21 червня 2006 року
м. Київ
Верховного Суду України в складі:
Головуючого
Дідківського А.О.
Суддів:
Балюка М.І.,
Барсукової В.М.,
Григор'євої Л.І.,
Волкова О.Ф.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, визнання недійсним пункту 5.2.2. договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення,
12 січня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його власником квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 27 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та просив визнати недійсним пункт 5.2.2 договору вказуючи на те, що повністю виконав положення договору щодо проведення розрахунків у встановлені строки.
ОСОБА_2 подано зустрічний позов, в якому вона просить зобов'язати ОСОБА_1 виселитися з спірної квартири, мотивуючи тим, що умов договору щодо оплати залишку вартості квартири ОСОБА_1 не виконав, у зв'язку з чим договір нею у відповідності до п. 5.2.2 нотаріально розірвано.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2005 року в позові ОСОБА_1 відмовлено та задоволено позов ОСОБА_2
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2005 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2005 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2003 року з розстроченням платежу, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Пункт 5.2.2. вказаного договору визнано недійсним.
У позові ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання його власником квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 27 грудня 2003 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наданих суду доказів та наявності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 27.12.2003 року, в якому сторонами було підтверджено факт оплати ½ вартості квартири в розмірі 1196 000 грн. (230 000 доларів США), а також довідки Шевченківської філії ВАТ КБ “Надра» в м. Києві щодо внесення готівкою на поточний рахунок ОСОБА_2 в розмірі 395 000 доларів США повністю спростовуються твердження відповідачки щодо невиконання умов договору.
Однак погодитися з таким рішенням апеляційного суду не можна.
З наявної в матеріалах справи довідки Шевченківської філії ВАТ КБ “Надра» в м. Києві вбачається, що 27 грудня 2003 року відповідачкою ОСОБА_2 внесено на поточний рахунок НОМЕР_1 ВАТ КБ “Надра» 210 000 доларів США. В подальшому, на виконання вимог договору на рахунок позивачки у період з 30 січня 2004 року по 30 грудня 2004 року було внесено ще 185 000 доларів США. Загальна сума, внесена на рахунок ОСОБА_2 складає 395 000 доларів США.
ОСОБА_2 пояснювала, що сума 210 000 доларів США є сумою, що внесена покупцем під час оформлення договору та є розрахунком першої половини необхідного внеску, про що вона підтвердила при підписанні цього договору (п.3.1.1). На підтвердження своїх пояснень, ОСОБА_2 надала довідку про надходження у цей день на її рахунок спірної суми (а.с.25).
Роблячи висновки про те, що ця сума здійснена покупцем після підписання договору і є розрахунком другої половини внеску за квартиру (230 000 доларів США), тому покупець повністю розрахувався за квартиру, апеляційним судом не досліджено умови та порядок здійснення розрахунків за договором.
Так, за умовами п. 3.1.1. договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу (а.с.7) вбачається, що 230 000 доларів із належних до сплати 460 000 доларів США, покупцем внесена під час підписання договору 27 грудня 2003 року. Решту, 230 000 доларів США покупець мав сплатити до 31 грудня 2004 року.
Як вбачається із зазначеної довідки банку 27 грудня 2003 року на рахунок продавця внесено 210 000 доларів США. Після підписання договору, покупцем внесено ще 185 000 доларів США. Спростовуючи доводи позивача, ОСОБА_2 пояснювала, що 210 000 доларів США є внеском першої половини розрахунків за квартиру і не є внеском другої половини вартості квартири за договором, оскільки ця сума та 185 000 доларів США у сумі складає 395 000 доларів США і значно перевищує 230 000 доларів США, які позивач мав сплатити після підписання договору.
Судом апеляційної інстанції не наведено висновків про те, якими доказами спростовуються ці доводи відповідачки.
Не можна погодитися і з висновками суду першої інстанції про те, що п. 5.2.2. договору від 27 грудня 2003 року, зокрема, що “усі гроші, які фактично були сплачені продавцем покупцю на цей момент не повертаються», відповідає положенням законодавства, чинного на день його укладення. Проте, якому законодавству відповідає цей пункт договору судом не наведено.
За таких обставин, з рішеннями судів погодитися не можна, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2005 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Дідківський А.О.
Судді: Балюк М.І.
Барсукова В.М.
Григор'єва Л.І.
Волков О.Ф.