Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Макаренка М.М.
суддів
Дороніної В.П., Шевченко Т.В.
за участю прокурора
Кривов»яза Я.І.
та засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 22 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії судів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2006 року
Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2004 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого: 1) 26.10.1999 року
за ч. 2 ст. 141 КК України на 2 роки
позбавлення волі з відстрочкою виконання
вироку на 1 рік на підставі ст. 461 КК України;
2) 30.03.2000 року за ч. 2 ст. 141 КК України
та за сукупністю вироків на 3 роки позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, звільненого
23 серпня 2001 року умовно-достроково на
1 рік 3 місяці і 27 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Як визнав встановленим суд, наприкінці жовтня 2002 року близько 21 години 30 хвилин біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, відкрито заволодів майном ОСОБА_2 на суму 435 грн.
В кінці січня 2003 року о 21 годині 30 хвилин у другому під'їзді будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, відкрито заволодів майном ОСОБА_3 на суму 120 грн.
1 жовтня 2003 року близько 23 години у п'ятому під'їзді будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої заволодів майном ОСОБА_4 на суму 601 грн.
3 жовтня 2003 року близько 20 години біля будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_1 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, відкрито заволодів майном ОСОБА_5 на суму 1694 грн. 95 коп.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2006 року скасовано вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2004 року у зв'язку з не призначенням ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків і постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 5 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що під час досудового слідства обмовив себе у вчиненні інкримінованих йому грабежів в результаті застосування відносно нього фізичного та психічного насильства працівниками міліції. Як вбачається зі змісту скарги, засуджений порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і закриття справи.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а вироку - без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені грабежів за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на сукупності доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, в заявах про явки з повинною послідуючих показаннях під час допитів як підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_1 визнав себе винуватим у пограбуванні раніше незнайомих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дав детальні пояснення відносно пограбування кожної з потерпілих. При відтворенні обстановки і обставин події злочинів ОСОБА_1 в присутності понятих в умовах, які виключали вплив на нього сторонніх, спочатку детально пояснив, а потім показав на місці про обставини пограбування всіх чотирьох потерпілих.
Показання ОСОБА_1 про місце, час, обставини пограбування, характер застосованого насильства щодо потерпілих, асортимент та розмір викраденого співпадають в деталях з показаннями потерпілих.
Посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що під час досудового слідства він обмовив себе у вчиненні грабежів внаслідок застосування до нього недозволених методів слідства колегія суддів визнає безпідставними.
Із змісту показань ОСОБА_1 видно, що він послідовно детально викладав обставини вчинених грабежів щодо кожної із чотирьох потерпілих, які не могли бути відомі як працівникам міліції, так і слідчому, оскільки потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не звертались в правоохоронні органи із заявами про вчинені щодо них злочини. Як вбачається з матеріалів справи, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4. під час досудового слідства і в суді першої інстанції давали послідовні показання щодо обставин їх пограбування, які повністю узгоджуються в деталях з показаннями ОСОБА_1 на досудовому слідстві. Із аналізу показань ОСОБА_1 слідує, що він називав такі деталі скоєного щодо потерпілих, які не могли бути відомі особі, яка не була причетна до вчинення злочинів, і свідчать про те, що саме він вчинив інкриміновані йому злочини.
За дорученням суду апеляційної інстанції була проведена перевірка заяви ОСОБА_1 про застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства. В процесі перевірки ця заява ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, у зв'язку з чим було відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Із матеріалів справи видно, що суди першої та апеляційної інстанцій ретельно, всебічно і повно дослідили зібрані по справі докази, дали їм об'єктивну оцінку у вироку. У зв'язку з цим у колегії суддів не виникає сумніву у правильності висновків зазначених судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України.
Засудженому призначено за скоєне мінімальне покарання, передбачене санкцією закону, за яким його засуджено. Це покарання, на думку судової колегії, є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Оскільки ОСОБА_1 вчинив грабежі у період, коли він не відбув повністю покарання за попереднім вироком після умовно-дострокового звільнення від його відбування, апеляційний суд у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Колегія судів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного засудженому покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2006 року щодо нього - без зміни.
Судді :
Макаренко М.М. Дороніна В.П. Шевченко Т.В.