29.11.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ________________________________________________________________________________
м. Херсон вул.295 Стрілецької дивізії,1а
Справа № 22-4196/2011 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 47 Крапівіна О.П.
Доповідач Кутурланова О.В.
29 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Орловської Н.В.
Суддів Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
При секретарі Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
В квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 09.08.2008 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого народилася дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. З червня 2010 року внаслідок різних поглядів на життя вони припинили з відповідачем спільне проживання та ведення спільного господарства. Посилаючись на те, що між ними втрачені почуття поваги та любові, примирення і збереження сім»ї неможливе, позивачка просила суд розірвати їх шлюб.
Крім того, посилаючись на те, що 27.03.2011 року під час спілкування з сином ОСОБА_4 таємно, не поставивши її до відома, вивіз малолітню дитину, яка ще перебувала на грудному вигодовуванні до місця свого проживання у іншу область, позивачка просила суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з нею.
Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2011 позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 09.08.2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Генічеського РУЮ Херсонської області, актовий запис № 106 від 09.08.2008 року.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю ОСОБА_3 три тижня на місяць, перший тиждень кожного місця місцем проживання дитини визначено з батьком ОСОБА_4.
З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 38,5 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині визначення місця проживання дитини та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та визначити місце проживання малолітньої дитини з матір»ю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В письмових запереченнях ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги не визнав, і, посилаючись на їх безпідставність, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався положеннями ст.158 СК України, яка визначає право органу опіки та піклування на визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї і, визначаючи місце проживання дитини три тижні з матір»ю і тиждень з батьком, які до того ж проживають у різних областях України, виходив з відсутності згоди між батьками та визначених ст.ст.141-162 СК України рівних прав батьків щодо своєї дитини.
Однак колегія суддів не може погодитись у повній мірі з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до них з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
При розгляді справ про визначення місця проживання дитини слід виходити з положень Конституції України, норм Сімейного Кодексу, Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, що набула чинності для України 27.09.1991 року, Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, прийнятої ООН.
Відповідно до 6 Принципу Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.
Питання визначення місця проживання дитини врегульовано ст.ст.160-161 СК України.
Згідно ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 09.08.2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого народилася дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сторони у справі є батьками дитини (а.с.5,6,7).
Згідно довідок Нижньогірської ЦРЛ та Генічеської ЦРЛ у ОСОБА_5 виявленні захворювання, з приводу яких він має перебувати під наглядом дільничного лікаря-педіатра та проходити призначені обстеження та лікування (а.с.36,40).
З наданих суду доказів вбачається, що мати дитини ОСОБА_3 проживає разом із своїми батьками у належному їм будинку № 15 по вул.Ровенській у с.Митрофанівка Нижньогірського району АР Крим, у якому створені належні умови для проживання та розвитку малолітньої дитини (а.с.13-19,21).
Позивачка позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.23), на обліку у психіатра, нарколога не перебуває (а.с.8), має середньо-спеціальну освіту (а.с.20) і відповідно до її фаху Нижньогірське районне територіальне медичне об»єднання у наданому ними листі гарантує працевлаштування позивачки на посаду медичної сестри хірургічного відділення Нижньогірської центральної районної лікарні (а.с.41), у теперішній час позивачка не працює, оскільки здійснює догляд за дитиною до 3-ох років у зв»язку із чим перебуває на обліку в місцевому УСЗН та отримує допомогу по догляду за дитиною до 3-ох років (а.с.10).
Згідно висновку служби у справах дітей Нижньогірської районної державної адміністрації позивачкою створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитину, мати опікується сином, відвідує педіатра та слідкує за отриманням дитиною щеплень відповідно до її віку, а тому доцільне визначення місця проживання дитини з матір»ю (а.с.22).
З актів обстеження умов проживання відповідача вбачається, що батько дитини ОСОБА_6 проживає у АДРЕСА_1, у якій також створені належні умови для проживання та розвитку малолітньої дитини (а.с.42,43).
Згідно висновку служби у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації відповідачем створені належні умови для проживання, виховання та розвитку дитину, до завершення судового процесу доцільне визначення місця проживання дитини з батьком (а.с.39,42)
З матеріалів справи вбачається, що після спілкування органів опіки та піклування з дитиною встановлено, що малолітня дитина доброзичливо ставиться до обох батьків, прихильності до одного з батьків не виказує (а.с.54).
При вирішенні спору суд першої інстанції не прийняв до уваги, що батьки дитини проживають у різних областях України і визначене судом місце проживання дитини: тиждень з батьком, а три тижні з матір»ю у подальшому призведе до ускладнень у відвідуванні дошкільного та шкільного навчальних закладів, позашкільних гуртків та секцій, необхідних для гармонійного розвитку дитини та розвинення її природних здібностей.
При цьому суд допустив порушення норм матеріального права та не врахував, що відповідно до положень ст.ст.160-161 СК України місце проживання дитини визначається з одним із батьків, а той з батьків, хто проживає окремо від дитини згідно ст.ст.157-159 СК України має право спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, а у разі спору звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Отже, зважаючи на малолітній вік дитини, стан її здоров»я, з огляду на те, що обома батьками створені належні умови для проживання, виховання та розивтку дитини і вони дбайливо ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи положення 6 Принципу Декларації прав дитини від 20.11.1959 року про те, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю, беручи до уваги відсутність таких виключних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що місце проживання малолітнього ОСОБА_5 слід визначити з його матір»ю ОСОБА_3
При цьому той з батьків, хто проживає окремо від дитини має право спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, а у разі спору між батьками визначити способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідно до положень ст.ст.157-159 СК України.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідно до вимог ст.309 ЦПК України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення місця проживання дитини та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю ОСОБА_3.
В іншій частині законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не перевірялась відповідно до положень ст.303 ЦПК України, оскільки сторонами не оскаржувалася.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 31 серпня 2011 року скасувати в частині визначення місця проживання дитини та ухвалити у цій частині нове рішення.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю ОСОБА_3.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді