Головуючий 1-ї інст. Грица Ю.І. Рядок статзвіту № 22
Господарський суд Івано-Франківської області, № А-6/375 Справа № 22-а-7122/08 Доповідач: Заверуха О.Б.
15 липня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Заверухи О.Б.,
суддів: Пліш М.А., Шавеля Р.М.,
при секретарі Ступницькій Г.Я.
з участю осіб, які беруть участь у справі:
представників відповідача - Гелемей Н.М., довіреність № 430/0/2-08/01-077 від 21.04.2008 р., Подюка М.Є., довіреність № 274/0/6-07/01-075 від 23.11.2007 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2008 року в справі за адміністративним позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви «Святого Миколая» с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 287 від 17.05.2007 року «Про зміну до рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.1991 року № 186 «Про повернення у власність та передачу у користування культових споруд», -
Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви «Святого Миколая» с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження № 287 від 17.05.2007 року «Про зміну до рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.1991 року № 186 «Про повернення у власність та передачу у користування культових споруд». В обгрунтування позовних вимог зазначала про те, що вказаним розпорядженням визнано таким, що втратив чинність пункт 7 рішення облвиконкому від 15.10.1991 року № 186, оскільки він не виконувався. На підставі цього розпорядження укладений Договір № 18 між Галицькою районною державною адміністрацією та релігійною громадою УГКЦ села Вікторів (Долішній) «Про користування Церквою «Святого Миколая» в селі Вікторів Галицького району». Однак, зазначає, що рішення Івано-Франківського облвиконкому № 186 від 15 жовтня 1991 року припинено до виконання у відповідності з рішенням цього ж виконавчого органу за № 49 від 04 березня 1992 року «Про релігійну ситуацію в області». Зазначене рішення не скасовувалось, не відмінялось, має юридичну силу та носить нормативний характер. Крім цього, вважає, відповідач грубо порушив чинне законодавство Указ Президента України від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів».Також вказує на те, що використовує церкву і культове майно на умовах безстрокової Типової умови, яка була укладена з ним на початку 1950-х років та викрадена з установчими документами,має право одноособово використовувати культове майно перед державою і жодних зобов'язань перед релігійною громадою УГКЦ села Вікторів (Долішній), оскільки у відповідних договірних відносинах з нею не перебував і не перебуває.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2008 року позов Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви «Святого Миколая» с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 287 від 17.05.2007 року «Про зміну до рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.1991 року № 186 «Про повернення у власність та передачу у користування культових споруд» задоволено.
Зазначена постанова мотивована тим, що в даному випадку у обласної державної адміністрації не виникало потреби передачі у почергове користування спірною культовою спорудою, а тому оскаржуване розпорядження прийняте всупереч вимог ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Суд встановив, що в селі Вікторів існує дві церкви - Святої Покрови (УГКЦ та церкви Святого Миколая (УАПЦ), а тому обидві громади забезпечені правом та можливістю проводити богослужіння у відповідності та в межах, встановлених чинним законодавством.
Не погоджуючись з цією постановою, Івано-Франківська обласна державна адміністрація подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 08.05.2007 року релігійна громада Української Греко-Католицької Церкви с. Вікторів (Долішній) Галицького району звернулась до обласної державної адміністрації з заявою про невиконання рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.91р. № 186 «Про повернення у власність та передачу в користування культових споруд», яким передбачалось надати культову споруду Св. Миколая с. Вікторів (Долішній) Галицького району релігійним громадам УГКЦ та УАПЦ у спільне (почергове) користування. Стаття 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що при відсутності згоди релігійних громад на почергове користування, державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном, що є державною власністю, шляхом укладення з кожною релігійною громадою окремого договору. Розпорядження голови облдержадміністрації від 17.05.2007 року №287, в зв'язку з відсутністю згоди між релігійними громадами, змінює спосіб використання церкви Святого Миколая с. Вікторів (Долішній) Галицького району із спільного (почергового) користування на користування відповідно до окремо укладених з кожною релігійною громадою договорів. Таким чином, розпорядження голови облдержадміністрації від 17.05.2007 року передбачає користування церквою «Св. Миколая» обома релігійними громадами відповідно до графіку, що має розроблятись райдержадміністрацією, а отже це розпорядження не позбавляє прав на користування вказаною культовою будівлею жодну з релігійних громад, а враховує інтереси як релігійної громади УГКЦ так і УАПЦ.
Представники відповідача Гелемей Н.М., Подюк М.Є. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з мотивів викладених в апеляційній скарзі, уточнили, що просять постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку у відповідача були відсутні підстави передавати у почергове користування спірну культову споруду, оскільки в селі Вікторів існує дві церкви, обидві громади забезпечені правом та можливістю проводити богослужіння у відповідності та в межах, встановлених чинним законодавством, а відтак, оскаржуване розпорядження прийняте всупереч вимог ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 287 від 17.05.07 "Про зміну до рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.91 №186 "Про повернення у власність та передачу у користування культових споруд", відповідно до якого визнано таким, що втратив чинність, пункт 7 рішення Івано-Франківського облвиконкому №186 від 15.10.91 року "Про повернення у власність і передачу в користування культових споруд" в частині спільного (почергового) користування культовою спорудою релігійним громадам УГКЦ та УАПЦ с.Вікторіи (Долішній) Галицького району, оскільки він не виконується. Згідно пункту 2 передано культову споруду Св. Миколая в с. Вікторів (Долішній) Галицького району релігійним громадам УАПЦ та УГКЦ у користування відповідно до окремо укладених договорів. Відповідно до пункту 3 цього розпорядження, Галицьку райдержадміністрацію зобов'язано розробити та довести до відома релігійних громад УАПЦ та УГКЦ графік користування ними культовою спорудою в с. Вікторів (Долішній) Галицького району та укласти відповідні договори.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на ту обставину, що в селі Вікторів обидві громади є забезпечені церквами і мають можливість проводити богослужіння, а відтак, розпорядження було прийняте в порушення ст. 17 вказаного Закону, є необґрунтованими, оскільки вказаним Законом право державного органу визначати порядок користування культовою спорудою і майном шляхом укладення окремих договорів, за умови відсутності взаємної згоди між релігійними громадами стосовно цього питання, не ставиться у залежність від наявності чи кількості культових будівель у розпорядженні відповідної релігійної громади.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване розпорядження було прийняте з дотриманням вказаних у ч. 3 ст. 2 КАС України критеріїв, вважає таке розпорядження обгрунтованим, розсудливим та неупередженим, таким, що забезпечує можливість реалізувати право на свободу совісті членам обидвох релігійних громад.
Посилання на те, що з прийняттям рішення облвиконкому № 49 від 04.03.1992 року було припинено рішення № 186 від 15.10.1991 року, колегія суддів до уваги не бере, оскільки із його змісту не вбачається, що ним було припинено дію саме рішення № 186 до якого було внесено зміни оскаржуваним розпорядженням. Стосовно доводів позивача про те, що оскаржуване рішення було прийняте з грубим порушенням Указу Президента від 03.10.1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів», колегія суддів ввжає такі необгрунтованими. Як вбачається з листа начальника головного управління юстиції в Івано-Фракнівській області № 07/03 від 02.11.2007 року, за результатами проведеної правової експертизи оскаржуваного розпорядження встановлено, що цей акт не підлягає державній реєстрації в органах юстиції, оскільки має оперативно-розпорядчий характер та його дія вичерпується одноразовим застосуванням (а.с. 83).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Івано-Франківської обласної державної адміністрації на постанову господарського суду Хмельницької області від 25 лютого 2008 року підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2008 року в справі за адміністративним позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви «Святого Миколая» с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 287 від 17.05.2007 року «Про зміну до рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.1991 року № 186 «Про повернення у власність та передачу у користування культових споруд» скасувати та прийняти нову якою в задоволенні адміністративного позову Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви «Святого Миколая» с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 287 від 17.05.2007 року «Про зміну до рішення Івано-Франківського облвиконкому від 15.10.1991 року № 186 «Про повернення у власність та передачу у користування культових споруд» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: О.Б. Заверуха
Судді: М.А. Пліш
Р.М. Шавель