01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.12.2011 № 31/108
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Кондес Л.О.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Некрасов О.М. - прокурор відділу Прокуратури міста Києва, посв. № 259 від 08.12.2010;
від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. № 049-05/833-ІІ від 15.02.2011;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. б/н від 22.08.2011;
від третьої особи: ОСОБА_3 - представник, дов. № 292 від 03.06.2011;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011
у справі № 31/108 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Публічне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут авіаційної технології"
про стягнення 27 910 250,00 грн.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 № 01-23/3/4 склад колегії суддів змінено.
На підставі ст.ст. 69, 99, 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.
Згідно із ст.ст. 77, 99 ГПК України в судових засіданнях 26.09.2011, 24.10.2011,16.11.2011 оголошено перерви до 24.10.2011, 16.11.2011 та 14.12.2011, відповідно; 14.12.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.12.2011, а 21.12.2011 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.12.2011.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 31/108 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 257 802,83 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 289 433,65 грн.; на користь Державного бюджету України - 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідач належним чином умови договору № 276 від 16.05.2008, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 16.12.2008, не виконав та вчасно і в повному обсязі оплату не проводив; суд, перевіривши розрахунок та контррозрахунок, дійшов висновку, що вірним є сума основного боргу, яка визначена з урахуванням плати відповідачем - 17 257 802,83 грн.; позовна заява була подана 21.03.2011, а пеня нараховується з 2008р., таким чином, вимоги щодо стягнення пені визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом строку позовної давності; суду не надано будь-якого доказу, який би підтверджував поважність пропуску строку позовної давності, тому підстав для поновлення пропущеного строку не вбачається; вимоги позивача про нарахування інфляційних втрат підлягають задоволенню за уточненим розрахунком відповідача, а саме, у розмірі 4 289 433,65 грн.
В апеляційній скарзі заступник прокурора просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 31/108 змінити з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Судом першої інстанції не враховано положення п.п. 3.3, 3.4, 3.11 договору від 16.05.2008 № 276, відповідно до яких при визначенні остаточної суми пайового внеску мають бути враховані інфляційні процеси за період дії від укладення договору до фактичного виконання у передбачених договором розмірах та строках оплати. При цьому корегування на індекс інфляції здійснюється окремо щодо кожного платежу станом на дату оплати.
Зазначені положення договору не враховані у розрахунку, зробленому відповідачем, який був прийнятий судом.
На підставі ст.ст. 2, 29 ГПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокуратура не була стороною у вказаному договорі та довідалася про факт порушення інтересів держави з боку відповідача лише у лютому 2011р. з листа Головного управління економіки та інвестицій, а тому підстави для застосування позовної давності до заявлених прокуратурою вимог відсутні.
Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 14.12.2011 позивачем надані письмові пояснення.
У відзиві на апеляційну скаргу та у доповненні до відзиву відповідач заперечує проти доводів скарги, зокрема, вказуючи, що якщо договором передбачено обов'язок боржника сплатити черговий платіж в строк до 28-го числа місяця, то відповідно зі спливом 28-го числа місяці й виникає відповідне зобов'язання, а тому твердження про необхідність врахування інфляційних втрат ще до початку виникнення зобов'язання є помилковим та таким, що не відповідає чинному законодавству України; також відповідач зазначає про те, що розмір, пайового внеску, встановлений договором та не змінений судом, перевищує граничний розмір пайового внеску, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України № 40 від 24.01.2007 та без врахування положень Закону України від 17.02.2011 № 3038-У1 "Про регулювання містобудівної діяльності".
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначає, що, на думку третьої особи, у відповідача були наявні об'єктивні причини для несплати ним пайової участі, з урахуванням змін чинного законодавства.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури, сторін, третьої особи, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Заступник прокурора міста Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" про стягнення з відповідача на користь позивача суми 27 910 250,00 грн., що складається із основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 24 018 030,00 грн. та пені у розмірі 3 892 220,00 грн.
Відповідачем подана до суду першої інстанції заява від 01.06.2011 про застосування при вирішенні спору у даній справі положення ЦК України щодо спливу спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається із матеріалів справи, 16.05.2008 між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір № 276 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, згідно з п.1.1 якого предметом цього договору є сплата відповідачем, за договором інвестором, пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв'язку із прибудовою адміністративного корпусу з підземним паркінгом до існуючої адміністративно-виробничої будівлі на вул. Фрунзе, 19-21 у Подільському районі м. Києва.
Згідно із преамбулою договору № 276, цей договір укладається відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 (із змінами, внесеними рішенням Київради "Про пайову участь (внески)інвесторів (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" від 12.02.2004 № 14/1223 та від 28.12.2004 № 1051/2461, від 27.12.2005 № 622/3038, від 31.10.2006 № 122/179 та від 28.12.2006 № 530/587.
В п.1.2 договору № 276 передбачено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1 та 2 від 22.04.2008, становить 20 739,78 тис. грн., дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.2.1 договору № 276 відповідач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 20 739,78 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі.
В п.3.1 договору № 276, в редакції додаткової угоди № 1 від 16.12.2008, встановлено, що відповідач сплачує пайовий внесок, вказаний в п.2.1 цього договору, згідно з наступним графіком: 2 073,98 тис. грн.(без ПДВ) в строк з травня 2008р. по червень 2008р. включно, рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; у сумі 1 166,61 тис. грн.(без ПДВ) у строк до 28 вересня 2008р. включно; по 15,00 тис. грн.(без ПДВ) у строк з грудня 2008р. по вересень 2009р. включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця; 17 349,19 тис. грн.(без ПДВ) у строк з жовтня 2009р. по грудень 2009р. включно, щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця.
У розрахунках 1 та 2 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста сторонами погоджено суми, що підлягають перерахуванню, відповідно, 20 416,48 тис. грн. - об'єкт : 1 та П черга будівництва адміністративних приміщень і 323,30 тис. грн. - об'єкт: підземний паркінг.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із довідкою про надходження коштів за договором № 276, наданою позивачем, у 2008р. - 27.05, 26.06, 26.09, 30.09, 02.10, 02.10, 26.12, та у 2009р. - 28.01, 27.02, 27.03, 28.04, 25.05, 25.06 за платіжними дорученнями №№: 57, 60, 112, 114, 117, 116, 166, 10, 11, 23, 194, 20, 210, відповідно, відповідачем було перераховано у рахунок виконання договору № 276 всього грошових коштів в сумі 3 485 421,00 грн.
Таким чином, відповідачем здійснено перерахування пайового внеску, передбаченого договором № 276, не у повному розмірі та не у строки, передбачені зазначеним договором.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості по сплаті відповідачем пайових внесків, враховуючи умови укладеного сторонами договору № 276, рівень індексів інфляції у відповідний період, колегія суддів встановила, що правильною є сума заборгованості у розмірі 24 008 678,37 грн.
Із висновком суду першої інстанції щодо розміру заборгованості, апеляційна інстанція не погоджується як із таким, що не відповідає умовам договору № 276.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР із змінами, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.4.1 договору № 276 у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру несплаченої щомісячної частки пайового внеску за кожен день прострочення; пеня, що передбачена даним пунктом договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.
Таким чином, за прострочення платежів, передбачених сторонами в договорі № 276, підлягає сплаті пеня, виходячи із величини подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нарахована пеня, оскільки розмір пені, передбачений договором № 276, є більшим.
Однак, відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вбачається із матеріалів справи, позов пред'явлено до суду 21.03.2011, отже, після спливу річного строку від того періоду, за який нараховано пеню.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про наявність поважних причин для пропущення позовної давності.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність підстав застосування позовної давності до заявлених прокуратурою вимог, то слід вказати на те, що оскільки статтею 29 ГПК України встановлено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди, то немає підстав для розмежовування прав та обов'язків прокурора і позивача стосовно застосування норм матеріального права, у тому числі й про позовну давність.
Щодо посилання позивача у письмовому поясненні на положення абз. 2 п.4.1 договору № 276, то слід вказати, що умовами цього пункту погоджено нарахування пені без обмежень строку, передбаченого законом (як-то ч.6 ст. 232 ГК України), проте у цьому пункті договору не йдеться про позовну давність. У договорі № 276 відсутня умова про збільшення позовної давності (ст. 259 ЦК України).
Таким чином, у позові в частині вимог про стягнення пені належить відмовити. Із твердженнями відповідача немає підстав погодитись, оскільки докази того, що сторонами вносились зміни до договору № 276 у встановленому законодавством порядку, в тому числі і щодо розміру пайового внеску, відсутні, також немає доказів визнання недійсними якихось положень договору № 276; відповідачем безпідставно пов'язується застосування індексу інфляції лише із простроченням платежів, оскільки умовами договору № 276 передбачено коригування пайового внеску на індекс інфляції від дати розрахунку, отже, зазначене коригування пайового внеску є умовою формування розміру пайового внеску.
Зазначений висновок відповідає судовій практиці (зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі № 41/93).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 у справі № 31/108 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, код ЄДРПОУ 32853456) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 24262621) 24 008 678,37 грн. заборгованості.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, код ЄДРПОУ 32853456) в дохід Державного бюджету України 25 500,00 грн. державного мита, 203,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техно-Прогрес" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, код ЄДРПОУ 32853456) в дохід Державного бюджету України 7 817,84 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу № 31/108 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Кондес Л.О.
Рябуха В.І.
03.01.12 (відправлено)