ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
17 серпня 2011 року 12:43 № 2а-9525/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про визнання нечинним рішення від 15 червня 2010 року № 0001461730
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідачів: ОСОБА_3
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання нечинним рішення від 15 червня 2010 року № 0001461730.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2011р. призначено судове засідання щодо розгляду клопотання про поновлення строку звернення до суду на 17.08.2011р.
У судовому засіданні 17.07.2011р. представником позивача позовні вимоги підтримано та зазначено, що податковим органом за результатами проведеної перевірки винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 15 червня 2010 року №0001461730, яке є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивовано тим, що позивач «сподівався на те що при вирішенні справи №2а-803/11/2670 за позовом ДПІ у Подільському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості судом буде враховано положення статей 2, 8, 11, 159, 162 КАС України». Отже, як зазначає представник позивача на його думку строк пропущено з поважних причин.
Представником відповідача надано усні заперечення проти позовної заяви, зокрема зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, а тому наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2007р. по 02.06.2010р. За результатами проведеної перевірки складено Акт №46/17-405/2702909784 від 02.06.2010р.
На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних санкцій від 15.06.2010р. №0001461730.
В судовому засіданні представником позивача зазначено, що винесене рішення про застосування штрафних санкцій від 15.06.2010р. є протиправним з огляду на наступне.
Підставою для прийняття зазначеного рішення стало встановлено порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: не оприбуткування в касі готівкових коштів на загальну суму 191250,00грн.
На підставі встановленого порушення податковим органом застосовано положення абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Відповідно до п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 «Про затвердження касових операцій у національній валюті в Україні»уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши думки представників сторін, суд звертає увагу на наступне.
Оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій отримано ОСОБА_1 18.06.2010р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 31), що не заперечується представником позивача.
Представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 стало відомо про оскаржуване рішення 18 червня 2010 року, а позов подано до адміністративного суду у липні 2011 року. Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
У частині 1 статті 71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу положень закону позивач мав право звернутись до суду у встановлений строк, що обчислюється з дня, коли йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення прав, свобод чи законних інтересів.
Позивачем не доведено в суді поважності причин пропуску процесуального строку.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення строку звернення до суду.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук