14 липня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,
при секретарі - Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка позивача - Кузана Р.І., довіреність № 34/13-12 від 06.03.2008р.р.,
пред-ка відповідача - Мазана О.І., довіреність № 9176/10-046 від 17.05.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівські авіалінії» на постанову господарського суду Львівської області від 02.10.2007р. у справі за позовом Державного авіапідприємства /ДАП/ «Львівські авіалінії» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Львові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
08.08.2007р. позивач ДАП «Львівські авіалінії» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними винесені ДПІ у м.Львові податкові повідомлення-рішення № 1012320/0/17275 від 20.10.2005р., № 1012320/1/373 від 10.01.2006р., № 1012320/2/5424 від 24.03.2006р., № 1012320/3/9675 від 08.06.2006р., згідно яких позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем 21010100 - відрахування частини прибутку в розмірі 527550 грн., з яких 351700 грн. - основний платіж та 175850 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.4-6).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 02.10.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.20-25).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДАП «Львівські авіалінії», який покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Апелянт вказує на те, що оскільки дивіденди (відрахування частини прибутку) є різновидом податку на прибуток і є обов'язковими платежами, передбаченими законом України «Про систему оподаткування», то на них розповсюджується встановлений Конституцією України та вищевказаним Законом порядок їх запровадження. Законами про оподаткування на момент перевірки не було встановлено інших ставок та порядку справляння податку на прибуток та його різновиду - відрахування частини прибутку, ніж ті, що визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (а.с.29-31).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, Актом перевірки № 98/23-2/01130644 від 07.10.2005р. (а.с.64-101) відповідач встановив порушення позивачем вимог ст.72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та постанов КМ України № 405 від 30.03.2004р. та № 50 від 15.01.2005р. щодо правильності нарахування та сплати до загального фонду Державного бюджету України відрахувань в розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по відрахуванню частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України за 2004 рік на суму 351710 грн. 40 коп.
На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 1012320/0/17275 від 20.10.2005р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем 21010100- відрахування частини прибуткув розмірі 527550 грн., з яких 351700 грн. - основний платіж та 175850 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.7).
По результатам апеляційного узгодження наведених податкових зобов'язань скарги позивача були залишені без задоволення, а податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 1012320/1/373 від 10.01.2006р., № 1012320/2/5424 від 24.03.2006р., № 1012320/3/9675 від 08.06.2006р. (а.с.8-10).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до звітів про фінансові результати (форма №2) у 2004 році поквартально підприємство отримало наступні результати діяльності: I квартал 2004 року - чистий прибуток 5,7 тис. грн., II квартал 2004 року - чистий прибуток 180,2 тис. грн., ІІІ квартал 2004 року - чистий прибуток 111,3 тис. грн., ІV квартал - збиток 252,5 тис. грн.
Проте, між ДАП «Львівські авіалінії» (замовник) та ДП «Завод № 410 цивільної авіації» (виконавець) укладено договір № 55/2000-36/506 від 16.11.2000р. на проведення капітальних ремонтів авіадвигунів.
В грудні 2004 року головним бухгалтером підприємства самостійно проведено виправлення; вартість ремонтів знято з витрат виробництва і у І кварталі 2004 року витрати зменшено на 964065 грн. 25 коп., у III кварталі 2004 року витрати зменшено на 1380670 грн. 83 коп.
Дані виправлення підприємством здійснено з тих причин, що виконані роботи по капітальних ремонтах авіадвигунів вважаються модернізацією двигунів, що змінює характеристики об'єктів та дозволяє продовжити термін корисного використання об'єкту.
Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000р., витрати, що дозволяють збільшити термін корисного використання об'єкта, включаються до первісної вартості об'єкта та не відносяться до складу витрат. Таким чином, збільшується вартість основного засобу, яка підлягає амортизації.
Таким чином, у І кварталі 2004 року підприємством завищено витрати на суму 964065 грн. 25 коп., та у ІІІ кварталі 2004 року на суму 1380670 грн. 83 коп., що призвело до заниження суми чистого прибутку в розмірі 2344736 грн. 08 коп.
Внаслідок зменшення витрат, чистий прибуток підприємства поквартально збільшився: І квартал 2004 року - чистий прибуток 5,7 тис.грн. + 964,065 тис. грн. = 969,765 тис. грн., III квартал 2004 року чистий прибуток 111,3 тис. грн. + 1380,671 тис. грн. = 1491,971 тис. грн.
Таким чином, на суму збільшення чистого прибутку підприємства відповідачем правомірно нараховано відрахування частини прибутку у розмірі 15 відсотків, а саме: І квартал 2004 року - 964,065 тис. грн. х 15% = 144,609 тис. грн., III квартал 2004 року - 1380,671 тис. грн. х 15% = 207,100 тис. грн.; разом 351,710 тис. грн. Вказана сума відображена у податковому повідомленні-рішенні №1012320/0/17275 від 20.10.2005р.
Між тим, аналіз Акта перевірки № 98/23-2/01130644 від 07.10.2005р. (розділи 2.2. «Валові витрати» і 2.4 «Податок на прибуток») вказує на те, що перевіркою правильності визначення валових витрат і податку на прибуток за період з 01.10.2003р. по 31.03.2005р. не встановлено заниження (завищення) скоригованих валових витрат і податку на прибуток (а.с.78, 79).
Відповідно до вимог п.3.1.3. Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України від 27.04.2006р. № 225, при встановленні порушень в обчисленні оподатковуваного прибутку (від'ємного значення об'єкта оподаткування), які не пов'язані з визначенням валового доходу (валових витрат, амортизаційних відрахувань) та які не знайшли свого відображення у відповідних розділах акта перевірки, у пп.3.1.4 акта перевірки наводиться зміст порушення, звітний період фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, в якому дане порушення здійснено, первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність зазначених фактів, кореспонденція рахунків.
У разі коли перевіркою не встановлено порушень, в акті перевірки зазначаються посилання на нормативно-правові акти, норми яких регламентують питання повноти нарахування та своєчасності сплати перевірених податків, та відображаються задекларовані показники і вчиняється відповідний запис: “Перевіркою порушень вимог (посилання на нормативно-правові акти, які регламентують питання повноти нарахування та своєчасності сплати відповідного податку) не встановлено”.
Оскільки Акт перевірки податкового органу оформлено з порушенням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДПА України № 225 від 27.04.2006р., в ньому суперечливо висвітлена суть виявленого порушення, то колегія суддів приходить до висновку, що такий Акт не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання позивача.
За таких обставин наявна невідповідність оспорюваного податкового повідомлення-рішення вимогам ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Також наведені недоліки щодо оформлення акта перевірки унеможливлюють для платника податків спростування чи доведення помилковості такого донарахування, як цього вимагають приписи пп.4.2.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Окрім цього, ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що господарські організації:
- державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу);
- акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.
Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затв. постановою КМ України № 405 від 30.03.2004р., в редакції діючій на момент винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відрахування частини прибутку (доходу) провадяться державними, в тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, а також господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) - в розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).
На підставі наведеного відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначені податкове зобов'язання та застосовані до нього штрафні (фінансові) санкції.
Встановивши для суб'єктів, визначених у ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, цей Закон разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», уповноваживши КМ України встановити лише норматив і порядок відрахування частини прибутку відповідними суб'єктами господарювання.
Згідно преамбули до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
За визначенням п.1.2. ст.1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами України.
Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.
Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що податкове зобов'язання стосується платежу з податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених ст.ст.14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування», перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що встановлений ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов'язанням, а відтак встановлена пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідальність платників податків, зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов'язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.
Наявність в органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до ст.72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю встановлює підстави для визнання податкового повідомлення-рішення, направленого державною податковою інспекцією суб'єкту господарювання щодо сплати зазначеного платежу, в повному обсязі, а не в частині визначення суми такого платежу сумою податкового зобов'язання суб'єкта господарювання.
Таким чином, винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення в порядку та згідно процедури, визначеної Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо платежу “відрахування частини прибутку”, є безпідставним.
Наведені доводи відповідач, на якому згідно ч.2 ст.71 КАС України лежить обов'язок доказування правомірності винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не спростував.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.
Таким чином, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівські авіалінії» задоволити.
Постанову господарського суду Львівської обл. від 02.10.2007р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Львівські авіалінії» задоволити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові № 1012320/0/17275 від 20.10.2005р., № 1012320/1/373 від 10.01.2006р., № 1012320/2/5424 від 24.03.2006р., № 1012320/3/9675 від 08.06.2006р., яким ДПІ у м.Львові визначено Державному підприємству «Львівські авіалінії» податкове зобов'язання за платежем «відрахування частини прибутку» в розмірі 527550 грн., з яких 351700 грн. - основний платіж, та 175850 грн. - застосовані штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівські авіалінії» понесені судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Пліш М.А.
Заверуха О.Б.