Україна
14 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21775/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13.30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.
при секретарі Аврамченко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000161742
від 20.10.2011р.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Молчанової Н.К., Каліна Ю.П.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення №0000161742 від 20.10.2011 року.
Ухвалою від 07.12.2011 року позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій в частині нарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ та штрафних санкцій при документальній перевірці ФОП ОСОБА_1 були залишені без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 08.09.2011 року по 28.09.2011 року Макіївською ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31 грудня 2010 року, про що був складений акт № 5347/14-НОМЕР_1 від 05.10.2011 року. Зокрема відповідачем встановлено порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 9.3 та абз.2 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі цього акту, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000161742 від 20.10.2011 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 304896,25 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 27917,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6979,25 грн.
Позивач не згоден з даним податковим повідомленням-рішенням у повному обсязі.
Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України зазначає, що при визначенні суми виручки за останні 12 календарних місяців, з досягненням якої виникає обов'язок з реєстрації платником ПДВ, відповідачем прийнято за основу довільний, на власний розсуд, період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. На думку висновок про обов'язок з реєстрації платником ПДВ не відповідає дійсності, оскільки на момент перевірки він його доходи за 2008-2009 роки згідно поданих декларацій не перевищували 300 000 грн. Декларування доходів він здійснював щоквартально згідно чинного законодавства.
Крім того зазначає, що за приписами п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону «Про ПДВ» обов'язок з реєстрації платником ПДВ виникає у разі перебільшення виручки від реалізації у загальній сумі 300 000 гривень без урахування податку на додану вартість. Позивач стверджує, що встановлена відповідачем сума виручки 302442,14 грн. підлягає зменшенню на суму ПДВ, сплачену покупцем при придбанні товарів (60048 грн.). Якщо відповідач правильно обрахував би суму доходу (без ПДВ), він склав би 296394 грн., тобто менше розміру, з досягненням якого виникає обов'язок з реєстрації платником ПДВ.
Так само у складі доходу, який одержаний позивачем після нібито виникнення обов'язку з реєстрації платником ПДВ, вже містився ПДВ у сумі 27917 грн., сплачений при придбанні товарів. Тому відповідач на думку позивача нарахував ПДВ на дохід, який вже його містив, що є неправомірним. У зв'язку з цим просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000161742 від 20.10.2011 року.
Позивач, представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.
Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 25.11.2011 року №27674/10/10-0113 (а.с. 48-49). З посиланням на Закон України «Про податок на додану вартість» вважають, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області у якості суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи 25.11.1996р., що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 41), знаходиться на обліку як платник податків у Червоногвардійському відділенні Макіївської ОДПІ.
Відповідачем - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2010р. Результати перевірки відображені у Акті перевірки від 05.10.2011р. №5347/17-НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки). Зокрема відповідачем встановлено порушення абз.1 - 3 ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п. 4.2.8 п. 4.2 п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого позивачем занижений податок з доходів фізичних осіб у сумі 10 041,99грн., а також п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2, п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 9.3 та абз.2 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижений ПДВ на суму 27 917 грн.
На підставі Акту перевірки у зв'язку з викладеним вище порушенням Закону України «Про податок на додану вартість» відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 та п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.10.2011р. №0000161742, яким позивачеві збільшені грошові зобов'язання з ПДВ на суму 34 896,25 грн. у тому числі основний платіж - 27 917грн. та штрафна (фінансова) санкція - 6 979,25 грн. Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Як вбачається з Акту перевірки (а.с. 17) та не заперечується сторонами, позивач у періоді, що перевірявся, не був зареєстрований як платник ПДВ. На підставі даних, які містилися у книгах обліку доходів та витрат (форми 10), книгах обліку розрахункових операцій, звітів РРО та касових стрічок відповідачем було встановлено, що станом на 01.07.2010 року валовий дохід позивача за останні 12 календарних місяців (з 01.07.2009р. по 30.06.2010р.) склав 302 422,14 грн.
Узагальнені відомості щодо валового доходу позивача наведені у додатку №8 до Акту перевірки (а.с. 29). Згідно з ними виручка позивача від продажу товарів склала за липень 2009р. - 21826,49 грн., серпень 2009 року - 22361,02 грн., вересень 2009 року - 24430,73 грн., жовтень 2009 року - 28711,84 грн., листопад 2009 року - 26793,45 грн., грудень 2009 року - 26399,91 грн., січень 2010 року - 24522,37 грн., лютий 2010 року - 23771,2 грн., березень 2010 року - 2631,06 грн., квітень 2010 року - 24564,92 грн., травень 1020 року - 26468,76 грн., червень 2010 року - 26279,39 грн., усього - 302 422,14 грн.
Дані суми підтверджуються наданими на вимогу суду звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (форма №ЗВР-1) за липень 2009р - червень 2010 року, не заперечуються позивачем у судовому засіданні.
Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон «Про ПДВ») особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні пояснень вбачається, що заперечення відповідача проти викладених у Акті перевірки висновків ґрунтується саме на тлумаченні вказаної норми, внаслідок якого позивач вважає відсутнім обов'язок з реєстрації його як платника ПДВ.
А саме, відповідач вважає, що вказівка у Законі на визначення обсягу операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців вимагає встановлення такого обсягу за 12 календарних місяців, що передують закінченню періоду, який перевірявся. Якщо такий період закінчується 31.12.2010р., то останніми дванадцятьма календарними місяцями є період з січня по грудень 2010р. За цей період обсяг оподатковуваних операцій позивача не складав суму, що перевищує 300 000 грн., а тому останній не повинний був реєструватися як платник ПДВ.
Суд не погоджується з таким тлумаченням позивача та вважає, що наведені у п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про ПДВ» 12 місяців мають обліковуватися від дати виникнення обов'язку з реєстрації платником ПДВ.
Тобто якщо безперервно протягом 12 календарних місяців особа має сукупний обсяг від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), який перевищує 300 000 грн., у неї виникає зазначений обов'язок, і такі 12 місяців є останніми до місяця, у якому він виникає.
На користь такого висновку свідчить те, що за приписами п. 9.6. ст. 9 Закону «Про ПДВ» заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом. Отже, законодавство пов'язує виникнення обов'язку з подачі заяви про реєстрацію платником ПДВ з періодом, у якому досягнута сума, яка обліковується за останні 12 календарних місяців сукупно, а не з періодом перевірки.
Твердження позивача щодо зв'язку прикметника «останній» з закінченням періоду, що перевірявся, не ґрунтуються на нормах Закону «Про ПДВ».
Крім наведеного, позивач вказує на те, що за приписами п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону «Про ПДВ» для обрахування суми, з досягненням якої у особи виникає обов'язок з реєстрації платником ПДВ мають визначатися оподатковувані операції без урахування податку на додану вартість.
Позивач зазначає, що виручка від реалізації за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010 року у розмірі 302 442,14 грн. містить у собі ПДВ. Після віднімання податку від неї ця сума не перевищує 300 000 грн., а тому у позивача не виникає обов'язок з реєстрації платником ПДВ.
На підтвердження того, що обсяг виручки позивача через РРО містить ПДВ позивач пояснив, що він придбаває товар у осіб, які зареєстровані як платники ПДВ, тобто оплачує його з ПДВ. Здійснюючи його продаж, він до ціни постачальників (з ПДВ) додає торговельну націнку, а отже вартість, за якою товар придбаний кінцевими споживачами, містить ПДВ.
Суд вважає такі доводи позивача безпідставними. Так, відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Згідно з п. 1.3. ст. 1 того самого Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
З наведених норм слідує, що тільки платник податків може нараховувати податок, утримувати його та перераховувати до бюджету.
Як вже зазначалося, п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону «Про ПДВ» пов'язує виникнення обов'язку з реєстрації як платника податку з перевищенням загальною сумою від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Для застосування вказаної норми у цій справі встановленню підлягає загальна сума, одержана позивачем від здійснення оподатковуваних операцій та з'ясування, чи включена (нарахована) до неї сума ПДВ.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (форма №ЗВР-1) за липень 2009р - червень 2010 року, загальна сума розрахунків за ними становить 302 422,14 грн. без ПДВ.
Таким чином позивач на дану суму не нараховував ПДВ, а тому вона є сумою без ПДВ. Це спростовує доводи позивача про те, що 20 % ПДВ було закладено ним до ціни проданого товару.
Крім того, позивач у наведеному періоді не був платником ПДВ, а отже не був уповноважений на нарахування, утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Відтак його твердження про наявність податку у складі ціни, за якою він здійснював продаж товарів, є безпідставним.
Суд вважає за необхідне зауважити, що сплата ПДВ у складі ціни товару, який придбавався позивачем, не впливає на його обов'язок з реєстрації платником ПДВ, оскільки для цього встановленню підлягає наявність податку у складі ціни товару, що ним реалізовувався, а не придбавався.
Законодавством не передбачене врахування сплаченого особою при придбані товарів податку при визначенні суми операцій з продажу товарів такою особою.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків відповідача про виникнення у позивача обов'язку з реєстрації як платника ПДВ.
Відповідно до п. 9.3. ст. 9 Закону «Про ПДВ» особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Згідно з ч. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону «Про ПДВ» якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Зважаючи на це, позивач був зобов'язаний надати заяву про реєстрацію не пізніш 20.07.2010 року. Цього ним зроблено не було.
Частиною 4 п. 9.4 ст. 9 Закону «Про ПДВ» встановлено, що особа, яка не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Тому з наступного податкового періоду (серпень 2010 року) на операції з реалізації товарів позивачем нараховується ПДВ, який за умови його несплати позивачем підлягає донарахуванню контролюючим органом.
Загальна сума від здійснення операцій з реалізації товарів позивачем за період серпень 2010 р. - грудень 2010 року склала 139 588,26 грн., що не заперечується сторонами. Нарахований на цю суму податок (20%) складає 27917,65 грн., що відповідає наведеним у Акті перевірки висновкам відповідача.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідач був зобов'язаний повідомити його про обов'язок з реєстрації платником ПДВ, оскільки таке твердження не ґрунтується на нормах законодавства.
Зважаючи на наведене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню на користь позивача не підлягають.
Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000161742 від 20.10.2011р. відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 14 грудня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 19 грудня 2011р.
Суддя Бєломєстнов О. Ю.