22.11.2011
Апеляційний суд Херсонської області
Справа №22ц-4353/2011р. Головуючий в І інстанції Бочко Ю.І.
Категорія: 20 Доповідач: Кутурланова О.В.
2011 року листопада місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Орловської Н.В.
Суддів: Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
при секретарі: Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої за довіреністю в інтересах ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
В червні 2011 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15.03.2011 року вони з відповідачкою дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і визначили, що ціна його продажу складатиме 3200000 грн. та погодили, що реєстрація прав власності за ним, як покупцем будинку, буде здійснена не пізніше15 квітня 2011 року. В рахунок належних за договором сум він сплатив відповідачці 1200000 грн., решта суми мала бути сплачена двома платежами у визначені сторонами строки.
Оскільки у визначений строк відповідачка не зареєструвала за ним право власності на вказаний будинок, для нього виконання зобов»язання відповідачкою втратило інтерес, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь сплачені ним кошти у сумі 1200000 грн. з урахуванням інфляційних втрат у сумі 42479,35 грн. та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 26 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 1 200 000 грн., інфляційні збитки в сумі 42 479,35 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 7 872 грн., судовий збір в сумі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн., а всього 1 252 171,30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча за довіреністю в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити за необґрунтованістю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.15).
15.03.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 досягнута згода щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 і визначено, що ціна продажу складатиме 3200000 грн. При цьому сторони погодили, що реєстрація прав власності за позивачем, як покупцем будинку, буде здійснена не пізніше15 квітня 2011 року (а.с.5).
В рахунок належних за договором купівлі-продажу сум позивач сплатив відповідачці 1200000 грн., що підтверджується підписом відповідачки на договорі купівлі-продажу, укладеному у простій письмовій формі і в ході розгляду справи зазначені обставини представником відповідачки не спростовувалися та не заперечувалися (а.с.5).
За наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача сплачених ним авансових платежів у сумі 1200000 грн.
Однак, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вирішив спір на підставі загальних норм матеріального права, що регулюють зобов»язальні правовідносини, не застосувавши до спірних правовідносин ч.2 ст.570 ЦК України, відповідно до якої, якщо не встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом і підлягає поверненню.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що з підстав, заявлених у позові, ОСОБА_4 слід відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»від 12.06.2009 року № 5, підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішені спору.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд дійшов помилкового висновку про наявність визначених ст.625 ЦК України підстав для стягнення з відповідачки інфляційних втрат, оскільки зазначена норма права застосовується до боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання. Оскільки між сторонами не укладався нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а наявний у справі договір купівлі-продажу у простій письмовій формі за змістом ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним, при цьому договору, де було б передбачено строк повернення коштів, сплачених в рахунок належних за договором платежів суду не надано, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в наведеній частині ухвалено з порушенням норм матеріального права та відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд не врахував положення ст.84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»та безпідставно вважав, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача вартість послуг по наданню правової допомоги, пов»язаної із розробленням та пошуком можливих варіантів вирішення спору, заявленим фахівцем у галузі права у сумі 6144 грн. (а.с.9).
Оскільки чинне законодавство не передбачає підстав для стягнення зазначених сум, вони підлягають виключенню з сум, які слід враховувати при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу (7872 грн. -6144 грн. = 1728 грн.).
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно і змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що розмір задоволених позовних вимог складає 97 %, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для перерозподілу судових витрат та стягнення судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати складають 3548 грн. ( 120 грн. + 1700 грн. + 1728 грн.) ( а.с.1,2,9), то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов»язані з оплатою судового збору, витрат на ІТЗ та правову допомогу в загальній сумі 3441,56 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої за довіреністю в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 серпня 2011 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 інфляційних втрат та судових витрат і ухвалити у цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат у сумі 42479,35 грн. -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в загальній сумі 3441,56 грн. та вважати, що всього з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача 1203441,56 грн. з підстав, визначених ч.2 ст.570 ЦК України.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: