17 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Патрюка М.В., Пшонки М.П., Романюка Я.М.,
у вересні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ВАТ “Запоріжтрансформатор» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2004 року апеляційна скарга на ухвалу про роз'єднання позовів залишена без розгляду. Також 4 жовтня у зв'язку з неусуненням недоліків позовну заяву про визнання незаконним звільнення визнано неподаною. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2005 року зазначені ухвали залишені без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені ухвали, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення залишенню без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів
Ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 4 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Верховного Суду України М.В.Патрюк
М.П.Пшонка
Я.М.Романюк