ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 листопада 2011 року 13:20 № 2а-13438/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Скочок Т.О.
при секретарі судового засідання Новик В.М.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1;
від відповідача - Нікітіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Київського обласного військового комісаріату
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 з позовом до Київського обласного військового комісаріату про визнання відмови Київського обласного військового комісаріату від 16.03.2011р. №5 у присвоєнні статусу "учасника бойових дій" протиправною; зобов'язання Київського обласного військового комісаріату присвоїти статус "учасника бойових дій" з видачею посвідчення встановленого зразка.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, 26 листопада 1989 році був зарахований рядовим курсантом в/ч 9790 прикордонних військ Закавказького прикордонного округу КДБ СРСР в м. Нахічівань Нахічіванскої АРСР Азербайжанської РСР, за рішенням Уряду СРСР залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану пов'заних з масовими антисуспільними проявами на території Азербайжанської республіки, захисту мирного населення від нацоналістичних угрупувань, охорона державного кордону, відновленню законності та правопорядку на території Республік Азербайджан. У лютому 2011 року позивач звернувся із заявою до Київського обласного військового комісаріату щодо визнання його учасником бойових дій та про видачу відповідного посвідчення встановленого зразка, на що отримав безпідставну, на його думку, відмову. Стверджуючи, що Комісією по визначенню стутусу учасника бойових дій Київського обласного військового комісаріату не прийнято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач просить визнати відмову Київського обласного військового комісараату від 16.03.2011 року №5 у присвоєнні йому статусу "учасника бойових дій" протиправною та зобов'язати відповідача присвоїти йому статус "учасника бойових дій" з видачею посвідчення встановленого зразка.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2011 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 26 жовтня 2011 року.
На підставі ч.1. ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 26.10.2011 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні 08.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2011 року та в письмових запереченнях проти позову заперечив, стверджуючи про безпідставність вимог позивача, у зв'язку з чим просив суд у позові відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача по суті спору, враховуючи наявні в матеріалах справи заяву свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
11.02.2011р. позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з заявою в якій просив визнати його учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
Заява позивача мотивована тим, що під час служби в складі 1-го взводу 4 роти в/ч/9790 він залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану повязанихз масовими антисуспільними проявами на території Азербайжанської республіки, захисту від мирного населення від нацоналістичних угрупувань, охорона державного кордону, відновленню законності та правопорядку на території Республіки Азербайджан.
16.03.2011р. відбулося засідання Комісії по визначенню стутусу учасника бойових дій Київського обласного військового комісаріату, на якому розглянуто заяву позивача щодо визнання його учасником бойових дій.
За наслідками розгляду цього питання, комісією прийнято рішення про відсутність передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постановою Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підстав для визнання позивача учасником бойових дій.
Вказане рішення оформлено витягом, затвердженим протоколом засідання комісії № 5 від 16.03.2011р.
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Київського обласного військового комісаріату № 2/1/-1381 від 06.06.2011р.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Як передбачено п .2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 № 16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Переліки таких держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 та від 5 серпня 1994 р. № 530.
Як передбачено п. 2 вказаної постанови, участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники.
Вказаною постановою затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій.
Згідно з п.1 цього Положення Комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій (далі - Комісія) створюється у міністерстві та відомстві для розгляду заяв громадян, які працювали на підприємствах, в установах та організаціях відповідних міністерств і відомств і були направлені ними на роботу за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР в держави, де в цей період велися бойові дії.
Комісія зобов'язана приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії. Якщо виникає потреба у додаткових документах, що підтверджують статус заявника, Комісія робить запит до відповідних архівних установ, про що повідомляє заявника; розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісії, у тримісячний термін; видавати довідки за зразком згідно з додатком. (п.3 Положення).
Як зазначалось вище, в обґрунтування своїх вимог до комісії, позивач зазначав про те, що у період з 15.01.1990р. по 21.05.1990р. він залучався до виконання спеціальних задач в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, по нормалізації обстановки, відновленню законності та правопорядку на території Азербайджанської Республіки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території (надалі - Перелік).
Між тим, Азербайджанська РСР, а також періоди бойових дій, на які посилається позивач, не віднесені до даного Переліку.
Посилання позивача на те, що згідно з цим Переліком до нього входять інші країни, бойові дії на території яких мали місце після грудня 1979 року, суд визнає юридично необґрунтованими.
Так, зі змісту примітки 6 до Переліку стосовно можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після грудня 1979 року, та не названі у Переліку, вбачається, що її положення поширюються лише на військових фахівців, які направлялися Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР у країни, на території яких велися бойові дії і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Доказів наявності у позивача зазначеної довідки суду не надано.
Надана позивачем архівна довідка від 03.12.2010 року № 21/59/К-11120 з якої вбачається, що позивач,був зарахований рядовим курсантом в/ч 9790 прикордонних військ Закавказького прикордонного округу КДБ СРСР в м. Нахічівань Нахічіванскої АРСР Азербайжанської РСР з 26 листопада 1989 року до 21 травня 1990 року не доводить участь позивача у бойових діях.
Слід також зазначити, що аналогічною викладеній є правова позиція Верховного суду України, яка відображена в постанові суду від 18.05.2010 року у справі № 10/68 та позиція Вищого адміністративного суду України, відображена в ухвалах від 14.06.2011 року у справі К-49256/09 та від 14.07.2011 року у справі К-41711/10.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході розгляду справи відповідачем доведено, що, відмовляючи у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.95 №16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним відповідного рішення відповідача відсутні.
Оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували його участь у бойових діях на територіях і в періоди, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", враховуючи відсутність юридичних фактів, з якими чинним законодавством пов'язується право особи на визнання її учасником бойових дій, та з урахуванням висновків суду щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача, позовна вимога про зобов'язання відповідача визнати позивача учасником бойових дій та видати йому посвідчення установленого зразку задоволенню також не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Т.О. Скочок