13.09.2011
Справа № 22-3661/2011 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 5 Палькової В.М.
Доповідач Кутурланова О.В.
13 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Орловської Н.В.
Суддів Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
При секретарі Дремлюзі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради, треті особи -ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на самочинне будівництво та за самостійним позовом третьої особи ОСОБА_3 в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи -Херсонська міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про знесення самочинного будівництва,
В грудні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради, треті особи -ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності на самочинне будівництво.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить 27/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. У 1999 році з метою покращення санітарно-гігієнічних умов проживання родини нею була знесена існуюча прибудова до будинку та самовільно, за відсутності проектної та погоджувальної документації збудована нова прибудова розмірами 3,45 х 6,59 м та сарай розміром 3,08 х 2,1м. Посилаючись на те, що самочинно збудовані об»єкти нерухомого майна не порушують прав інших осіб, а оформлення документів на них погоджено управлінням містобудування та архітектури виконкому Херсонської міської ради листом від 16.11.2010 року за № 0115-450, просила суд на підставі ст.ст.331,376 ЦК України визнати за нею право власності на наведені об»єкти самочинного будівництва.
В січні 2011 року третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_3, діючи також в інтересах ОСОБА_4, звернулася до суду із самостійним позовом до ОСОБА_5, треті особи -Херсонська міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про знесення самочинного будівництва.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона є власником 26/100 частин, а ОСОБА_4 є власником 12/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Співвласник зазначеного домоволодіння ОСОБА_5 без погодження з ними, за відсутності відповідних дозволів та узгоджень компетентних органів на земельній ділянці, виділеній для обслуговування домоволодіння по АДРЕСА_1, власником якої є Херсонська міська рада самочинно збудувала прибудову та сарай.
Посилаючись на те, що спірні об»єкти самочинного будівництва порушують їх права власників домоволодіння та землекористувачів земельної ділянки, позивачі просили суд зобов»язати відповідачку їх знести.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 12 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Херсонської міської ради, виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради, треті особи -ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності та у задоволенні позову третьої особи ОСОБА_3 в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи -Херсонська міська рада, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про знесення самочинного будівництва -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діючи також в інтересах ОСОБА_4 просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позову про знесення самочинного будівництва та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В письмових запереченнях ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не визнала, і, посилаючись на їх безпідставність, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва залишити без змін.
Заслухавши доповідача, осіб, що з»явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до вимог ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України право власності на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником 27/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8
ОСОБА_5 без погодження із співвласниками ОСОБА_3 та за відсутності належним чином узгодженої дозвільної та проектної документації збудована прибудова до будинку розмірами 3,45 х 6,59 м та сарай розміром 3,08 х 2,1м.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не надано належних та достовірних доказів того, що спірні об»єкти самочинного будівництва збудовані з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також доказів того, що позивачці під уже збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки у передбаченому законом порядку виділена земельна ділянка, що б давало підстави для звернення до суду в порядку ч.3 ст.376 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, порушене позивачкою ОСОБА_5 у суді питання не було предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність давали підставу вважати про наявність спору про право.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог ОСОБА_5. про визнання права власності на самочинне будівництво.
Зважаючи на те, що власник земельної ділянки чи інший компетентний орган не порушували у суді питання про знесення самочинного будівництва, а позивачами ОСОБА_3 не надано суду належних та достовірних доказів порушення спірними об»єктами нерухомості їх прав та законних інтересів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог про знесення самочинного будівництва та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування ухваленого судом рішення в наведеній частині.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з”ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційних скарг підлягають відхиленню, як необґрунтовані законом, доказами та такі, що висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 12 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді