04.10.2011
Справа № 22-4078/2011 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 54 Корецький Д.Б.
Доповідач Кутурланова О.В.
04 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Орловської Н.В.
Суддів Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
При секретарі Шевардіній К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов»язків,-
В березні 2011 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(далі за текстом ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов»язків.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3, яка працювала у Центральному відділенні Херсонського РУ філії ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», на посаді касира-менеджера з 13.08.2007 року по 22.10.2009 року. 02 вересня 2008 року у період часу з 09.00 по 18.00 відповідачка, виконуючи свої трудові обов»язки, умисно, шляхом вилучення з каси привласнила грошові кошти у сумі 6900 доларів США, що еквівалентно 54752,19 грн., які одержала від клієнта банку ОСОБА_4 для перерахунку на його рахунок НОМЕР_1, про що надала йому квитанцію № 2935 від 02.09.2008 року, після чого видалила з бази даних банку інформацію про вчинену операцію.
Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 28 вересня 2009 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.191 КК України на підставі ст.1, п.«в»ст.6 ЗУ «Про амністію», цивільний позов ВАТ КБ «Надра»залишено без розгляду.
Посилаючись на те, що з відповідачкою відповідно до вимог ст.135-1 КЗпП України укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, внаслідок її злочинних дій ПАТ «КБ «Надра»заподіяна матеріальна шкода, позивач просив суд стягнути з відповідачки на їх користь матеріальну шкоду у сумі 54752,19 грн., що еквівалентно 6900 доларів США.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов»язків відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра»просив скасувати рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 доводи апеляції не визнала, посилаючись на їх необґрунтованість, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено річний строк позовної давності, встановлений ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації і обраховував початок перебігу цього строку з моменту виявлення нестачі грошових коштів наприкінці 2009 року.
Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновки суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до них з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на досліджених судом доказах.
Відповідно до ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Згідно ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 134 КЗпП України визначено випадки повної матеріальної відповідальності та зазначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; в разі, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Згідно ч.2 ст.135-3 КЗпП України, у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.137 КЗпП України, суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
Судом встановлено, що правонаступником ВАТ «КБ «Надра»є ПАТ «КБ «Надра».
З 13.08.2007 року по 22.10.2009 року ОСОБА_3 (прізвище у шлюбі ОСОБА_3) працювала на посаді касира-менеджера у Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Херсонського РУ (а.с.20,21).
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2007 року з ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, який заповнено відповідачкою та власноруч підписано шляхом зазначення у договорі свого прізвища, ім»я по-батькові та часу його укладення, що не заперечувалося відповідачкою у суді апеляційної інстанції (а.с.22-23).
02 вересня 2008 року у період часу з 09.00 по 18.00 відповідачка, виконуючи свої трудові обов»язки, умисно, шляхом вилучення з каси привласнила грошові кошти у сумі 6900 доларів США, які одержала від клієнта банку ОСОБА_4 для перерахунку на його рахунок НОМЕР_1, про що надала йому квитанцію № 2935 від 02.09.2008 року, після чого видалила з бази даних банку інформацію про вчинену операцію.
З матеріалів кримінальної справи № 1-743/2010 вбачається, що 25.06.2010 року уповноважена особа ВАТ «КБ «Надра»звернулася до правоохоронних органів з заявою про виявлення факту нестачі грошових коштів, на підставі якої 20.07.2010 року порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України (а.с.6).
27.08.2010 ОСОБА_3 допитано у якості підозрюваної, 30.08.2010 року відповідачці пред»явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України (кр.справа, а.с.103,110-111).
У зв»язку із поданням ВАТ «КБ «Надра»позовної заяви до ОСОБА_3, постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Херсонській області від 27.08.2010 року ВАТ «КБ «Надра»визнано позивачем у кримінальній справі (кр.справа а.с.88).
Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 28 вересня 2009 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.191 КК України на підставі ст.1, п.«в»ст.6 ЗУ «Про амністію», цивільний позов ВАТ КБ «Надра»залишено без розгляду.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_3 визнала свою вину в заподіянні позивачу матеріальної шкоди на суму еквівалентну 6900 доларів США, однак вважала що у зв»язку із пропуском позивачем строку позовної давності відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач після виявлення факту нестачі грошових коштів у межах строку визначеного ч.3 ст.233 КЗпП України звернувся до правоохоронних органів з заявою для встановлення винної особи та подав цивільний позов, подача якого відповідно до ст.ст.264, 265 ЦК України перервала перебіг позовної давності, постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 28 вересня 2009 року цивільний позов залишено без розгляду і 22.03.2011 року позивачем подано позов у цивільному процесі в межах шестимісячного строку, визначеного ч.2 ст.265 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строку позовної давності звернення до суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених ст.ст.134,135-1 КЗпП України підстав для покладення на відповідачку повної матеріальної відповідальності за матеріальну шкоду заподіяну ПАТ «КБ «Надра»з її вини, розмір якої встановлюється судом відповідно до довідки НБУ про курс долара США на час ухвалення рішення і складає 54752,19 грн.
На підставі ст.88 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, пов»язані зі сплатою судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які згідно наданих квитанцій складають 393,76 грн.
Керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове.
Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов»язків задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»матеріальну шкоду у сумі 54752,10 грн., судові витрати у справі в загальній сумі 393,76 грн., а всього 55145,86 грн.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді