"19" грудня 2011 р. Справа № 14/5025/1102/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. -головуючий
Бернацька Ж.О.
Кривда Д.С.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаЄвтушенко А.С., представник
Генеральної прокуратури України Ступак Д.В., прокурор відділу
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року
у справі№ 14/5025/1102/11 господарського суду Хмельницької області
за позовомШепетівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт"
простягнення 93794,93 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки,
Шепетівський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Шепетівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" про стягнення 93794,93 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 року (суддя Гладюк Ю.В.) у справі № 14/5025/1102/11 в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року (судді: Коломис В.В. - головуючий, Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 року у справі № 14/5025/1102/11 скасовано. Прийняти нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" на користь Шепетівської районної державної адміністрації для зарахування на рахунок Великорішнівської сільської ради Шепетівського району 93794,93 грн. шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" в дохід державного бюджету України 937,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 468,98 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 07.05.2008 року державним інспектором Шепетівського міжрайвідділу з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області проведено перевірку з питань використання земель запасу Великорішнівської сільської ради ТОВ "Лотівка-Еліт". За результатами перевірки складено акт від 7 травня 2008 року, де вказано, що ТОВ "Лотівка-Еліт" самовільно (без наявності документів, які посвідчують право власності чи користування землею) зайняло земельну ділянку, площею 103,8 га, на землях сільськогосподарського призначення (землі запасу) провело посів сільськогосподарських культур за адресою поблизу с. Сошки Великорішнівської сільської ради Шепетівського району, що є порушенням статей 125, 126 ЗК України та статті 6 ЗУ "Про оренду землі".
За результатами проведеної перевірки, керівнику ТОВ "Лотівка-Еліт" винесено припис №00468 з вимогою в 30-денний строк до 07.06.2008 року привести використання земельної ділянки відповідно до чинного земельного законодавства України та відносно ОСОБА_1. (керівника ТОВ "Лотівка-Еліт") складено протокол про адміністративне правопорушення від 07.05.2008 року №063168.
Також судами встановлено, що 19.10.2008 року, постановою Управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області гр. ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., який був сплачений керівником ТОВ "Лотівка-Еліт", що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції від 29.10.2008 року.
За результатами перевірки управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області визначено розмір шкоди заподіяної самовільним використанням відповідачем земельної ділянки, який згідно розрахунку становить 93794,93 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що акт перевірки не відповідає вимогам закону, що ставляться до його оформлення, а саме: в акті (у вступній частині) зазначено, що перевірка проводилась у присутності директора ТзОВ "Лотівка-Еліт" - ОСОБА_1., однак підпис даної особи, як і відмітка про відмову від підпису відсутні; також відсутні свідки (містяться лише підписи інспектора та спеціаліста -юрисконсульта відділу земельних ресурсів); в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного акту перевірки керівнику юридичної особи -порушнику (в акті, в графі про відправку не міститься жодних відміток, немає і повідомлення про вручення); не містяться відомості про заподіяння шкоди земельним ресурсам.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення (акт обстеження земельної ділянки; акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); протокол про адміністративне правопорушення) в їх сукупності підтверджують факт його вчинення, і, як наслідок, є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Статтею 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача шкоди, позивач має обґрунтувати свої вимоги певними доказами.
Підпунктом 4.4. Методичних рекомендацій встановлений вичерпний перелік умов, які мають бути уточнені при обстеженні земельної ділянки. Крім того, підпунктом 5.4. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 року №312, визначено вимоги, яким повинен відповідати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Так, згідно з пп. 4.4 Методичних рекомендацій при обстеженні земельної ділянки уточнюється: місцезнаходження ділянки (у межах населеного пункту чи за межами населеного пункту); категорія земель; форма власності земель (державна, комунальна чи приватна, у тому числі чи надана ділянка у постійне користування або оренду); загальна площа земельної ділянки та площа, на якій вчинено правопорушення; наявність правовстановлюючих документів на землю (договір оренди чи державний акт із зазначенням реквізитів документів та інформації про власників чи користувачів земельних ділянок); цільове призначення земельної ділянки (у разі використання не за цільовим призначенням зазначається для яких цілей фактично використовується земельна ділянка); стан ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки (ступінь його пошкодження чи знищення, якість проведення рекультивації порушених земель, а у разі необхідності отримання дозволу -глибина зняття родючого шару ґрунту, місце та спосіб його зберігання та подальшого використання); наявність на самовільно зайнятій земельній ділянці самочинно збудованих або встановлених об'єктів та споруд.
Вказані умови мають бути також відображені і в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
При цьому, господарський суд першої інстанції, зробивши аналіз акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від, вірно зауважив, що його складено з порушенням порядку, передбаченого пунктом 5.4 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Крім того, у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що надані прокурором та позивачем, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ні щодо протиправної поведінки відповідача, ані причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.
В той же час рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року у справі № 14/5025/1102/11 господарського суду Хмельницької області скасувати.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2011 року у даній справі залишити без змін.
Головуючий Н. Капацин
Судді Ж. Бернацька
Д. Кривда