Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
Іменем України
20.12.2011Справа №5002-18/4502-2011
За позовом - Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74 / 6)
до відповідача - Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Зябрева, 3)
про стягнення 35123,17 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - ОСОБА_1- представник, довіреність № 322-Д, від 22.04.2011 року.
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: ПАТ «Крименерго» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача 137 823,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно між ПАТ «Крименерго» (далі - позивач) та Риболовецьким колгоспом «Жемчужина моря» укладений договір про постачання електричної енергії № 70 від 15.09.2003 р.
Згідно до умов вказаного договору відповідач, як споживач електричної енергії, зобов'язався своєчасно та щомісяця проводити розрахунки за користування електричною енергією та сплачувати інші нарахування, згідно з умовами Договору та відповідно до діючого законодавства України ( Розділ 1 Договору № 70 від 15.09.2003 р.)
У відповідності із пунктом 2.2.3 договору відповідач зобов'язався сплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії та інші нарахування у відповідності із додатком № 4.2, що є невід'ємною частиною договору.
Разом з цим, п. 2.2.4 договору, встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки за послуги по компенсації перетікань реактивної електричної енергії між електричними мережами постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5, що є невід'ємною частиною договору.
Систематичне не виконання відповідачем умов Договору № 70 від 15.09.2003 р. призвело до виникнення заборгованості по розрахункам за спожиту електричну енергію та по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії.
Таким чином, за період з квітня 2001 року по вересень 2011 року сума заборгованості РК «Жемчужина моря» перед Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" становить :
1. Заборгованість по розрахункам за спожиту електричну енергію (активну) - 95 081,38 грн.
2. Заборгованість по розрахункам за компенсацію перетікань реактивної електричної енергії складає - 10 112,14 грн.
10.11.2011 р. через канцелярію суду від позивача надійшла Заява про зменшення позовних вимог (від 09.11.2011 р. № 10 / 4212).
Ухвалою господарського суду від 14.11.2011 року Заява позивача про зменшення позовних вимог (від 09.11.2011 р. № 10 / 4212) була прийнята судом до розгляду.
10.11.2011 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло Клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізніший строк. Суд задовольнив таке клопотання.
Ухвалою господарського суду від 14.11.2011 року Заява позивача про зменшення позовних вимог (від 09.11.2011 р. № 10/4212) була прийнята судом до розгляду.
У справі судом оголошувалася перерва з 18.11.2011 року по 06.12.2011 року, у порядку передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 28.11.2011 року позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних - 609,07 грн., індекс інфляції - 552,31 грн., пеню у розмірі 31468,57 грн., заборгованість за електроенергію - 2493,22 грн., а всього 35123,17 грн.
Ухвалою господарського суду від 28.11.2011 така заява позивача була прийнята судом до свого розгляду.
06.12.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 05.12.2011 № ю/4579 про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних -609,07 грн., індекс інфляції - 552,31 грн., пеню у розмірі 31468,57 грн., всього 35123,17 грн.
Ухвалою від 06.12.2011 суд прийняв таку заяву позивача до свого розгляду.
У судовому засіданні 06.12.2011 року суд почав розгляд справи по суті.
Слухання справи відкладалося, у справі судом оголошувалася перерва з 28.11.2011 по 06.12.2011 у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Представник відповідача у судове засідання 20.12.2011 не з'явився, причини нез'явлення суду не відомі. Про день та час розгляду справи сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. № 417/1442 (далі - Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків.
Між ВАТ «Крименерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Крименерго») та Риболовецьким колгоспом «Жемчужина моря» 15.09.2003 був укладений Договір № 70 про поставку електричної енергії, предметом якого було регулювання відносин між сторонами по постачавці електроенергії та оплати її вартості.
Сторони договору встановили, що під час вирішення питань, які неврегульовані договором, будуть керуватись Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), що передбачено у пункті 2 договору.
У п. 9.7 договору зафіксовано, що він укладений на строк до 31.12.2003 та вважається щорічно пролонгованим, якщо не поступало заяв від однієї з сторін про його припинення або перегляд за місяць до закінчення строку його дії.
Сторони у судовому засіданні пояснили, що жодна сторона не надавала заяви про припинення договору, у зв'язку із чим на дійсний час договір № 70 від 15.10.2003 є діючим.
Пунктами 2.2.3 і 2.2.4 договору № 70 від 15.10.2003 передбачено, що абонент зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії.
Розрахункова дата зі споживачем передбачена додатком № 4.2 до договору.
Проте відповідач, у порушення умов договору не здійснював оплату за спожиту електричну енергію у повному обсязі та у встановлені строки, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість за активну електричну енергію у сумі 95081,38 грн. та за реактивну електричну енергію у сумі 10112,14 грн. за період з 01.04.2011 по 31.08.2011.
Несплата відповідачем вказаних коштів і стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати інший стороні (споживачу, абоненту) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суд Автономної Республіки Крим від 10.12.2010 у справі № 5002-6/5908-2010 було порушено провадження у справі про банкрутство боржника - відповідача у дійсній справі.
Таким чином, як зобов'язання відповідача перед позивачем, так і строк їх виконання виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки позивач просив стягнути заборгованість за період з 01.04.2011 по 31.08.2011, а справа про банкрутство порушена 10.12.2010.
Відповідно до абзацу 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
Згідно з абзацом 24 зазначеної статті мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Тобто мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Це стосується також і правових наслідків дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, які визначені ст. 12 Закону.
Згідно з ч. 4 зазначеної статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Виходячи з положень ст. 1 Закону, вказані приписи Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості.
У разі, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації боржника.
Це призведе до того, що після порушення справи про банкрутство жоден з контрагентів не буде співпрацювати з боржником, оскільки за поставлену продукцію, здійснені роботи та надані послуги під час провадження справи про банкрутство боржник не буде розраховуватись. Такі обставини надалі матимуть наслідком припинення підприємницької діяльності самого боржника, що в свою чергу зумовлює банкрутство боржника і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
У зв'язку з цим законодавець звільнив поточні зобов'язання боржника від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Це стосується як виконавчого провадження, так і санкцій за невиконання грошових зобов'язань.
Отже, до зобов'язань, що виникли та строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, підлягають застосуванню заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
У зв'язку з тим, що у своїй позовній заяві позивач просив стягнути заборгованість за період з 01.04.2011 по 31.08.2011, то позивач правомірно звернувся до суду у порядку позовного провадження з позовною заявою про стягнення коштів за активну та реактивну електричну енергію.
Проте у процесі вирішення спору позивач заявою від 05.12.2011 № ю/4579, посилаючись на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних - 609,07 грн., інфляційна сума - 552,31 грн., пеню у розмірі 31468,57 грн., всього 35123,17 грн. Заява мотивована тим, що у процесі вирішення спору відповідач у повному обсязі сплатив позивачеві кошти за активну та реактивну енергію.
У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суд України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 зазначається, що у разі зменшення позовних вимог, якщо їх прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Приймаючи до уваги те, що ухвалою від 06.12.2011 суд прийняв таку заяву позивача про зменшення позовних вимог до свого розгляду, то суд вирішує спір з урахуванням нової ціни позову, а саме: 35123,17 грн., з яких: 3% річних - 609,07 грн., інфляційна сума - 552,31 грн., пеня - 31468,57 грн.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% (три відсотки) річних від простроченої суми.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути 3% річних за період з 27.04.2011 по 31.08.2011 у сумі 609,07 грн., а саме 3% річних по активній електричній енергії - 549,62 грн. і 3% річних по реактивній електричній енергії - 59,45 грн. та інфляційну суму за період з квітня 2011 року по серпень 2011 року включно у сумі 552,31 грн., а саме: інфляція за активну електричну енергію - 455,57 грн. та інфляція за реактивну електричну енергію - 96,74 грн.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями і входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в своїх постанові від 16.05.2006 року у справі N 10/557-26/155.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 552,31 грн. та 3% річних у сумі 609,07 грн. підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 31468,57 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 договору, з порушенням строків, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% (проте не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожен день прострочення платежу.
Згідно до Закону України “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, вина сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж 2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Приписами статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92року передбачено, що на час дії мораторію не нараховується неустойка, тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Отже, мораторій зупиняє виконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і не розповсюджує свою дію на виконання грошових зобов'язань, термін виконання яких настав після введення мораторію, а також не припиняє заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання, у т. ч. штрафні санкції.
Як свідчать матеріали справи, строк виконання зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунків настав після введення мораторію у справі про визнання відповідача банкрутом.
Враховуючи викладене, позивач має право на стягнення з відповідача пені.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач нараховує пеню за прострочення сплати коштів за активну електричну енергію у сумі 28397,06 грн. і за прострочення сплати коштів за реактивну електричну енергію у сумі 3071,51 грн., суд погоджується з таким розрахунком. У зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені у загальній сумі 31468,57 грн. також підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
20.12.2011 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.12.2011.
На підставі вищевикладеного ст.ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Риболовецького колгоспу «Жемчужина моря» ( 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Зябрева, 3; код ЄДРПОУ 03889089) на користь Публічного акціонерного товариства “Крименерго” (м. Сімферополь, вул. Київська. 74/6; р/р 260073013142 в філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ЄДРПОУ 00131400) 3% річних у сумі 609,07 грн., інфляційну суму у розмірі 552,31 грн., пеню у сумі 31468,57 грн., 326,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.