Рішення від 22.02.2011 по справі 2-48/11

Справа № 2-48/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого -судді Дзюба М.В.

при секретарі - Петрухіной Т.Л.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації та ОСОБА_3 міської Ради про визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання повернути грошову суму,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив суд залишити за ним право власності на гараж літК-1 (сарай літ. Н-1), зобов'язати ОСОБА_3 БТІ скасувати в характеристиці сарай літМ-1 як самочинно зведений об'єкт, зобов'язати БТІ не включати в характеристику сарай літМ-1, визнати за ним право на побудову тамбура загальною площею 15,5 кв.м та зобов'язати БТІ повернути йому 240 гривень.

В суді позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд його позов задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування посилався на те, що він в 1995 році придбав у ОСОБА_4 будинок №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі. в 1996 році він побудував гараж літ.К-1, який було прийнято в експлуатацію рішенням виконкому Приморської районної ради. Однак в подальшому цей гараж прийшов у непридатність та він на його місці побудував інший гараж. Також він побудував тамбур загальною площею 15,5 кв.м. Щодо сараю М-1, то це будівля для голубів та вона є тимчасовою спорудою, а її включили в план БТІ як будівлю. В 2008 році він звернувся до БТІФ за інвентаризацією, сплатив відповідну грошову суму за виданій йому квитанцією, однак інвентаризації проведено не було. В подальшому він нього ще вимагали сплатити 150 гривень за інвентаризацію. Державного акту про право власності на земельну ділянку в нього не має.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської за довіреністю ОСОБА_5 проти позову заперечував, зазначивши, що підстав для задоволення позову не має.

Представник відповідача ОСОБА_3 БТІ за довіреністю ОСОБА_2 також проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час інвентаризації за заявкою ОСОБА_1, на території домоволодіння №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі було встановлено, що гараж літ.К-1 знесений та на його місці велось будівництво -було викладено два рядки шлакоблоку. За цю інвентаризацію ним за квитанціями було сплачено 269 гривень (з яких 240 гривень - це авансовий платіж за вихід техніка) та підготовлений новий технічний паспорт, який ймовірно він не забрав. В березні 2009 року, під час наступної інвентаризації, було встановлено, що на місці гаражу побудована будівля, яка е є гаражем, а є сараєм, якому присвоєно іншу літеру - літ.Н-1, оскільки він не мав воріт та не може розцінюватись як гараж. Підстав для залишення цій новозведеній будівлі літери попередньої будівлі (К-1) не має. Тамбур площею 15,5 кв.м. було зведено самочинно, а не переобладнано, як зазначає позивач, оскільки його розмір збільшився більш ніж на 5% та тамбур був добудований до стіни існуючої будівлі. За даними цієї інвентаризації був підготовлений новий технічний паспорт та виданий позивачеві, за що ОСОБА_1 сплатив за пільговими розцінками як пенсіонер 150 гривень. Таким чином, підстав для повернення йому грошової суми 240 гривень не має, оскільки інвентаризацію було проведено. Щодо інших позовних вимог, то вони є не обґрунтованими та суперечать діючому законодавству, а тому задоволенню не підлягають.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6 до суду не з'явився, в матеріалах справи є заява від нього про відсутність претензій до ОСОБА_1 у зв'язку із його самочинним будівництвом, посвідчена КСН «Селище Слободка-Гавань»в 2010 році. (а.с.25)

Суд, вислухавши сторони та дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 17 листопада 1995 року, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 придбав у власність 3\20 частки жилого домоволодіння по вул..Лінніка, 113 в м.Маріуполі (а.с.5)

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, утворювати закриті водоймища, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

На день ухвалення судом цього рішення позивач не пред'явив суду документів на підтвердження права власності на земельну ділянку за адресою: м.Маріуполь, вул..Лінніка, 113. (Державного акту про право власності чи відповідного договору оренди). При цьому копію рішення ОСОБА_3 міської Ради від 26.05.2010 року №5\43-6613 «Про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою», пунктом 1.104 якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою по складенню документів, які підтверджують право на земельні ділянки, для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських споруд , суд не може визнати відповідним правовстановлюючим документом на підтвердження права власності позивача на земельну ділянку, тим паче, що за даними ОСОБА_3 БТІ (плану земельної ділянки в технічному паспорті на домоволодіння) на земельній ділянці №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі самовільно захоплено 117 кв.м. та надлишки земельної ділянки складають 508 кв.м., тобто фактично використовується земельна ділянки розміром більшим, ніж відводилось.

За ч.1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда чи інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані чи будуються на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, чи без відповідного належного дозволу чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями норм та правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває прав на нього.

Згідно довідки ОСОБА_3 БТІ №74 від 29.03.08 року, ОСОБА_1 за адресою: м.Маріуполь, вул..Лінніка, 113, самочинно побудував: сіни літ.б4-1 площею 15,5 кв.м, сарай літМ-1, вбиральня літ.О-1, сарай літ Н-1. (а.с.26).

Відповідно до ч.3 ст. 375 ЦК України право власника на споруду здійснюється за умови дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил і за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

За висновком будівельно-технічної експертизи від 24.01.2011 року, сарай літ Н-1, сіни літ.б4-1 площею 15,5 кв.м, які розташовані за адресою: м.Маріуполь, вул..Лінніка, 113, не суперечать ДБН В.3.2.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Вбиральня літ.О-1 зруйнована. Металевий сарай літ М-1 не має фундаменту та розглядається експертом як тимчасова споруда, параметри якої не нормуються ДБН. Розгляд питання про відповідність будівель і споруд протипожежним нормам є компетенцією органів пожежного нагляду (а.с.27-28).

Разом з тим, позивач не надав суду висновків відповідних установ що дотримання під час будівництва сараю літ.Н-1 та тамбуру площею 15,5 кв.м санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил.

Таким чином, за умови заперечення відповідача проти визнання права власності за позивачем на самочинно зведені будівлі, а також за умови відсутності у позивача документального підтвердження права власності на земельну ділянку, відсутності в нього дозволів на будівництво та відповідних проектів, а також за відсутності висновків відповідних установ щодо дотримання під час будівництва санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності на гараж літ.К-1 (сарай Н-1) та тамбур площею 15,5 кв.м. у суду не має та в цій частині в задоволенні позову суд відмовляє. До того ж вимоги в частині залишення за ним права власності на гараж літ.К-1 взагалі не ґрунтуються на законі.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання БТІ скасувати в характеристиці сарай літ.М-1 як самочинно зведений об'єкт, то ці вимоги є обґрунтованими, що підтверджується висновком судового експерта ОСОБА_8, який послався на те, що металевий сарай літ.М-1 частково зруйнований, не має фундаменту та відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ від 08.02.2006 року №42 не є об'єктом самочинного будівництва, а тому такий сарай підлягає виключенню з характеристики в технічному паспорті БТІ на це домоволодіння №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі.

У зв'язку із задоволенням цієї частини позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання БТІ не включати в характеристику сарай літ.М-1 є зайвими, не доведеними ним в судовому засіданні та не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині повернення ОСОБА_1 ОСОБА_3 БТІ сплаченої суми 240 гривень, то підстав для задоволення цих позовних вимог також не має, оскільки по-перше, позивачем не наведено жодного обгрунтування таких вимог із посиланням на норми права; по-друге, за всіма замовленнями ОСОБА_1 інвентаризації проводились, про що свідчать відповідні документи в матеріалах інвентарної справи БТІ на це домоволодіння, яка була досліджена в судовому засіданні.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 лише в частині зобов'язання БТІ скасувати в технічному паспорті на домоволодіння №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі сарай літ.М-1 як об'єкт самочинного будівництва, а у задоволенні решти позовних вимог в частині залишення за позивачем права власності на гараж літ.К-1, зобов'язання не включати в характеристику сарай літ.М-1, визнання права власності на тамбур площею 15,5 кв.м у складі домоволодіння №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі та зобов'язання повернути грошову суму 240 гривень -відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 375, 376 ЦК України, ст. ст. 10, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації скасувати в технічному паспорті на домоволодіння №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі сарай літ.М-1 як об'єкт самочинного будівництва.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської Ради та ОСОБА_3 бюро технічної інвентаризації про залишення права власності на гараж літ.К-1, зобов'язання не включати в характеристику сарай літ.М-1, визнання права власності на тамбур площею 15,5 кв.м у складі домоволодіння №113 по вул..Лінніка в м.Маріуполі та зобов'язання повернути грошову суму 240 гривень -відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Дзюба М. В.