18 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Охрімчук Л.І.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до комунального підприємства Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг, обласного комунального підприємства з матеріально-технічного забезпечення стаціонарних установ головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської облдержадміністрації, Рівненського обласного виробничо-комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Рівнеоблводоканал» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг на рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 3 березня 2006 року,
В листопаді 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з зазначеним позовом до відповідачів. В обгрунтування позовних вимог вказували, що 15 жовтня 2002 року ОСОБА_3, керуючи за довіреністю належним їй автомобілем “Фольксваген-Гольф», на вул. Словацького в м. Рівне в»їхав у залитий водою каналізаційний колодязь, на якому була відкрита кришка і обойма, внаслідок чого автомобіль зазнав технічних ушкоджень на суму 3 781 грн. 46 коп., а пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров»я та перенесла моральні страждання, які оцінила в 2 000 грн. Посилаючись на те, що шкода завдана їм через неналежну експлуатацію каналізаційного колодязя та створення відповідачами аварійної ситуації просили про задоволення позову.
Справа слухалась судами неодноразово. Рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 3 березня 2006 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг та Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Рівнеоблводоканал» на користь ОСОБА_1 3 781 грн. 46 коп. матеріальної шкоди та 2 000 грн. на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди.
В касаційній скарзі комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові до нього, посилаючись на їх необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України 1963 року, який був чинним на час розгляду судом спору, рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови “Про судове рішення» від 29 грудня 1976 року № 11 роз»яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з неможливості розмежування ступеня вини відповідачів у заподіянні шкоди позивачам та необхідності за таких обставин покладення на них солідарної відповідальності.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Так, солідарну відповідальність перед потерпілими відповідно до ст. 451 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, несуть лише особи, які спільно заподіяли шкоду. В даному разі дії відповідачів не були спільними. Кожний з них допустив різні за характером порушення, а тому підстав для покладення на них солідарної відповідальності немає.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.
Допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі ст. 338 ч.2 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 3 березня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук
Я.М.Романюк