем в ході розгляду справи.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розкомтрейд»задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 05.03.2010 року №0000272300/0 та від 02.04.2010 року №0000272300/1 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Розкомтрейд»суми податкового зобов'язання в розмірі 33403 грн..
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.Г.Федусик
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси від 05.03.2010 року №0000272300/0 та від 02.04.2010 року №0000272300/1 про нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Розкомтрейд» суми податкового зобов'язання в розмірі 33403 грн..
14 грудня 2011 року