Справа № 2-273/11
30 листопада 2011 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого - судді Деметрадзе Т.Р.,
при секретарі Секереш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат. У позовній заяві зазначив, що 02.03.2010 року його приятель - громадянин ОСОБА_3 Республіки ОСОБА_4 вчинив ДТП, внаслідок чого було заподіяно шкоду кафе-бару «Маямі», власником якого являється відповідач по справі і 13.04.2010 року постановою Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до адмінвідповідальності за ст. 124 ОСОБА_4. Оскільки, той являвся його приятелем та відповідач наполягала терміново розрахуватись за шкоду, вони за попередньою усною домовленістю, 07.04.2010 року уклали договір про відшкодування шкоди, згідно умов якого, під впливом обману відповідача, він визнав неіснуючий факт заподіяння ним останній шкоди та сплатив їй п'ять тисяч доларів США.
Окрім цього, за домовленістю з відповідачем, ним було повністю проведено ремонтні роботи пошкоджень кафе-бару на суму 18 709,40 грн.
Вказує, що перед підписанням даної угоди, відповідач пообіцяла повернути отримані від нього кошти та відшкодувати вартість ремонтних робіт в день отримання нею страхової суми і вони мали в добровільному порядку припинити вказаний договір. Однак на даний час, ОСОБА_2, отримавши від страхової компанії страхову суму в розмірі 115 000 гривень, відмовляється повернути йому надані їй кошти та понесені ним витрати. Так як, він відповідачу жодної шкоди не заподіював, понесені ним витрати згідно двох правочинів, в інтересах відповідача зроблені внаслідок обману останньої, просив суд визнати договір про відшкодування шкоди недійсним, стягнути з відповідача на його користь суму наданих ним коштів та понесених витрат в розмірі 58 334,40 грн., а також судові витрати по справі.
Під час розгляду справи, ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та посилаючись на те, що протиправними діями ОСОБА_2 йому заподіяно моральну шкоду, просив стягнути з останньої таку в розмірі 5 000 грн. та 2 500 гривень витрат на правову допомогу.
В свою чергу, представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_5 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про відшкодування шкоди, в якому вказав, що даний договір сторони складали розуміючи значення своїх дій, діючи без будь-якого примусу, насильства чи погроз, а також виходячи зі свого волевиявлення. При цьому, в договорі сторони визнали, що з вини ОСОБА_1 майну ОСОБА_2 нанесено матеріальну шкоду в розмірі 158 500 грн., і на день укладення цієї угоди той частково виконав свої зобов'язання, відшкодувавши їй 39 625 грн.
Крім цього, згідно заяви ОСОБА_1 його відповідальність була застрахована в ОСОБА_3 страховому акціонерному товаристві «Кооператіва»та завдана шкода повинна була бути відшкодована страховим товариством у строк не пізніше 07.06.2010 року, а в разі не відшкодування в даний строк ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати її у строк не пізніше 07.07.2010 року. При цьому, тільки 22.11.2010 року кошти в сумі 113 528 грн. були перераховані ОСОБА_2 Вказує, що станом на 03.03.2011 року сума основного боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 складає 5 347 грн., та відповідно пені за 238 днів 23 800 грн.
Тому, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 29 147 грн., а також судові витрати.
Стосовно вимог первісного позову зазначив, що ОСОБА_1 не наведено жодного вагомого аргументу та не надано жодних доказів на підтвердження укладення договору під впливом обману. Натомість звернення з позовом за надуманими мотивами є бажанням уникнути відповідальності за завдану шкоду.
У судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_6 позовні вимоги за первісним позовом підтримав, в обгрунтування навів обставини, викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Одночасно, проти задоволення зустрічного позову заперечив, посилаючись на письмове заперечення проти зустрічного позову, в якому ОСОБА_1 вказує, що шкоду він не заподіював і за юридичною природою між ним та відповідачкою було укладено договір позики та договір підряду. Вважає, що даний договір був укладений не тільки під впливом обману, а є ще й удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого, який вони насправді уклали.
Представник ОСОБА_2 -ОСОБА_5, в судовому засіданні, проти первісного позову заперечив, з мотивів його безпідставності, просив у його задоволенні відмовити. Водночас, зустрічний позов підтримав та просить його задовольнити. В обґрунтування навів обставини викладені у зустрічній позовній заяві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду встановлено що 07.04.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування шкоди, посвідчений нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно умов якого сторони визнають, що з вини ОСОБА_1 майну ОСОБА_2, а саме приміщенню кафе-бару, що знаходиться в місті Ужгороді, вул. Собранецька, 72, внаслідок ДТП 05.04.2010 року було нанесено матеріальну шкоду в розмірі 158 500 грн. При цьому, ОСОБА_1 на день укладення договору частково виконав своє зобов'язання, відшкодувавши ОСОБА_2 39 625 грн.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача даними ним в суді, позивач ставить питання про визнання недійсним вказаного договору, з мотивів укладення його під впливом обману, а також посилаючись на те, що такий є удаваним, оскільки особисто він не завдавав шкоди, а тільки поручився за приятеля і таким чином визнав не існуючий факт заподіяння ним шкоди майну ОСОБА_2
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Ч.1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування, а згідно ч.1 ст. 235 цього ж Кодексу, - удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Натомість, позивачем за первісним позовом, в судовому засіданні, не доведено наявність умислу в діях відповідача та сам факт обману, а також встановлення між сторонами інших правовідносини, ніж ті, що передбачені договором про відшкодування шкоди.
Водночас зі змісту вищевказаного договору вбачається, що сторони укладали його розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз, виходячи із свого волевиявлення.
За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він був введений в оману та про укладення ним іншого правочину, оскільки він мав можливість ознайомитись зі змістом договору, який підписував у присутності нотаріуса. Разом з цим, ним та його представником не додано доказів, на ствердження наявності перешкод, у момент вчинення правочину, які б унеможливлювали ознайомлення позивача з його змістом.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 18 709,40 грн. витрат понесених ним на ремонт кафе-бару, суд констатує наступне.
В судовому засіданні, не встановлено наявності будь-яких домовленостей між сторонами по справі з приводу здійснення ремонту кафе-бару, який належить на праві приватної власності відповідачу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1158 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.
Згідно ч.1 ст. 1160 ЦК України, - особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
З договору на виконання підрядних робіт № 7/04-10 від 7 квітня 2010 року, акту приймання виконаних будівельних робіт та пояснень представника позивача вбачається, що між позивачем та іншою особою -підрядником було фактично укладено договір будівельного підряду до якого застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.
Разом з цим, позивачем, в судовому засіданні не доведено, що такі його дії вчинялись у зв'язку з загрозою небезпеки настання невигідних для ОСОБА_2 майнових наслідків та були виправдані обставинами, за яких вчинялись.
Окрім цього, у відповідності до ст. 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Водночас, матеріалами справи не стверджено, факт виконання ОСОБА_1 передбачених зазначеними нормами вимог.
У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності сторін передбачених нормами цивільного судочинства, щодо обов'язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що достатніх підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину та стягнення наданих відповідачу за первісним позовом коштів, понесених витрат та відповідно моральної шкоди, витрат на правову допомогу немає, а тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги зустрічного позову, судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору про відшкодування шкоди від 07.04.2010 року, розмір нанесеної матеріальної шкоди становить 158 500, грн., при цьому шкода в розмірі 39 625 грн. була відшкодована на день укладення договору. Умовами договору також визначено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 його відповідальність за нанесену шкоду застраховано в ОСОБА_3 страховому акціонерному товаристві «КООПЕРАТІВА», яке повинно відшкодувати її в строк не пізніше 07.06.2010 року. Разом з тим, у разі її невідшкодування товариством, ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати її у строк до 07.07.2010 року.
Платіжним дорученням № 5309, стверджується, що ОСОБА_2 отримала страхове відшкодування від страховика в сумі 113 528 грн. 22 листопада 2011 року.
Однак, різниця між виплаченими сумами та розміром нанесеної матеріальної шкоди в сумі 5 347 грн. ОСОБА_1, на момент звернення до суду, з зустрічним позовом не сплачена.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язань передбачених договором, зокрема є сплата неустойки.
З цього приводу, суд констатує, що позивачем за первісним позовом, згідно пункту 6 вищевказаного договору, який передбачає, у разі невиконання ОСОБА_1 зобов'язань за цим договором сплату пені у розмірі 100 гривень за кожен день прострочення платежу починаючи з 08.07.2010 року, нараховано станом на 03.03.2011 року -23 800 гривень пені, яка підлягає стягненню на його користь.
Таким чином, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1, внаслідок невиконання зобов'язань по умовах договору про відшкодування шкоди, станом на 03.03.2011 р. має заборгованість перед ОСОБА_2 в сумі 29 147,00 грн.
Матеріалами справи також стверджується, що позивач сплатив 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 291 гривню 47 копійок судового збору, тобто поніс судові витрати, які відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з сторони не на користь якої ухвалено рішення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору відшкодування шкоди недійсним і стягнення наданих відповідачу коштів та понесених витрат - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором про відшкодування шкоди -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 5347 (п'ять тисяч триста сорок сім ) гривень та пеню в сумі 23800 (двадцять три тисячі вісімсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 47 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Т.Р. Деметрадзе