Справа № 2/1519/7478/11
12 грудня 2011 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Дрішлюка А.І.,
при секретарі судового засідання Солтис О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Малиновського районного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обгрунтування своїх вимог вона посилалась на те, що 28 листопада 1998 року сторони зареєстрували шлюб. Разом з тим, з травня 2011 р. вони вже не проживають разом, припинили ведення спільного господарства та шлюбні відносини. Подальше сумісне життя з відповідачем вважає неможливим.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з врахуванням диспозитивності та змагальності цивільного процесу заявлений позов при відсутності заперечень відповідача при заочному розгляді справи підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Михайленко) ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 18 листопада 1998, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновської районної адміністрації виконкому Одеської міськради був зроблений актовий запис № 627.
Під час шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає з позивачкою.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.. 110 СК України). Згідно зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам малолітньої дитини. Відповідно суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватися на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тем більш в подружніх відносинах. Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивачка вирішила зберегти після розірвання шлюбу прізвище „Арісова”.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд може визначити порядок виконання рішення, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити, що дане рішення після набрання ним законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 115 СК України) зі збереженням прізвища позивачки „Арісова".
Керуючись ст.ст. 1, 3, 15, 24, 110, 112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, ст.ст. 10, 11, 174, 209, 212, 213 -215, 217, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -задовольнити.
Шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис № 627 від 28 листопада 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне -Михайленко) ОСОБА_3 -розірвати.
Встановити порядок виконання рішення відповідно до якого воно після набрання ним законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, ст. 115 СК України) зі збереженням прізвища позивачки „Арісова”.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.І.ДРІШЛЮК