21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком» в особі Красноградського центру електричного зв»язку № 5 про спонукання до вчинення певних дій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 03 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2004 року,
У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ВАТ “Укртелеком» в особі Красноградського центру електричного зв»язку № 5 про спонукання до вчинення певних дій.
У позовній заяві вказувала, що відповідно до договору НОМЕР_1, який був укладений 21 червня 1996 року між нею та Харківським обласним підприємством електрозв»язку, правонаступником якого є ВАТ “Укртелеком», вона користувалася послугами місцевого телефонного зв»язку за своїм попереднім місцем проживання у АДРЕСА_1.
Придбавши телефонізований будинок АДРЕСА_2, вона не переоформила телефон за новою адресою. Про те, що попередній власник будинку ОСОБА_2 відмовився від надання йому послуг електрозв»язку вона не знала.
За сплином строку дії договору, придбаний нею будинок був відключений від телефонної мережі.
Вважаючи, що відповідач неправомірно переключив її телефон за попередньою адресою по АДРЕСА_1 на з основної на спарену схему, просила суд визнати його дії в цій частині непраомірними та зобов»язати його підключити будинок АДРЕСА_2 до телефонної мережі, переоформити договір на користування телефонним зв»язком з встановленням основного телефонного номера, підключеного до окремої лінії, зобов»язати відповідача встановити розмір оплати за переоформлення договору на користування телефонним зв»язком як для абонента телефонної мережі.
Рішенням Красноградського районного суду м. Харкова від 03 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2004 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноградського районного суду від 03 березня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 травня 2004 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Л.І. Охрімчук
Л.М. Лихута Ю.Л. Сенін