Справа № 2-1049/11
12.04.2011 Суворовський районний суд м.Херсона у складі:
головуючої судді Біднини О.В.
при секретарі Морозовій І.Ю.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства санаторно - оздоровчий комплекс «Гілея»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що в період з 12.09.1996 року по 22.07.2010 року він працював газоелектрозварювальником у Державному підприємстві санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея». При звільненні підприємство нарахувало йому заробітну плату в період з 01.07.2010 року по 22.07.2010 року у розмірі 1684,00 грн, однак виплату не здійснило.З урахуванням обовязку сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку заборгованість підприємства по заробітній платі на день звернення позивача до суду становить 15787,60 грн. Вважає, що внаслідок затримки виплати заробітної плати йому спричинено моральну шкоду, яка виразилась у тому, що позивач не мав коштів для існування, не міг нормально харчуватися та здійснювати і сплачувати необхідні для життя природні потреби, що призводило до постійних сварок в сім* ї та до моральних страждань і як наслідок, він втратив нормальні життєві зв*язки. Моральну шкоду оцінює в 3000,00 грн.
В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2010 року по 22.07.2010 року в сумі 2615 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.07.2010 року по 12.04.2011 року в сумі 28744,32 грн. та моральну шкоду в розмрі 3000 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представники відповідача ДП СОК «Гілея»ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали в повному обсязі, надали суду письмові заперечення, просили відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає з нижченаведених підстав.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки БТ-1 № 1605687, виданій на ім*я ОСОБА_2, в період з 12.09.1996 року по 22.07.2010 року останній працював у Державному підприємстві санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея»на посаді газоелектрозварювальника. Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність за передані йому підзвітні цінності від 23.09.2005 року, укладений між ОСОБА_2В та Державним підприємством санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея», позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за цінності, довірені йому на час укладення договору та ті, що будуть довірені йому під час дії договору. Відповідно до матеріалів службового розслідування, проведенного першим заступником директора Державного підприємства санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея»ОСОБА_4 від 15.06.2010 року, встановлено, що в результаті неправильних та непрофесійних дій в.о. начальника ВКС ОСОБА_2 сталося три факти затоплення, внаслідок чого Державному підприємству санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея»завдано матеріальних збитків у розмірі 1684,00 грн. З наявної у матеріалах справи бухгалтерської довідки про суму нарахованої та утриманої заробітної плати в.о. ВКС ОСОБА_2, та платіжної відомості № НЗП-000007 за липень 2010 року, наданими Державним підприємством санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея», вбачається наступне: сума нарахованої заробітної плати -2615, 00 грн, яка складається з основної заробітної плати -1213,64 грн, нарахування за стаж роботи- 121,36 грн, за невикористану відпустку-1280.00 грн; сума утриманої заробітної плати -2615,00 грн, що складається з суми податку з доходів фізичних осіб 15%-378,13 грн, відрахування до пенсійного фонду 2%-52,30 грн, збір на соціальне страхування на випадок безробіття 0,6%- 15,69 грн, збір на соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності 1%-26,15 грн, профспілкові внески 1%-26,15 грн, за проживання - 18,11 грн, аліменти 25%-559.22 грн, сума матеріального збитку-1539,25 грн. Відповідно ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації. Провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі. Коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таким чином, твердження позивача, що відповідачем не виплачено нараховану йому заробітну плату, суд вважає безпідставними, оскільки зазначене спростовується зібраними доказами. У задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди позивачу, суд вважає слід відмовити, оскільки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не встановленими в судовому засіданні , тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.115,116,117, 130, 135-3,136 КЗпП України , ст.ст.10,11,60,209,212-215,294 ЦПК України , суд, -
вирішив:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Державного підприємства санаторно-оздоровчий комплекс «Гілея»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції до апеляційного суду Херсонської області.
СуддяОСОБА_6