"14" грудня 2011 р. Справа № 5008/676/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівГрейц К.В.,
Полянського А.Г.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду
від 28.09.10.2011 року
у справі господарського суду Закарпатської області
за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород
до1. Відкритого акціонерного товариства "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія", м. Мукачево, Закарпатська обл.,
2. Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська обл.,
3. Мукачівської міської ради, м. Мукачево, Закарпатська обл.
провизнання права державної власності на гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево, який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія"; визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево; зобов'язання ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія"передати гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево до власності територіальної громади м. Мукачево; зобов'язання Мукачівської міської ради прийняти гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево до власності територіальної громади м. Мукачево
за участю представників
позивача: не з'явився,
відповідача-1: не з'явився,
відповідача-2: Ільтьо І.І.,
відповідача-3: Ільтьо І.І.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі за текстом -РВ ФДМ України по Закарпатській області) звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" (далі за текстом -ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія"), виконавчого комітету Мукачівської міської ради та Мукачівської міської ради про визнання права державної власності на гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево, який не увійшов до статутного фонду ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія"; визнання недійсними свідоцтв про право власності на гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево; зобов'язання ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" передати гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево до власності територіальної громади м. Мукачево; зобов'язання Мукачівської міської ради прийняти гуртожиток по вул. Індустріальна, 35а, м. Мукачево до власності територіальної громади м. Мукачево.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.07.2011 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року у задоволенні позовних вимог РВ ФДМ України по Закарпатській області було відмовлено.
Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що згідно з приватизаційними документами ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" гуртожиток, як об'єкт соціально-побутового призначення, передано в процесі приватизації безоплатно в порядку ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" та на момент проведення приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, а тому вони могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони щодо цього не існувало.
Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, РВ ФДМ України по Закарпатській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розпорядженням від 13.12.2011 року № 03.08-05/912 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя -Сибіга О.М., судді -Грейц К.В., Полянський А.Г.
В судовому засіданні представник відповідачів-2,3 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти -без змін.
Позивача та відповідача-1 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника відповідачів-2,3, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у 1994 році в процесі приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія" було створено ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" шляхом викупу товариством покупців, створеним членами трудового колективу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія", державного майна.
З матеріалів справи вбачається, що 07.04.1994 року РВ ФДМ України по Закарпатськійї області (продавець) та товариством покупців Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого право власності на державне майно цілісного майнового комплексу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія", що включає в себе активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом інвентаризації, який є додатком до договору, перейшло від позивача до товариства покупців Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія".
Пунктом п. 1.3 вказаного Договору передбачено, що відповідно до акту оцінки, затвердженого начальником РВ ФДМ України по Закарпатській області, вартість відчуджуваного цілісного майнового комплексу становила 438 361, 00 карбованців.
На підставі Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68, позивач звернувся з листом від 16.12.2010 року до ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія", в якому просив провести інвентаризацію майна, що не увійшло до статутного фонду товариства під час приватизації.
Листом ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" повідомило позивача про те, що все майно, яке в процесі приватизації не увійшло до його статутного фонду, належить йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвами про право власності серії САА № 517974 та САА № 517975.
Як вбачається з матеріалів справи, в 17 рядку акту оцінки вартості майна орендного колективу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія" від 28.02.1994 року зазначено дані про вилучену вартість майна, що всього складає 15 415 795, 00 карбованців, а також в рядку 17.2 вказано, що для зазначеної вартості майна встановлено пільги та їх вартість складає 53 858, 00 карбованців.
У відомостях розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших матеріальних активів станом на 01.01.1994 року орендного колективу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія" вартість об'єктів, віднесених до невиробничих засобів, в тому числі вартість гуртожитку - 804 000 карбованців.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що згідно із вказаним актом оцінки в переліку вилучення вартості майна відсутні дані про об'єкти, які не підлягають приватизації (рядок 17.5), а розмір статутного фонду акціонерного товариства визначено з урахуванням в т.ч. рядка 17.2, в якому зазначено вартість майна, для якого встановлено пільги, зокрема, і вартість спірного гуртожитку.
Крім того, відповідно до акту передачі майна державного підприємства від 12.08.1994 року, складеного РВ ФДМ України та Мукачівським виробничо-торговельним трикотажним об'єднанням "Мрія", на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.1994 року було проведено передачу майна та включено невиробничі фонди, до яких згідно з вищезазначеною відомістю розрахунку станом на 01.01.1994 року віднесено і спірний гуртожиток.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 року № 2163-XII (в редакції, чинній на момент проведення приватизації) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" встановлено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Так, ч. 2 ст. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року № 2482-XII (в редакції, чинній на момент проведення приватизації) передбачено, що до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ, крім кімнат в гуртожитках.
Відповідно до ч. 2 п. 9 ст. 8 вказаного Закону в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що на момент проведення приватизації державного майна цілісного майнового комплексу Мукачівського виробничо-торговельного трикотажного об'єднання "Мрія" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, а тому могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони щодо цього не існувало.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 року по справі № 3/039-08/5.
В силу приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Видача свідоцтва про право власності передбачена в п. 6 вказаного Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому, БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
З аналізу вказаних правових вбачається, що норм свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, а не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що вимога позивача про визнання недійсними свідоцтв про право власності серії САА № 517974 та САА № 517975 в розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги про зобов'язання ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія" передати гуртожиток до власності територіальної громади м. Мукачево та зобов'язання Мукачівської міської ради прийняти гуртожиток до власності територіальної громади м. Мукачево є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на те, що спірний об'єкт нерухомого майна, як об'єкт соціально-побутового призначення, в порядку ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" було передано в процесі приватизації безоплатно з вилученням вартості цього об'єкту із загальної вартості цілісного майнового комплексу, як об'єкту викупу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи, викладені в касаційні скарзі РВ ФДМ України по Закарпатській області, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 року у справі № 5008/676/2011 -залишити без змін.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді: К.В. Грейц
А.Г. Полянський